05 березня 2009 року Колегія cуддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючого - Шеметенко Л.П.
суддів - Стас Л.В.
- Косцової І.П.
при секретарі - Філатовій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Господарського суду Одеської області від 03 вересня 2007 року по справі за позовом Заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства «Одеський завод дитячого харчування» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році в сумі 6909,31 грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно - господарських санкцій в сумі 102,53 грн., -
встановила:
В червні 2007 року заступник прокурора Малиновського району м. Одеси звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства «Одеський завод дитячого харчування» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році в сумі 6909,31 грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно - господарських санкцій в сумі 102,53 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач надав звіт відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік (форма 10-П1), відповідно до якого на підприємстві відповідача працює 7 інвалідів, та вказує на те, що відповідач не виконав встановлений Законом норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів і не створив 1 робоче місце, порушивши при цьому положення ст.19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що вжив всіх заходів по виконанню вимог законодавства щодо створення робочих місць для інвалідів.
Постановою Господарського суду Одеської області від 03 вересня 2007р. в задоволенні адміністративного позову заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову господарського суду Одеської області, винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наведених нижче підстав.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875 -ХП, зі змінами та доповненнями, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі підприємств) в розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.
При цьому виходячи з положень ч.5 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України», виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначений згідно з частиною першою ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України», вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особу, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Відповідно до ч.3 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст.18 вказаного Закону.
Підприємства, установи, організації в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Судом встановлено, згідно з наданою державною статистичною звітністю, затвердженою Наказом Міністерства праці України від 29.12.2004 року №338, (форма 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів 2006 рік»), середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача становила 204 особи, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 8 чоловік, фактично було працевлаштовано 7 інвалідів.
У зв'язку з невиконанням встановленого ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України»нормативу, в силу дії ст. 20 зазначеного Закону, п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, відповідач був зобов'язаний самостійно в строк до 15 квітня 2007 року сплатити в дохід Державного бюджету на рахунок Державного казначейства адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, що для підприємства відповідача складає 6909 грн.31 коп.
Згідно з ч.2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», вищевказаним Порядком та Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007р. № 223 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідно до абзацу 3 ст. 18-1 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», здійснення пошуку підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЄК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань, покладено на державні служби зайнятості.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ні ст. 18 ні 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не покладено на підприємства обов'язку по виявленню працездатних інвалідів, що бажають працювати, а обов'язок самостійно здійснити працевлаштування інвалідів не є тотожним з обов'язком по здійсненню пошуку бажаючих працювати інвалідів, і може бути виконаний лише у випадку звернення інвалідів (чи то їх направленням центром зайнятості) до підприємства з вимогою надати роботу (відповідно до рекомендації МСЕК, кваліфікації та побажань інваліда).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до вимог ст.18 Закону України Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідач протягом 2006 року подавав державній службі зайнятості звітність зінформацією, необхідною для організації працевлаштування інвалідів, інформувало органи працевлаштування про створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідачем вимоги Закону виконанні та вжито всіх можливих заходів з метою працевлаштування інвалідів.
Окрім викладеного, колегія суддів вважає, що умовою для створення робочого місця для працевлаштування інваліда є пропозиція на працевлаштування інваліда відповідної нозології, оскільки без такої пропозиції неможливо встановити, працевлаштування інваліда якої категорії може буде запропоновано, що унеможливлює створення відповідного робочого місця. Обов'язок по виявленню інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізовувати свої здібності на підставі індивідуальних програм реабілітації покладено на місцеві органи соціального захисту населення, а державна служба зайнятості сприяє працевлаштуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що у підприємства виникає обов'язок працевлаштування інваліда при наявності відповідної пропозиції органів, що вказані в ст.18 зазначеного Закону, а також у разі звернення інваліда самостійно. Доказів, що на підприємство відповідача направлялись або звертались інваліди в 2006 році та, що їм було відмовлено у працевлаштуванні позивачем не надано.
За таких обставин, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги Одеського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів.
Оскільки судом першої інстанції, правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 03 вересня 2007 року - без змін.
Керуючись ч. 1 ст. 195,196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205,206, ч.5 ст.254 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Одеської області від 03 вересня 2007 року по справі за позовом заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства «Одеський завод дитячого харчування» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році в сумі 6909,31 грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно - господарських санкцій в сумі 102,53 грн. - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Повний текст ухвали виготовлено 10 березня 2009 року.
Головуючий: Л.П. Шеметенко
Суддя: І.П. Косцова
Суддя: Л.В. Стас