Справа: № 810/354/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М.,
Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
Іменем України
28 листопада 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Усенка В.Г,
суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,
при секретарі Костюченко М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.08.2012р. №0000452200 та від 09.11.2012р. № 0000612200.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року в задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.
Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану постанову - скасувати, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у період з 27 липня 2012 року по 9 серпня 2012 року посадовими осами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 27 липня 2012 року № 469 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Фоззі-Фуд" в частині дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ "Бренд Строй", ПП "Ротонда Торг", ПП "Пан Буд", ПП "Сіті Буд", ПП "Комманд", ПП "Візит Торг" за період з 1 січня 2009 року по 31 березня 2012 року. Результати перевірки оформлено актом від 9 серпня 2012 року № 284/22-5/32294926 (т.1 а.с.27-63).
На підставі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області 23 серпня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000452200, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Фоззі-Фуд" з податку на прибуток на 941 867,39 грн. ( в тому числі 849 575,35 грн. за основним платежем та 92 292,04 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення від 9 листопада 2012 року № 0000612200, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Фоззі-Фуд" з податку на додану вартість на 954 294,78 грн. (в тому числі за основним платежем 801 373,36 грн. та 152 921,42 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) .
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність документального підтвердження виконання господарських зобов'язань за договорами укладеними між ТОВ «Фоззі-Фуд» та контрагентами.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Фоззі-Фуд" та ТОВ "Бренд Строй" укладено договори підряду від 1 вересня 2010 № 387, згідно умов якого Замовник (ТОВ "Фоззі Фуд" доручає, а Підрядник (ТОВ "Бренд Строй") зобов'язується виконати ремонт та обслуговування систем вентиляції та кондиціювання (т 2 а.с.6-7), від 14 липня 2011 року № 796, згідно умов якого Замовник (ТОВ "Фоззі Фуд" доручає, а Підрядник (ТОВ "Бренд Строй") зобов'язується виконати ремонт м'якого перекриття магазину "Сільпо"(т.2 а.с.8-9), від 3 жовтня 2011 року № 1145, згідно умов якого Замовник (ТОВ "Фоззі Фуд" доручає, а Підрядник (ТОВ "Бренд Строй") зобов'язується виконати загально будівельні роботи, ремонт та обслуговування систем вентиляції та кондиціювання (т.2 а.с.10-11).
На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договорами підряду ТОВ "Бренд Строй" виписано: акти приймання виконаних робіт (т.3 а.с.97-102,106-141.143-169,171-245, т.4 а.с.1-16), видаткові накладні (т.3 а.с.103-105,142, 170), податкові накладні (т.4 а.с.17-129).
05 вересня 2010 року між ТОВ "Фоззі-Фуд" та ПП "Ротонда Торг" укладено договір поставки № 442/9, згідно умов якого Продавець (ПП "Ротонда Торг" ) зобов'язується передати у власність Покупця (ТОВ "Фоззі-Фуд") товар (овочі та фрукти), а Покупець зобов'язується його прийняти на оплатити (т.2 а.с.15-20).
На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором поставки ПП "Ротонда Торг" виписано: видаткові накладні (т. 4 а.с.130-245, т.5 а.с.1-20, т.6 а.с.22-250, т.7 а.с.1-245,т.8 а.с.1-22,), податкові накладні (т.5 а.с.21-245, т.6 а.с.1-21, т.8 а.с.23-245, т.9 а.с. 1-141, 156-245, т.10 а.с. 1-43).
01 лютого 2012 року між ТОВ "Фоззі-Фуд" та ПП "Пан Буд" укладено договір підряду № 74, згідно умов якого Замовник (ТОВ "Фоззі-Фуд") доручає, а Виконавець (ПП "Пан Буд") зобов'язується виконати роботи з сервісного обслуговування та усунення функціональних порушень в роботі систем вентиляції і кондиціювання (т.2 а.с.24-26), також 1 лютого 2012 року укладено договір підряду № 145/75, згідно умов якого Замовник (ТОВ "Фоззі-Фуд") доручає, а Виконавець (ПП "Пан Буд") зобов'язується виконати загальнобудівні роботи систем вентиляції і кондиціювання на об'єктах Замовника(т.2 а.с.32-32-33).
На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором підряду ПП "Пан Буд" виписано: акти приймання виконаних робіт (т.10 а.с.45-48), податкові накладні (т.10 а.с.49).
28 листопада 2011 року між ТОВ "Фоззі-Фуд" та ПП "Сіті Буд" укладено договір поставки № 563, згідно умов якого Продавець (ПП "Сіті Буд") зобов'язується передати у власність Покупця (ТОВ "Фоззі-Фуд") товар(овочі та фрукти), а Покупець зобов'язується його прийняти на оплатити (т.2 а.с. 34-37) також 28 листопада 2011 року укладено договір підряду № 562(т.2 а.с.39-40).
На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договорами ПП "Сіті Буд" виписано: видаткові накладні (т.10 а.с.52-60), акти приймання-здачі виконаних робі (т.10 а.с.61-62,66), податкові накладні (т.10 а.с.63-66,67-73).
02 лютого 2012 року ТОВ "Фоззі-Фуд" та ПП "Комманд" укладено договір поставки № 265/2, згідно умов якого Продавець (ПП "Комманд") зобов'язується передати у власність Покупця (ТОВ "Фоззі-Фуд") товар, а Покупець зобов'язується його прийняти на оплатити (т.2 а.с.41-47).
На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором поставки ПП "Комманд" виписано: видаткові накладні (т.10 а.с.79, 81 -82,84-193), податкові накладні (т.10 а.с.80,83,194-245,т.11 а.с.1-36).
18 жовтня 2011 року між ТОВ "Фоззі-Фуд" та ПП "Візит Торг" укладено договір поставки № 190/10/155, згідно умов якого згідно умов якого Продавець (ПП "Візит Торг") ") зобов'язується передати у власність Покупця (ТОВ "Фоззі-Фуд") товар (овочі та фрукти), а Покупець зобов'язується його прийняти на оплатити (т.2 а.с.48-53).
На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором поставки ПП "Візит Торг" виписано: податкові накладні (т.12 а.с.59-217, т.13 а.с. 69-89,97,100-101, т.14 а.с.51-73), видаткові накладні (т.13 а.с.96, 98-99,111-245,т.14 а.с.1-50).
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність документального підтвердження виконання господарських зобов'язань за договорами, які були укладені між позивачем та контрагентами виходячи з наступного.
Вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 року №2756-VІ, який набрав чинності 01.01.2011 року, статтю 228 Цивільного кодексу України доповнено частиною третьою, відповідно до якої, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним, в зв'язку з чим, для визнання правочинів недійсними, їх недійсність має бути встановлена в судовому порядку.
Але, відповідач для визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами до суду з відповідним адміністративним позовом не звертався, тому, визнання в Акті перевірки укладених позивачем правочинів нікчемними є протиправним.
З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, зазначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Суд апеляційної інстанції бере до уваги, рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Отже, якщо контрагенти платника податків по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012 у справі № К/9991/72712/11.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Отже, необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що юридична особа не несе відповідальність за правильність ведення особистого податкового обліку контрагента та не несе відповідальності за правомірність/неправомірність (злочинність) дій своїх контрагентів, підроблення ними документів, дій щодо фіктивності діяльності контрагентів у разі вчинення з ними реальних господарських операцій та інших неправомірних дій.
Відповідно до листа Державної податкової адміністрації України від 29.09.2010р. № 20289/7/16-1617, наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.
Щодо посилань відповідача на відсутність підтверджуючих документів на перевезення товарів, зокрема на відсутність товарно-транспортних накладних, то такі доводи суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки чинне законодавство не передбачає для формування витрат (податкового кредиту) у платників податків обов'язкової наявності товарно-супровідних документів щодо перевезення товарів, тобто з метою податкового обліку така не застосовується.
Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-111 визначено, що перевезення вантажів здійснюється на підставі цивільно-правових договорів, без застереження щодо обов'язкового застосування ТТН, які за своєю суттю можуть бути тільки однією з рекомендованих форм договору перевезення.
За визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Суд апеляційної інстанції проаналізувавши наведені норми чинного законодавства України звертає увагу, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що вимоги адміністративного позову підлягають задоволенню в повному обсязі.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» - задовольнити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року - скасувати. Ухвалити нову постанову, якою вимоги адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2012 року № 0000452200 винесене Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 листопада 2012 року № 0000612200 винесене Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий - суддя В.Г. Усенко
судді: Г.М. Бистрик
О.М. Оксененко
Головуючий суддя Усенко В.Г.
Судді: Бистрик Г.М.
Оксененко О.М.