Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 67-28-47, факс 77-44-62
Іменем України
"23" грудня 2013 р. Справа № 927/1373/13
Позивач: Головний військово-медичний клінічний орден Червоної Зірки центр «Головний військовий клінічний госпіталь»,
01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 18
Відповідач-1: Військова частина А 4558,
16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Шевченка, 97
Третя особа на стороні відповідача -1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2,
АДРЕСА_1
Відповідач-2: Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині Чернігівської області,
16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Подвойського, 7
Предмет спору: про стягнення 14812,57 грн. коштів
Суддя І.Г.Мурашко
Представники сторін:
від позивача: Завальнюк Ж.В. довіреність № 5 від 19.12.2012 р. представник
від відповідача-1: Козинець Т.В. довіреність № 1229 від 30.10.2013 р. представник
від третьої особи: ОСОБА_2 - особисто, паспорт серія НОМЕР_1
від відповідача-2: Ярмак В.В. довіреність № б/н від 11.03.2013 р. представник
Суд виносить рішення після оголошеної перерви у судовому засіданні 10.12.2013 р. відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 23.12.2013 р. на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Головним військово-медичним клінічним орденом Червоної Зірки центр "Головний військовий клінічний госпіталь" подано позов до Військової частини А-4558 та Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині Чернігівської області про стягнення 14812,57 грн. коштів. Позовні вимоги обґрунтовані неоплатою відповідачами 1,2 наданих позивачем медичних послуг.
Позивач, посилаючись на гарантійний лист № 368 від 14.04.2011 р., відповідно до якого, відповідач -1 та відповідач -2 звернулись до позивача з проханням надати медичні послуги, вважає, що відповідачами зроблено пропозицію укласти договір про надання медичних послуг за плату відповідно до ч. 2 ст. 638, ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України. Позивач стверджує, що надавши гарантійний лист про оплату медичних послуг, відповідачі підтвердили свою згоду на їх оплату (по факту лікування, підтвердженого відповідними документами: звітом та рахунком) за встановленими позивачем цінами (прейскурант цін на медичні послуги) відповідно до ч. 3,4 ст. 632 Цивільного кодексу України, тобто взяли на себе зобов'язання оплатити рахунки за надані медичні послуги. На думку позивача, сторони погодили істотні умови договору відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України. Позивач прийняв пропозицію укласти договір про надання медичних послуг шляхом вчинення ряду дій відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, а саме, госпіталізував та розпочав лікування потерпілого з урахуванням вимог ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України.
Позивач стверджує, що між ним та відповідачем-1 та 2 укладено договір в усній формі про надання медичних послуг, що є відплатним та обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до якого, замовники зобов'язані оплатити вартість наданих медичних послуг у розмірі, у строки та в порядку встановленому договором. Позивачем було надано медичні послуги на суму 14812,57 грн., що на думку позивача підтверджується звітом по наданню медичних послуг складеному станом на 13.05.2011 р. (а.с.24-25, т. 1).
Відповідач-1 відзивом на позов від 30.10.2013 № 1230 та представник відповідача-1 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив в частині стягнення 14812,57 грн. коштів саме з відповідача-1, посилаючись не те, що ним було вжито всіх належних заходів з метою оплати вартості наданих медичних послуг відповідачем 2, зокрема відповідач-1 неодноразово звертався до відповідача-2 з проханням оплатити вартість наданих позивачем послуг як в усній так і в письмовій формі. Відповідач-1 зазначив, що спірні кошти мають бути стягнуті з відповідача-2, оскільки шкода здоров'ю потерпілій особі була завдана внаслідок нещасного випадку на виробництві (а.с. 46-49 т.1/2).
Відповідач-2 відзивом на позов та представник відповідача-2 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив. Відповідач-2, посилаючись на Закон України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105 ( далі - Закон № 1105), Положення «Про організацію лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення», затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 18 від 09.06.2010 р. (далі - Положення №18), Нормативи надання медичної допомоги та показників якості медичної допомоги, затверджених наказам МОЗ України № 507 від 28.12.2002 р. ( далі - Нормативи), обґрунтовує свої заперечення тим, що у відповідності до зазначеного чинного законодавства України, відшкодування витрат на лікування здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України лише за прямими наслідками страхового випадку виключно згідно: укладених договорів з лікувальними закладами державної або комунальної власності, висновку ЛКК закладу охорони здоров'я про потребу потерпілого в такій допомозі, завірених копій первинної медичної документації, зокрема, копії листків призначення, підписаних начальником відділення лікувальної установи і завірених ЛКК даної установи, виписки з історії хвороби, переліку ліків, довідки про відсутність бюджетного фінансування лікувальної установи, а також вартості ліків та виробів медичного призначення, які застосовувалися для лікування прямих наслідків виробничої травми, рецензії відділу медичного обслуговування управління виконавчої дирекції Фонду. Оскільки вищевказані документи Виконавчій дирекції Фонду надані не були, договір про надання медичних послуг між позивачем та відповідачем-2 укладений не був, а тому будь-які зобов'язання у відповідача-2 перед позивачем відсутні.
Відсутність зазначених документів, обов'язковість яких визначена нормативними актами, унеможливлює розгляд питання про відшкодування лікування потерпілого ОСОБА_2, оскільки відсутні правові підстави для його відшкодування. Наданий позивачем звіт про надання медичних послуг, не передбачений нормативно-правовими актами як доказ наданих лікувально-медичних послуг по лікуванню прямих наслідків травми, а тому не може замінити нормативно визначену первинну медичну документацію. Крім того, посилання позивача на гарантійний лист № 368 від 14.04.2011 р. як на пропозицію відповідача-1 та відповідача-2 укласти договір є безпідставним, оскільки зазначений гарантійний лист відповідач-2 розглядає як документ, що відповідно до вимог Положення № 18, погоджує лікування потерпілого в іншому медичному закладі, не за місцем реєстрації потерпілої особи. Зазначений гарантійний лист не містить усіх суттєвих умов для визнання договірних відносин встановленими (предмет, ціна, строк) і не може замінити договір, що укладається у встановленому законом порядку. На підставі вищезазначеного, відповідач 2 просить у позові відмовити в повному обсязі (а.с. 78-82; 96-97).
Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 24.10.2013р. до участі у справі було залучено третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -1 ОСОБА_2.
Представник третьої особи надав усні пояснення, зазначивши, що лікування було проведено за прямими наслідками нещасного випадку на виробництві, що становили загрозу життю, третя особа позовні вимоги підтримала в частині стягнення вартості медичних послуг в сумі 14812,57 грн. з відповідача-2.
Після закінчення оголошеної перерви у судовому засіданні, 23.12.2013 р. представник позивача та третя особа на стороні відповідача - 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не з'явилися.
Від третьої особи надійшла факсограма, що містить клопотання про розгляд справи без її участі. Суд клопотання задовольнив.
Від позивача надійшло клопотання №2/3777 від 17.12.2013 р. про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю явки представника у судове засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Враховуючи те, що позивачу була надана можливість приймати участь у судових засіданнях, що неодноразово відкладались, а також те що 23.12.2013 р. закінчується строк розгляду справи, суд клопотання позивача про відкладення розгляду справи відхилив.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін та третю особу, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд , -
12 квітня 2011 року у військовій частині А 4558 стався нещасний випадок з тяжкими наслідками із працівником Збройних Сил України ОСОБА_2 про що був складений акт № 1 форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві від 28 квітня 2011 р., що затверджений начальником управління Держгірпромнагляду по Чернігівській області. (а.с. 20-23, т 1).
Одразу після отримання травм ОСОБА_2 був доставлений до Ніжинської центральної міської лікарні. Внаслідок того, що в даному медичному закладі були відсутні необхідні спеціалісти, обладнання та лікарські засоби, було прийнято рішення про направлення потерпілого до Головного військово-медичного клінічного ордену Червоної Зірки центру «Головний Військово клінічний госпіталь» в м. Києві, про що в усній формі було повідомлено відповідача-2. 13 квітня 2011 р. до реанімаційного відділення Головного військово-медичного клінічного ордену Червоної Зірки центру «Головний Військово клінічний госпіталь» було доставлено ОСОБА_2 для вжиття невідкладних заходів по спасінню життя потерпілого. Травми ОСОБА_2 кваліфіковані як виробничі.
14 квітня 2011 року на адресу позивача надійшов гарантійний лист № 368, відповідно до якого відповідачем-1 гарантовано оплату лікування потерпілого в повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку військової частини А 4558 або рахунку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, лист був погоджений Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині Чернігівської області (а.с. 19, т. 1).
Потерпілий ОСОБА_2 перебував на лікуванні в медичному закладі позивача з 13.04.2011 р. по 07.05.2011 р. Після виписки потерпілого, позивачем складено звіт по наданню медичних послуг, відповідно до якого позивачем було надано медичні послуги на загальну суму 14812,57 грн. (а.с. 24, т. 1).
Позивач вважає зазначений гарантійний лист укладенням договору між сторонами, 14812,57 грн. заборгованістю відповідачів та на підставі цього заявив позов про стягнення з відповідачів зазначеної суми заборгованості за надані медичні послуги ( а.с.10 т.1/2).
Відповідно до Закону України № 1105 (із змінами і доповненнями) страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Частиною 1 ст. 14 Закону України № 1105 визначено, що нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України № 1105 у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків (далі- Фонд) зобов'язаний у встановленому законодавством порядку, зокрема, організувати цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого. Частиною 4 ст. 34 Закону України №1105 передбачено, що Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК. При цьому при відшкодуванні вартості наданих медичних послуг Фонд керується чинним законодавством України, зокрема Нормативами надання медичної допомоги та показниками якості медичної допомоги, що затверджені наказом МОЗ України № 507 від 28.12.2002 р.
Пунктом 1 розділу ІІІ Положення № 18 передбачено, що підставою для фінансування витрат на лікування потерпілих, їх медичну реабілітацію є акт розслідування нещасного випадку за формами, наведеними у додатках до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року N 1232 та висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності та потребу потерпілого у такій допомозі. Під час тимчасової непрацездатності до встановлення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності у відсотках або одужання підставою для фінансування витрат на надання медичної допомоги в амбулаторних та стаціонарних умовах, медичної реабілітації потерпілих є висновок ЛКК закладу охорони здоров'я.
Згідно п. 8 розділу ІІІ Положення №18, якщо потерпілого госпіталізовано до закладу охорони здоров'я, розташованого не за місцем реєстрації його особової справи, оплата за лікування проводиться робочими органами виконавчої дирекції Фонду за місцем реєстрації особової справи потерпілого відповідно до укладеного договору або робочими органами виконавчої дирекції Фонду за місцем госпіталізації потерпілого з подальшим відшкодуванням їм витрат робочими органами виконавчої дирекції Фонду за місцем реєстрації особової справи потерпілого. При визначені вартості наданих медичних послуг, що підлягають відшкодуванню Фонд керується вимогами чинного законодавства, зокрема Законом України «Про соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-ІІІ та Нормативами надання медичної допомоги та показниками якості медичної допомоги, що затверджені наказом МОЗ України № 507 від 28.12.2002 р.
З урахуванням вищевикладеного, підставою для відшкодування вартості медичних послуг за рахунок коштів Фонду , наданих потерпілій особі у зв'язку із прямими наслідками нещасного випадку на виробництві, є укладений договір на відшкодування таких витрат з дотриманням вимог вищезазначеного чинного законодавства України .
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладений обов'язок доведення тих фактів та обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, стверджуючи, що між сторонами виникли правовідносини щодо надання медичних послуг, виходячи з кола обставин, які мають бути встановлені, позивач має довести факт укладення між сторонами договору, на підставі якого у відповідачів-1 та 2 виникли зобов'язання по оплаті наданих послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, такий договір укладений не був в зв»язку із недосягненням сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується листуванням між сторонами та наданими поясненнями сторін у судових засіданнях (а.с.26-33, 55-62). Однак, для врегулювання розбіжностей, що виникли між сторонами при укладенні договору, сторони, на підставі приписів ч.5 ст.181 ГК України, до суду не звертались.
22.11.2013 р. після подачі позову до суду позивачем було вжито заходів для укладення договору про відшкодування витрат за надання медичних послуг потерпілому від нещасних випадків на виробництві, шляхом направлення нового проекту договору відповідачу - 2 для подальшого погодження та підписання. Відповідач-2 листом від 06.12.2013 р. № 09/1894 від підписання отриманого проекту договору відмовився, зазначивши про його невідповідність вимогам чинного законодавства. Натомість відповідачем - 2 було направлено власний проект договору про організацію цілеспрямованого та ефективного лікування потерпілих на виробництві з метою забезпечення відновлення стану їх здоров'я. Згідно пояснень відповідача-2 зазначений проект позивачем підписаним не був. (а.с. 60-65, 164-166, т.-2).
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Аналіз змісту гарантійного листа № 368 від 14.04.2011 р. спростовує твердження позивача, що даний документ є пропозицією (у розумінні приписів ч. 2 ст. 638 та ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України) відповідача -1 та 2 укласти договір, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частина 1 ст. 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким що не відбувся).
З наданого гарантійного листа вбачається що мова йде про надання медичних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
З вищенаведених норм, слід зробити висновок, що даний вид договорів є відплатним, строковим, а тому істотними умовами договору про надання послуг є предмет та ціна, строк.
В наданому гарантійному листі не визначено істотних умов договору (предмет, ціна, строк), відповідно до вимог ст. 180 Господарського кодексу України. Таким чином, даний лист не можна розглядати як пропозицію (оферту) укласти договір у розумінні ч. 1 ст. 641 ЦКУ. Наданий гарантійний лист виражає лише намір сторін у майбутньому укласти договір, а тому твердження позивача про укладення договору про надання медичних послуг шляхом прийняття пропозиції відповідачів 1,2 укласти договір, є безпідставним та спростовується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. В даному випадку законом передбачено спеціальний порядок, зокрема, відповідно до вищезазначеного спеціального законодавства, який регулює порядок укладення договорів щодо організації лікування, медичної реабілітації потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві .
У відповідності до вимог ст..1 ГПК України, право на звернення до господарського суду, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ, мають підприємства та організації за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
В даному випадку, право позивача на відшкодування наданих позивачем медичних послуг відповідачами не порушено та не оспорюється , а не визнається в зв»язку із відсутністю необхідного в таких випадках договору, укладеного сторонами на умовах та в порядку, визначеному чинним законодавством України та його спеціальними нормами.
Таким чином, оскільки позовні вимоги позивача ґрунтуються на неукладеному договорі, між сторонами зобов'язань не виникло, а тому, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд , -
В позові відмовити повністю.
Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 26.12.2013.
Суддя І.Г.Мурашко