Головуючий у 1 інстанції - Помогаєв А.В.
Суддя-доповідач - Гайдар А.В.
25 грудня 2013 року справа №267/5686/13-а
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючий суддя: Гайдар А.В.
судді : Ханова Р.Ф., Яковенко М.М.
при секретарі судового засідання Романенко Т.О.,
за участю
позивача ОСОБА_2,
представника позивача ОСОБА_3 (згідно ордеру)
представників відповідачів Гукової Г.В., Мельник Т.В., Воронкової Ю.В. (згідно
довіреностей)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області на постанову Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 14 листопада 2013 року по адміністративній справі № 267/5686/13-а за позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки про визнання рішення про відмову в призначенні пенсії незаконним та зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 14 листопада 2013 року по адміністративній справі № 267/5686/13-а адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки про визнання рішення про відмову в призначенні пенсії незаконним та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення № 26/6 від 04.05.2012 року про результати розгляду заяви, прийняте Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з 06.03.2012 року. В іншій частині позовних вимог, щодо перерахунку пенсії - відмовлено. (арк.справи 133-137).
В апеляційній скарзі відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області, до якої приєднався відповідач - до Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити повністю. (арк..справи 138-139)
В судовому засіданні позивач та її представник заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні представники відповідачів підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційних скарг.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, думку сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_2, 09 грудня 1991 року вона була прийнята на роботу до Харцизького ливарного заводу високовольтної арматури «Армліт» у якості учня формувальника. З 03.02.1992 року адміністрацією заводу позивачці присвоєно 2 розряд підручного-формувальника-складальника форм ливарного цеху. 09.04.1998 року ОСОБА_2 звільнено за ст..38 КЗпП України за власним бажанням. Згідно копії наказу № 25-к від 06.02.1992 року, виданого директором Харцизького ливарного заводу високовольтної арматури «Армліт», з якого вбачається, що ОСОБА_2, гідно протоколу кваліфікаційної комісії присвоєно професію «подручный формовщика-сборщик форм». Згідно довідки № 7 від 17.01.2012 року, виданої ТОВ «Армліт - Донбас», яке є зберігачем архівних документів ВАТ «Армліт», ОСОБА_2 прийнята 09.12.1991 року згідно наказу № 252-к від 06.12.1991 року у ливарний цех, у якості учня формувальника.01.01.1992 року на підставі наказу № 4-к від 08.01.1992 року їй присвоєно 2 розряд формувальника ливарного цеху. Переведена 03.02.1992 року (наказ № 25-к від 06.02.1992 р.) (підручним) формувальником, складальником форм 2 розряду ливарного цеху. Звільнена 09.04.1998 року за власним бажанням, згідно наказу № 38-к від 09.04.1998 року.
Згідно копії довідки № 87 від 18.06.2012 року, виданої ТОВ «Армліт-Донбас» про те, що ОСОБА_2 з 03.02.1992 року по 09.04.1998 року працювала «в качестве (подручного) формовщика машинной формовки, сборщика форм литейного цеха».
З копії розрахункової відомості за квітень 1992 року вбачається, що ОСОБА_2 отримувала заробітну плату за посадою «подручные формовщика, сборщики форм».
З копії трудової книжки позивача вбачається, що крім спірного трудового стажу на заводі «Армліт», вона працювала з 11.12.1989 року по 28.11.1991 року формувальником машинного формування на Макіївському металургійному комбінаті ім..С.М.Кірова, що також дає право на пільгову пенсію за Списком № 2.
Суть спору у межах даної справи стосується двох аспектів: правомірності рішення комісії Управління та права позивача на призначення пенсії на пільгових умовах.
Рішення № 26/6 від 04.05.2012 року прийняте комісією при Головному Управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, містить висновок про відмову у зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_2 за Списком № 2, затвердженим Постановою КМУ № 162 від 11.03.1994 року, періоду роботи на Харцизькому ливарному заводі високовольтної арматури «Армліт» (ВАТ «Армліт») у ливарному цеху на посадах учня формувальника і підручного формувальника, складальника форм з 09.12.1991 року по 09.04.1998 року.
Щодо рішення комісії.
На момент звернення позивачки із заявою до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (березень 2012 року) регулювання порядку призначення пенсій з коштів Пенсійного фонду здійснювалося відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4. Пунктом 5 статті 45 зазначеного Закону територіальний орган Пенсійного фонду розглядає документи про призначення пенсій та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначені пенсії.
Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 63 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", підпункту 3.2 пункту 3 Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, начальник управління керує діяльністю управління, персонально відповідає за виконання покладених на управління завдань. Таким чином від імені територіального органу Пенсійного фонду приймає рішення його начальник.
Законодавство про пенсійне страхування, яке діє на сьогоднішній час, не передбачає винесення рішення від імені органу, який призначає і виплачує пенсії, комісією з призначення пенсій.
Колегія суддів вважає, що комісія з призначення пенсій може виконувати функцію тільки рекомендаційного характеру і не має повноважень щодо винесення будь-якого остаточного рішення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію (стаття 58 зазначеного Закону) він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.
Прийняття рішення начальником управління в межах спірних відносин є способом реалізації владних повноважень в розумінні вищенаведених конституційних принципів.
Однак, колегія суддів зазначає, що рішення комісії носить рекомендаційний характер для начальника територіального управління ПФУ, де знаходиться на обліку позивач, тому позивачем обраний помилковий спосіб захисту своїх прав та інтересів.
З урахуванням зазначеного, рішення суду першої інстанції визнати законним та обґрунтованим у цій частині не передбачається можливим.
Щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з 06.03.2012 року та здійснити перерахунок пенсії з застосуванням показників середньої заробітної плати працівників, зайнятих у металообробній та ливарній промисловості., що судом першої інстанції зазначена позовна вимога при прийнятті постанови вирішена по суті неправильно.
Під час апеляційного провадження встановлено, що позивач звертався до управління за консультаціями з питань пенсійного законодавства від 11.06.2012 року, яке розглянуто відповідачем - Управлінням Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки в межах звернення громадян, що підтверджується листом відповідача №2850-5-01 від 27 червня 2012 року. (арк..справи 28)
Дане звернення колегія суддів не може вважати заявою про призначення пенсії. Таким чином порушення позивачем порядку звернення за призначенням пенсії, що є її правом і залежить виключно від її волі, унеможливлює вирішення спору по суті.
Колегія суддів зазначає, що відсутність факту звернення позивача з заявою про призначення пенсії в тому розмірі, який він вважає правильним та відсутність рішення управління з цього питання доводить відсутність об'єкту судового захисту (порушеного права) за захистом якого позивач звернувся з позовом.
Таким чином, позивачем обраний помилковий спосіб судового захисту, оскільки в даному випадку негативні наслідки для позивача несе саме рішення відповідача про призначення або відмову в призначенні пенсії, а не дії суб'єкта владних повноважень.
На момент вирішення спору регулювання порядку призначення пенсій з коштів Пенсійного фонду здійснювалося відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4. Пунктом 5 статті 45 зазначеного Закону територіальний орган Пенсійного фонду розглядає документи про призначення пенсій та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначені пенсії.
Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 63 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", підпункту 3.2 пункту 3 Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, начальник управління керує діяльністю управління, персонально відповідає за виконання покладених на управління завдань. Таким чином від імені територіального органу Пенсійного фонду приймає рішення його начальник.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію (стаття 58 зазначеного Закону) він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.
Прийняття рішення начальником управління в межах спірних відносин є способом реалізації владних повноважень в розумінні вищенаведених конституційних принципів. Відсутність такого рішення про відмову в призначенні пенсії в розмірі, зазначеному позивачем, доводить передчасність судового вирішення даного спору.
Дані позовні вимоги не підлягають задоволенню в зв'язку з передчасністю.
Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду.
Згідно п.4 ч.1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо судом першої інстанції при ухваленні рішення допущено порушення норм матеріального або процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ч.ч.1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області на постанову Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 14 листопада 2013 року по адміністративній справі № 267/5686/13-а - задовольнити частково.
Постанову Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 14 листопада 2013 року по адміністративній справі № 267/5686/13-а - скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки про визнання рішення про відмову в призначенні пенсії незаконним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний колегією суддів 26 грудня 2013 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: А.В. Гайдар
Судді: Р.Ф. Ханова
М.М. Яковенко