04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"25" грудня 2013 р. Справа№ 910/17275/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Самсіна Р.І.
суддів: Зубець Л.П.
Шаптали Є.Ю.
За розглядом апеляційної скарги Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне підприємство № 25» Дніпропетровської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2013р. у справі № 910/17275/13 (суддя Ярмак О.М.)
За позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне
підприємство № 25» Дніпропетровської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесвіт»
про розірвання договору
Представники сторін:
від позивача (скаржник): Надтока О.В. (довіреність від 14.10.2013р.);
від відповідача: Донченко О.Г. (довіреність № 184/13-Т від 23.09.2013р.);
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року у справі № 910/17275/13 відмовлено у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне підприємство № 25» Дніпропетровської міської ради про розірвання договору № 32 від 01.04.2011р..
У поданій апеляційній скарзі КП «Житлово-експлуатаційне підприємство № 25» Дніпропетровської міської ради просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2013р. у справі № 910/17275/13 повністю та прийняти нове рішення про розірвання договору № 32 від 01.04.2011р. у зв'язку із істотною зміною обставин.
Доводи скаржника ґрунтуються на тому, що висновки викладені в рішенні суду не відповідають обставинам справи; рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обгрунтування підстав для розірвання укладеного з відповідачем договору, позивач посилається на рішення Антимонопольного комітету України від 25.12.2012р. № 130/01-12/07-12 у справі № 109/07-10-1/12 згідно з яким позивача зобов'язано в двомісячний термін припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом переукладення договорів з операторами телекомунікацій через зміну платні.
За твердженнями скаржника, він зі свого боку зробив усе можливе щоб вирішити спір мирним шляхом, а вказана зміна істотних обставин не пов'язана від особистого бажання лише позивача. Зазначаючи, що юридичні особи мають виконувати рішення та накази органів державної влади, позивач вважає, що своєю відмовою у розірванні договору, відповідач грубо порушує норми діючого законодавства України, не виконуючи рішення органів влади.
Під час розгляду апеляційної скарги, представником позивача відзначено про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, законність винесеного судового рішення при вірному встановленні всіх обставин справи.
За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи пояснення представників сторін та доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, судом відзначається про відсутність підстав для скасування судового рішення при врахуванні наступного.
Матеріалами справи підтверджено, не заперечується сторонами та встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, що на умовах укладеного 01.04.2011р. між ПАТ «Комерц Комунікейшн» та КЖЕП № 25 Ленінського району м. Дніпропетровська, договору № 32 (при врахуванні угоди від 01.10.2011р. про заміну сторони до договору № 32 від 01.04.2011р.) відповідачу надано право на використання підсобних приміщень (сходові клітки, поза квартирні коридори, горища, підвали, тощо) будівель, що підвідомчі КЖЕП № 25 Ленінського району м. Дніпропетровська, які вказані у Додатку № 1 «Перелік будівель, які підвідомчі КЖЕП № 25 Ленінського району» для розміщення та подальшого обслуговування в них телекомунікаційних мереж, що належать стороні 1 (відповідачу) на праві власності. У п. 1.2 договору зазначено, що телекомунікаційні мережі призначені для надання населенню телекомунікаційних послуг.
Угоду про заміну сторони до договору № 32 від 01.04.2011р. було підписано між ПАТ «Комерц Комунікейшн», ТОВ «Телесвіт» та КЖЕП № 25 Ленінського району м. Дніпропетровська, 01.10.2011р., відповідно до якої ПАТ «Комерц Комунікейшн» передало, а ТОВ «Телесвіт» взяло на себе всі права та обов'язки, передбачені основним договором з дати підписання угоди.
Відповідні зміни до рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 06.04.2009р. № 685 «Про надання дозволу ЗАТ «Комерц Комунікейшн» на створення, експлуатацію та розвиток міської телекомунікаційної мережі у м. Дніпропетровську внесені рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1463 від 09.11.2011р., згідно з якими, замість власника телекомунікаційної мережі ЗАТ «Комерц Комунікейшн» слід вважати ТОВ «Телесвіт».
Вимоги про розірвання договору № 32 від 01.04.2011р. позивач обґрунтовує прийняттям рішення Дніпропетровською міською радою № 214 від 28.05.2013р. «Про питання використання окремих конструктивних елементів житлових будинків (гуртожитків) комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська операторами, провайдерами телекомунікацій», яким було затверджено Порядок визначення розміру та використання плати за право користування чужим майном у житлових будинках, затверджено Форму договору про встановлення сервітуту, тощо та доручено балансоутримувачам житлового фонду розірвати існуючі договори про співпрацю з операторами, провайдерами телекомунікацій та укласти договори за формою п. 1.2. цього рішення; доручено операторам, провайдерам телекомунікацій укласти договори за Формою п. 1.2. цього рішення. Вказане рішення набуло чинності з 01.06.2013р. (п. 4 рішення).
Відповідно до наказу Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради № 26 від 30.05.2013р., керівникам житлово-експлуатаційних підприємств - балансоутримувачам житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська, слід розірвати існуючі договори з операторами, провайдерами телекомунікацій згідно з вимогами цих договорів, та укласти нові договори про встановлення сервітуту за формою, затвердженою рішенням від 28.05.2013р. № 214.
Таким чином, у вказаному наказі вміщені вимоги про розірвання існуючих договорів з операторами, провайдерами телекомунікацій згідно з вимогами цих договорів, через необхідність укладення нових договорів про встановлення сервітуту за формою, затвердженою рішенням від 28.05.2013р. № 214.
Згідно п. 7.1 договору № 32 від 01.04.2011р., договір набирає чинність з моменту його підписання сторонами і діє на протязі 5 років з правом його подальшого продовження.
Вимог щодо порядку розірвання договору № 32 від 01.04.2011р. при його укладенні сторонами не погоджувалось, у п. 8.2 договору, сторони зазначили, що у всьому іншому, що не передбачено договором, сторони керуються чинним законодавством України.
Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
З посиланням на рішення адміністративної колегії Антимонопольного комітету України Дніпропетровського територіального відділення від 25.12.2012р. № 130/01-12/07-12 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», позивачем, на адресу ТОВ «Телесвіт» згідно із супровідним листом за вих. № 106 від 29.01.2013р. було направлено додаткову угоду до договору від 01.04.2011р. № 32 про припинення дії договору.
Додатково позивач зазначав, що відповідачу неодноразово пропонувалося розірвати договір № 32 від 01.04.2011р. та укласти новий договір про встановлення сервітуту, проте вказані пропозиції відповідач не прийняв (листи КЖЕП № 25 - № 527 від 14.06.2013р., № 602 від 08.07.2013р., № 674 від 26.07.2013р.).
Звертаючись до суду з позовом про розірвання договору № 32 від 01.04.2011р. в судовому порядку у зв'язку з істотною зміною обставин, позивач стверджує про наявність всіх умов, визначених положеннями ч.1 та 2 ст. 652 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
При наявності істотної зміни обставин, що істотно порушила баланс інтересів сторін, сторони спочатку здійснюють спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою, як зазначено у частині першій статті 651 ЦК України.
В обґрунтування підстав для розірвання договору, позивач вказує на необхідність розірвання спірного договору у зв'язку із наявною фінансовою кризою, суттєвою зміною кон'юнктури ринку, а саме зміною істотної умови договору - зміною розміру платежів за надане право користування будівель, що підвідомчі позивачу, для розміщення та подальшого обслуговування в них телекомунікаційних мереж, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 214 від 28.05.2013р.; стверджує, що в момент укладення спірного договору він не міг передбачити прийняття рішення Дніпропетровської міської ради № 214 від 28.05.2013р. та рішення Антимонопольного комітету України від 25.12.2012р. №130/01-12/07-12 у справі № 109/07-10-1/1, подальша дія спірного договору неможлива через порушення співвідношення майнових інтересів сторін, із суті договору не випливає, що ризик зміни обставин несе позивач.
Частиною другою статті 652 ЦК України передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно.
Відповідно при зверненні з вимогами про розірвання договору, на підставі статті 652 ЦК України на позивача покладається, у відповідності до статті 33 ГПК України, обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Як те правильно встановлено під час розгляду спору місцевим господарським судом, наявності усіх чотирьох умов, необхідних для розірвання договору № 32 від 01.04.2011р. у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору позивачем не доведено.
Обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, зокрема твердження позивача стосовно неможливості в момент укладення договору № 32 від 01.04.2011р. строком на 5 років передбачити затвердження Дніпропетровською міською радою нової форми договору, зміну розміру плати.
Незмінність розміру плати за право користування будівель, що підвідомчі позивачу, для розміщення та подальшого обслуговування в них телекомунікаційних мереж, а також неможливість прийняття відповідних нормативних актів щодо затвердження відповідної форми договору, законодавчо не закріплена.
Таким чином, укладаючи спірний договір, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни розміру плати за право користування будівель для розміщення та подальшого обслуговування в них телекомунікаційних мереж та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що така зміна не настане.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правомірним та таким, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, є висновок суду першої інстанції про неналежність як доказу, посилання позивача на рішення Антимонопольного комітету України від 25.12.2012р. №130/01-12/07-12 у справі № 109/07-10-1/12, оскільки п. 6 вказаного рішення АМК України зобов'язано КЖЕП № 25 у зв'язку з встановленням економічно необгрунтованого розміру плати операторам телекомунікацій за надання права на використання, припинити порушення законодавства про захист економіної конкуренції не лише шляхом переукладення договорів з операторами телекомунікацій, як зазначає позивач, а й шляхом «та/або внесення в них змін або доповнень у частині визначення плати та встановлення економічно обґрунтованих цін реалізації послуг».
Тобто зазначене рішення тягне правові наслідки для позивача, в тому числі, і як сторони договору № 32 від 01.04.2011р., стосовно вирішення питання про усунення порушень чинного законодавства у правовому полі, і не лише тільки шляхом переукладення договорів з операторами телекомунікацій.
Дія рішення Адміністративної колегії Дніпропетровського територіального відділення АМК України від 25.12.2012р. №130/01-12/07-12 не розповсюджується на ТОВ «Телесвіт», а його виконання є обов'язковим саме для особи у відношенні якої його прийнято - КП «Житлово-експлуатаційне підприємство № 25» Дніпропетровської міської ради, у зв'язку з чим суд відхиляє доводи апелянта викладені у апеляційній скарзі з приводу того, що ризик зміни обставин (про які йдеться в рішенні АМК) покладається і на відповідача (ТОВ «Телесвіт», як сторону договору № 32 від 01.04.2011р.).
Отже, позивач зобов'язаний виконувати укладений ним договір у відповідності до його умов та законодавства, при недосягненні згоди про його розірвання та відсутності для цього підстав передбачених законом, при цьому інші обставини на які посилається позивач, зокрема фінансова криза в країні, суттєва зміна кон'юнктури ринку стосуються обох сторін договору, та не можуть бути підставою для його розірвання на користь однієї з них.
Наявність усіх обов'язкових умов для розірвання договору укладеного між сторонами 01.04.2011р., передбачених частиною другою статті 652 ЦК України, відсутня. Обставини, на які посилається позивач не є підставою для розірвання договору за положеннями ст. 652 ЦК України, тому права позивача при виконанні спірного договору на час його чинності, не порушені відповідачем, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне підприємство № 25» Дніпропетровської міської ради та скасування рішення Господарського суду м. Києва від 29.10.2013 року.
Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне підприємство № 25» Дніпропетровської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2013р. у справі № 910/17275/13 - без змін.
2. Матеріали справи № 910/17275/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Р.І. Самсін
Судді Л.П. Зубець
Є.Ю. Шаптала