ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
24 грудня 2013 року № 813/8539/13-а
Львівський окружний адміністративний суд в складі
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
секретар судового засідання Шозда Г.В.
з участю позивач - ОСОБА_1,
представників
від позивача - ОСОБА_2,
від відповідача - Краснопольська Ю.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Міндоходів про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Львівської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування наказу від 01.11.2013 року за №674-о «Про звільнення ОСОБА_1»; поновлення на посаді головного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.
Позовна заява мотивована тим, що у відповідності до положень ст.236 КЗпП України, роботодавець повинен був виплатити позивачу середній заробіток за затримку виконання судового рішення. Також, в позовній заяві зазначається про те, що роботодавець не пропонував іншої роботи, як передбачено ст.20 згаданого Кодексу. Крім того, позивач вважає, що висновок МСЕК спрямований на його трудову реабілітацію і не доводить невідповідність займаній посаді. Як наслідок, позивач просить поновити його на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позивач та його представник в судовому засіданні дали аналогічні пояснення, просять позов задоволити.
В запереченні на позовну заяву відповідач вважає, що з врахуванням положень Посадової інструкції головного інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці, Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Львівської митниці Міндоходів, як посада, яку обіймав позивач так і інші посади передбачають фізичні та психоемоційні навантаження. Дані обставини, вважає відповідач, не дають можливості позивачу обіймати посади у Львівській митниці Міндоходів через вади здоров'я. Як наслідок просить відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши позивача та представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.
Наказом Львівської митниці Міндоходів від 01.11.2013 року за №674-о позивача звільнено з посади головного інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушення митних правил Львівської митниці, відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я.
Мотивами наказу є встановлення під час обстеження міжрайонною спеціалізованою кардіологічною МСЕК №2 ОСОБА_1 інвалідності ІІІ групи та висновку про умови та характер праці: «обмеження фізичних та психоемоційних навантажень», неможливість забезпечити у Львівській митниці Міндоходів ОСОБА_1 іншою роботою, яка б відповідала висновку, керуючись п.2 ст.40 КЗпП України.
У відповідності до положень п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок, зокрема, стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
З врахуванням викладеного, правомірним може вважатись звільнення, у відповідності до наведеної норми, якщо внаслідок стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.
В матеріалах справи наявна довідка до акта огляду МСЕК №2 Серія 10 ААБ від 31.10.2013 року, в якій ОСОБА_1 визначено третю групу інвалідності.
У відповідності до п.27 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317, з наступними змінами та доповненнями, інваліди III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що оскільки трудова діяльність інвалідів ІІІ групи не обмежується, відповідач звільняючи позивача на підставі п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України та, з врахуванням положень ч.2 згаданої статті, застосував наведені норми суб'єктивно та не пропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямований спірний наказ.
Інші мотиви сторін судом не беруться до уваги з врахуванням викладеного.
Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу є обґрунтованими.
Як наслідок, у відповідності до положень частин 1 та 2 ст.235 КЗпП України, суд вважає за необхідне поновити позивача на посаді, з якої він був звільнений, та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
При цьому, розраховуючи суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судом взято до уваги середньоденну заробітну плату зазначену в довідці відповідача від 26.11.2013 року №5/13-289, яка становить 93 грн. 54 коп. без урахування обов'язкових платежів та податків.
Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 3648 грн. 06 коп. (93,54х39).
Що стосується вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Перш за все, слід звернути увагу на те, що місячний строк звернення до суду позивачем пропущено з поважних причин, що підтверджується наявними в матеріалах справи листками непрацездатності.
Правовою підставою для стягнення згаданої суми є ст.236 КЗпП України, згідно якої у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2012 року за №2а-7532/12/1370, яка частково залишена без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 року, позивача поновлено на посаді головного інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушення митних правил Львівської митниці.
Наказом Державної митної служби України від 01.06.2013 року за №863-к та наказом Львівської митниці від 06.06.2013 року за №672-к позивача було поновлено на посаді.
Зі згаданими наказами позивач ознайомився 14.06.2013 року.
Строк затримки виконання судового рішення - з 20.10.2012 року по 14.06.2013 року.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення є обґрунтованими.
При цьому, розраховуючи суму середнього заробітку, судом взято до уваги середньоденну заробітну плату, в яку входять обов'язкові до сплати податок на доходи фізичних осіб та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в сумі 196 грн. 31коп. (дана сума зазначена в Постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 року за №181858/12/9104).
Таким чином, сума за час затримки виконання судового рішення становить 32194 грн. 84 коп. (164х196 грн. 31 коп.)
Однак, як вбачається зі змісту довідки Мостиського районного центру зайнятості від 27.11.2013 року за №950/06 позивачем з 19.10.2012 року по 29.05.2013 року отримано допомогу по безробіттю в сумі 17480 грн. 20 коп., а відтак, враховуючи вимоги щодо різниці в заробітку за час затримки, сума яка підлягає стягненню становить - 14714 грн. 64 коп.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову, а тому такий підлягає до задоволення.
Крім того, у відповідності до вимог ч.1 ст.256 КАС України судове рішення в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі зі сторін спору не належить стягувати.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці Міндоходів від 01.11.2013 року за №674-о «Про звільнення ОСОБА_1».
3. Поновити ОСОБА_1 на посаді головного інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушення митних правил Львівської митниці з 01.11.2013 року.
4. Стягнути з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_1, що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 3648 грн. 06 коп. (три тисячі шістсот сорок вісім гривень шість копійок) середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
5. Стягнути з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_1, що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 14714 грн. 64 коп. (чотирнадцять тисяч сімсот чотирнадцять гривень шістдесят чотири копійки) середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
6. Постанову в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення на його користь середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2058 грн. 00 коп. звернути до негайного виконання.
7. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
8. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 25 грудня 2013 року.
Суддя В.Я.Мартинюк