Справа № 136/2310/13-а
Головуючий у 1-й інстанції: Мочульська Л.Т.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
19 грудня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Біла Л.М.
судді: Загороднюк А.Г. Сушко О.О.
при секретарі: Александровій К.В.
за участю представників сторін:
відповідача - Ридзевського В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 13 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Липовецького районного управління юстиції Пасічника Ю.В. про визнання незаконними та скасування постанов про накладення штрафу , -
ОСОБА_3 звернулась до Липовецького районного суду Вінницької області з позовом до головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Липовецького районного управління юстиції Пасічника Ю.В., в якому просила суд визнати незаконними та скасувати постанови головного державного виконавця ВДВС Липовецького РУЮ Пасічника Ю.В. від 14.10.2013 року та 18.10.2013 року про накладення штрафу в розмірі 170 грн. та 340 грн.
Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 13.11.2013 року по справі № 136/2310/13-а закрито провадження, на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 13.11.2013 року та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача.
Позивач в судове засідання не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закриваючи провадження у справі (п.1 ч.1 ст. 157 КАСУ), суд першої інстанції виходив з того, що справу слід розглядати в порядку цивільного судочинства, оскільки позов ОСОБА_3 стосується постанови державного виконавця щодо виконання рішення суду у цивільній справі та не стосується рішень суду у справах, передбачених пунктами 1-4 частини 1 ст. ст..18 КАС України.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 3 КАС України, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
У відповідності до ч.1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Пунктом 5 ч.1 ст.18 КАС України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій і накладення штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання будь-яких виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
Крім того, спори, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби під час виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору або накладення штрафу, прийнятої під час виконання будь-яких виконавчих документів, у тому числі рішень судів загальної юрисдикції та господарських судів, належать до адміністративної юрисдикції.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" справи, у яких однією із сторін є орган державної влади, інший державний орган, їх посадова чи службова особа, підсудні окружним адміністративним судам. Тому судам слід ураховувати, що позовні заяви стосовно рішень, дій або бездіяльності державних виконавців та посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції, підсудні окружним адміністративним судам, оскільки відповідачем у таких справах є відповідний орган державної виконавчої служби, незалежно від того, чи оскаржуються рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. У зв'язку з цим правила частини третьої статті 18 КАС України для визначення предметної підсудності зазначеної категорії справ не підлягають застосуванню.
Згідно ч.2 ст.19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи - позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.
Зазначена норма підлягає застосуванню при визначенні підсудності справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби незалежно від статусу позивача - фізичної чи юридичної особи та виконавчого документа, в тому числі незалежно від адміністративного суду, рішення якого примусово виконується, і основним у цьому є те, щоб оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність були прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань). Водночас судам потрібно брати до уваги, що позивач може вибрати за вказаних умов лише окружний адміністративний суд, оскільки такі справи предметно підсудні тільки цим місцевим судам.
Згідно роз'яснень постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21.05.2012 року № 5 "Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", за змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.
Тому слід враховувати, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на зміст спірних постанов державного виконавця - про накладення штрафу, колегія суддів вважає помилковими доводи суду першої інстанції стосовно необхідності розгляду даної справи в порядку цивільного судочинства та приходить до висновку, що адміністративна справа за позовом ОСОБА_3 до головного державного виконавця ВДВС Липовецького РУЮ Пасічника Ю.В. підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 204 КАС України порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Оскільки судом першої інстанції при прийнятті ухвали від 13.11.2013 року порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до головного державного виконавця ВДВС Липовецького РУЮ Пасічника Ю.В. про визнання незаконними та скасування постанов, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали Липовецького районного суду Вінницької області від 13.11.2013 року.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 13 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Липовецького районного управління юстиції Пасічника Ю.В. про визнання незаконними та скасування постанов про накладення штрафу, - скасувати.
Справу направити до Липовецького районного суду Вінницької області для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Ухвала суду складена в повному обсязі на протязі п'яти днів.
Головуючий /підпис/ Біла Л.М.
Судді /підпис/ Загороднюк А.Г.
/підпис/ Сушко О.О.
З оригіналом згідно:
секретар