17 грудня 2013 р.Справа № 815/2761/13-а
Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.
у складі:
головуючого - Танасогло Т.М.
суддів - Бойка А.В.
- Яковлєва О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СТК-Україна» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача,
У лютому 2013 року до суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «СТК-Україна» з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС) правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 листопада 2012 року №0001492230, від 23 січня 2013 року №0001752230, №0000292280, від 05 лютого 2013 року №0000182210, №0000192210.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 лютого 2013 року №0000182210, №0000192210 виділено в самостійне провадження.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях зазначив під час перевірки встановлено: порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 80 816 грн. та завищення залишку від'ємного значення ПДВ рядка 26 декларації за червень 2010 року на суму 10 812 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року адміністративний позов ТОВ «СТК- Україна» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 05 лютого 2013 року №0000182210, №0000192210.
В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
На підставі направлення від 10 січня 2013 року №000066/54 та рішення керівника ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, оформленого наказом від 10 січня 2013 року №62, податковим органом в період з 11 січня 2013 року по 17 січня 2013 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «СТК-Україна» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платником податків ПП «Сегмент-Юг» за податковий період червень 2010 року.
За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено акт від 18 січня 2013 року за №234/22-1/34599502 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «СТК-Україна» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платником податків ПП «Сегмент-Юг» за податковий період червень 2010 року, яким встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 80 816 грн. та завищення залишку від'ємного значення ПДВ рядка 26 декларації за червень 2010 року на суму 10 812 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 05 лютого 2013 року №0000182210 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 80 816 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 20 204 грн. та №0000192210 від 05 лютого 2013 року про завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 10 812 грн.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не надано суду належних доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість».
В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог, оскільки правові підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «СТК-Україна» про скасування податкових повідомлень-рішень №0000182210, №0000192210 від 05 лютого 2013 року відсутні, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені згідно приписів податкового законодавства, з урахуванням всіх обставин спірних правовідносин та в межах повноважень податкового органу.
Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки позивач у перевіряємому періоді здійснював господарські операції контрагентом ПП «Сегмент-Юг». За рахунок здійснення вказаних операцій ТОВ «СТК-Україна» сформувало податковий кредит.
На підтвердження господарські взаємовідносини з ПП «Сегмент-Юг» позивачем надано до суду копії: договору поставки від 01 листопада 2008 року №01/11-К/1, рахунки фактури №06025 від 02 червня 2010 року та №060818 від 08 червня 2010 року, видаткові накладні №06024 від 02 червня 2010 року та №060811 від 08 червня 2010 року, податкові накладні від 02 червня 2010 року №06028 та від 08 червня 2010 року №060810.
Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
На підставі вищезазначеного датою, виникнення у позивача права на податковий кредит по податку на додану вартість є дата видачі йому податкових накладних контрагентами.
Підпунктами 7.2.3. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому Законом.
Відповідно до положень пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п.7.4.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).
У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
З аналізу вищевказаної норми слідує, що податковий орган нараховує податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовує фінансові санкції до підприємства тільки у разі відсутності податкових накладних під час перевірки.
Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.
За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.
Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарської діяльності.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
У ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містяться вимоги до первинних документів, зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарських, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати таки обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано належно оформлені відповідні документи первинного бухгалтерського та податкового обліку для підтвердженні реальності здійснення господарських операцій з контрагентом ПП «Сегмент-Юг»
Відповідно до п.2 та п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 165 від 30 травня 1997 року, який діяв на час проведення операцій за договором між позивачем та контрагентом, податкова накладна визнається недійсною при заповненні її особою, яка не зареєстрована платником ПДВ і якій не присвоєний індивідуальний податковий номер
Тобто, тільки в цьому випадку податковий кредит по ПДВ не може вважатися підтвердженим.
Слід зазначити, що платником податку на додану вартість являється покупець товару. На час здійснення господарської операції з придбання товару він не має повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем вимог законодавства відносно здійснення господарської діяльності, тому не зобов'язаний зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкта господарювання.
Таким чином, виходячи в вищевказаного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування оскаржуваних повідомлень-рішень, оскільки вони є протиправними та прийняті не у відповідності до законодавства, чинного на момент виникнення спірних відносин.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Т.М. Танасогло
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Яковлєв