24 грудня 2013 р.Справа № 2а/1522/6704/11
Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Загороднюк Володимир Іванович
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Шляхтицького О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 23 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Одеського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
24.11.2006 року позивач звернувся до суду з позовом до Одеського обласного військового комісаріату про визнання права на пенсію і на додаткову пенсію, відшкодування майнової шкоди.
В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів та просив визнати протиправними дії Одеського обласного військового комісаріату, при нарахуванні та виплаті йому щомісячного підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій, в частині застосування, в період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2005 року, постанов Кабінету Міністрів України №831 від 26.07.1996 року та №01 від 03.01.2002 року; визнати за ним право на щомісячне підвищення до пенсії, як учасника бойових дій, з 01 липня 2006 року у розмірі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України N 2458-IV від 03.03.2005 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок призначеної йому пенсії з урахуванням щомісячного підвищення пенсії для учасників бойових дій на 150 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2005 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України на відповідний рік, та з 01 січня 2006 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з наступними її змінами згідно законів України, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим; зобов'язати ГУПФУ в Одеській області, при розрахунку призначеної йому пенсії з урахуванням щомісячного підвищення пенсії для учасників бойових дій, керуватися розміром мінімальної пенсії за віком, що встановлюється законами України, та сплачувати щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком.
При цьому позивач посилається на те, що він є пенсіонером Міністерства оборони України та учасником бойових дій. З 01.01.2000 року йому сплачувалась пенсія по вислузі років з підвищенням (надбавкою) за участь у бойових діях у розмірі 24,93 гривень, з 01.10.2003 року у розмірі 29,87 гривень.
В період з 2000 по 2006 роки умови і порядок підвищення пенсії по інвалідності пенсіонерам ЗС України були встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб». Зокрема, пунктом «г» статті 25 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб» та частиною 4 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачалось підвищення пенсії для учасників бойових дій у розмірі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідач, при розрахунку призначеного йому підвищення до пенсії як учаснику бойових дій, керувався постановами Кабінету Міністрів України № 831 від 26.07.1996 року та № 01 від 03.01.2002 року, чим порушувалися вимоги статей 17 та 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (№ 2017-ІІІ, 05.10.2000 р.).
В зв'язку з викладеним він звернувся до суду з вказаним позовом.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про те, що позов підтримує та просить розглянути справу за його відсутністю.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи судом повідомлялися належним чином. Від представника відповідача ГУПФУ в Одеській області до суду надійшли мотивовані заперечення на позов.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 23 січня 2013 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволений частково. Визнано протиправними дії Одеського обласного військового комісаріату, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 щомісячного підвищення до пенсії як учаснику бойових дій за період з 24 листопада 2005 року по 30 червня 2006 року в частині застосування постанов Кабінету Міністрів України № 831 від 26.07.1996 року та № 01 від 03.01.2002 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_2 перерахунок пенсії з урахуванням щомісячного підвищення пенсії для учасників бойових дій на 150 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України на відповідний рік за період з 24 листопада 2005 року по 30 червня 2006 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком згідно законів України, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до вимог пп. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач є пенсіонером Міністерства Оборони України та учасником бойових дій, що підтверджено відповідними посвідченнями. До 31.12.2006 року позивач перебував на пенсійному обліку в Одеському обласному військовому комісаріаті, а з 01.01.2007 року на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задовольнити адміністративний позов частково.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Вимогами ч. 3 ст.46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги, які є основним джерелом існування, повинні забезпечувати рівень життя не нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом.
З урахуванням наведеної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, з якого мають обраховуватись надбавки, підвищення до пенсій, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ч. 3 ст. 2 Закону «Про прожитковий мінімум» метою введення прожиткового мінімуму є встановлення розмірів мінімальної заробітної платні і мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій і інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України і законів України.
З 1 січня 2004 року вступив в дію Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, відповідно до вимог ч. 1 ст. 28 якого, мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно до вимог ст.63 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2005 рік» визначено, що розмір мінімальної пенсії за віком відповідає рівню прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність, і затверджений у розмірі 332,00 грн. на місяць на 2005 рік.
Згідно до вимог ст.65 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» розмір мінімальної пенсії за віком на відповідний період часу встановлений з 01.01.2006 року в розмірі 350 грн., з 01.04.2006 року в розмірі 359 грн. та з 01.10.2006 року в розмірі 366 грн.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України, основних соціальних гарантій, до яких належить пенсійне забезпечення, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Відповідно до вимог ст.17 зазначеного Закону, розміри мінімальної пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.
Отже, встановлення Кабінетом Міністрів України розміру мінімальної пенсії за віком суперечить наведеним нормам закону.
Оскільки, Кабінет Міністрів України не уповноважений встановлювати розмір мінімальної пенсії за віком, тому застосування, встановлених постановами КМУ розмірів мінімальної пенсії за віком, при розрахунку позивачу підвищення до пенсії за участь у бойових діях є порушенням прав позивача на отримання пенсійного забезпечення в обсязі, передбаченому законодавством України.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги посилання відповідача на положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншою розміру мінімальної пенсії за віком, не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії і права на отримання щомісячного підвищення до пенсії у повному обсязі.
З 01 липня 2006 року вступили в дію зміни, внесені до ч.4 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Законом України № 2939-ІV від 05.10.2005 року.
Згідно нової редакції ч. 4 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій було встановлено підвищення пенсії в розмірі 25% процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
На даний час Закон України № 2939-ІV від 05.10.2005 року в частині внесення змін до ч.4 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не визнаний неконституційним і тому є діючим та підлягає застосуванню при визначенні розміру підвищення до пенсії за участь у бойових діях.
Відповідно до вимог ст.99 КАС України (в редакції Закону, що діяв на час звернення позивача до суду) - адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Річний строк для звернення до суду слід застосовувати у кожному випадку порушення права позивача, тобто відносно кожного місяця, в якому порушувалось право позивача на отримання підвищення до пенсії.
Колегія суддів вважає, що права позивача підлягають захисту в межах річного строку звернення до суду, оскільки позивач не надав суду поважні причини пропуску строку звернення до суду.
Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року (Справа № 1- 29/2007) у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7. 9, 12. 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) положення статей 29, 36, абзацу третього частини другої статті 56. частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, які за рішенням Конституційного суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про неконституційність.
Отже, з 24 листопада 2005 року по 30 червня 2006 року, позивач, як учасник бойових дій має право на отримання підвищення до пенсії.
В зв'язку з протиправними діями Одеського обласного військового комісаріату, в частині застосування, в період з червня 2005 року по 31 грудня 2005 року та з 01 січня 2006 року по 30 червня 2006 року, постанов Кабінету Міністрів України №831 від 26.07.1996 року та № 01 від 03.01.2002 року, при нарахуванні та виплаті позивачу надбавки до пенсії як учаснику бойових дій, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що є підстави для задоволення позовних вимог з урахуванням строку позовної давності за період з 24 листопада 2005 року по 30 червня 2006 року.
Враховуючи те, що з 01 липня 2006 року, Законом України Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3552-ХП, з подальшими змінами, встановлено інший розмір надбавки до пенсії для учасників бойових дій, то суд першої інстанції вірно вважає, що в решті позовних вимог позивачу слід відмовити.
Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідачі, які є суб'єктами владних повноважень, свою позицію суду доказали частково та обґрунтували частково.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, прийняв законне та обґрунтоване рішення, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 23 січня 2013 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у встановленому порядку.
Головуючий: О.В. Джабурія
Суддя: А.В. Крусян
Суддя: О.І. Шляхтицький