11 грудня 2013 р.Справа № 2а-1783/12/1470
Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу військової частини А1836 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 травня 2012 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до командира військової частини А1836 про зобов'язання вчинити певні дії,-
26.03.2012р. ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до командира військової частини А1836, в якому просив суд:
- зобов'язати командира військової частини А1836 зарахувати йому до вислуги років у Збройних Силах України строк навчання у Київському військовому ліцеї;
- зобов'язати командира військової частини А1836 провести йому перерахунок вислуги років, вважаючи початком його військової служби - день зарахування до Київського військового ліцею - 15 серпня 1991 року та внести відповідні зміни у всі документи;
- зобов'язати командира військової частини А1836 провести перерахунок розміру його грошового забезпечення, що виплачувалось з 15 серпня 2011 року, враховуючи розмір надбавки за вислугу років в розмірі 35% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що проходить військову службу у військовій частині А1836 на посаді заступника командира 2080 групи зенітно-ракетних дивізіонів з тилу. В період з 15.08.1991р. по 12.06.1993р. він навчався в Київському військовому суворовському училищі (КВЛ), після чого його було направлено для подальшого навчання до Одеського КВАВУ ім.Фрунзе (Одеський ІСВ), по закінченню якого, він з 02.08.1997р. по теперішній час безперервно проходить службу у ЗС України. Однак, період його навчання у військовому ліцеї відповідачем не було зараховано до загального строку його військової служби.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 травня 2012 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано командира військової частини А1836 зарахувати своїм рішенням до вислуги років у Збройних Силах України строк навчання у Київському військовому ліцеї з 15 серпня 1991 року. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, 21.05.2012р. представник військової частини А1836 Щербина Р.О. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просив скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.05.2012 року, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Однак, 23.07.2012р. командиром військової частини А1836 Алєйніковим І.М. подано заяву про відкликання вказаної вище апеляційної скарги.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012р. апеляційну скаргу військової частини А1836 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.05.2012р. - повернуто апелянту на підставі ч.2 ст.193 КАС України.
08.05.2013р. представником військової частини А1836 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.05.2012 року знову подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального і матеріального права, та просить скасувати цю постанову окружного суду, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність усіх належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач - майор ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині А 1836 на посаді заступника командира 2080 групи зенітно-ракетних дивізіонів з тилу.
В період з 15 серпня 1991 року по 12 червня 1993 року позивач навчався в Київському військовому суворовському училищі, яке потім було реорганізовано в Київський військовий ліцей, який входив до навчальних закладів Міністерства Оборони.
Однак, на звернення ОСОБА_1 від 26.10.2009р. і 18.11.2011р. до командування в/частини А1836 щодо зарахування періоду його навчання в Київському військовому ліцеї до строку військової служби командиром в/частини А1836 05.11.2009р. та 24.11.2011р. було надано письмові відповіді, в яких останньому було відмовлено у задоволенні заяви позивача.
Не погоджуючись з вказаними вище діями та рішенням відповідача, позивач оскаржив їх до суду.
Вирішуючи справу по суті, суд 1-ї інстанції виходив з того, що дії та оскаржуване рішення відповідача є лише частково неправомірним та невідповідаючим діючому законодавству, в зв'язку із чим, відповідно, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, не може погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх необґрунтованими та не заснованими на законі, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з приписами Постанови Кабінету Міністрів України №490 від 19.08.1992 року «Про реформу системи військової освіти», з метою якісної підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів, надання державної допомоги у вихованні дітей-сиріт, дітей з багатодітних сімей, а також дітей учасників бойових дій та учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи створено ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою.
Відповідно до положень Закону України «Про освіту» від 23.05.1991р., «Положення про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад» (затв. Постановою КМУ від 19.08.1993р. №660), «Положення про ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою» (затв. Постановою КМУ від 28.04.1999р. №717), ліцей - є середнім загальноосвітнім навчальним закладом з військово-професійною спрямованістю навчання та виховання і належить до середньої загальноосвітньої школи 3-го ступеня з поглибленим вивченням програми допризовної підготовки юнаків, створений з метою загальноосвітньої та військово-фізичної підготовки юнаків для подальшого вступу до вищих навчальних закладів єдиної системи військової освіти.
Як слідує зі ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. (в редакції чинній на період навчання позивача), військова служба визначена, як особливий вид державної служби, пов'язаної з виконанням громадянином України загального військового обов'язку і службою на конкурсно-контрактній основі та встановлено такі види служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин; військова служба жінок за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин, прапорщиків і мічманів та офіцерського складу; військова служба за контрактом прапорщиків і мічманів; військова служба за контрактом курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів і студентів кафедр військової підготовки (факультетів військової підготовки, відділень військової підготовки) вищих цивільних навчальних закладів, військова служба за контрактом офіцерського складу.
Згідно з приписами ст.24 Закону України від 25.03.1992р. №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (в ред. від 25.03.1992 р.), початком перебування на військовій службі вважається: день прибуття на навчання до військово-навчального закладу, вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, - для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.
Але, при цьому, слід вказати, що ст.24 Закону України №2232-XII набрала чинності 25.03.1992р. та втратила чинність 18.06.1999р. - у зв'язку з прийняттям Закону України №746-ХІУ і, відповідно, була викладена вже в новій редакції, яка, в свою чергу, більше не передбачає такий початок перебування на військовій службі, як день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею).
Так, згідно з цією статтею у новій редакції, початком проходження служби вважається: 1) день відправлення у військову частину з РВК - для громадян, призваних на строкову в/службу; 2) день зарахування до списків особового складу в/частини (військового навчального закладу) - для громадян, прийнятих га військову службу за контрактом; 3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого військового навчального закладу - для громадян, які не проходили в/службу та військовозобов'язаних.
Окрім того, за змістом п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з в/служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992р., пенсія за вислугу років призначається, зокрема особам начальницького складу ЗС незалежно від віку в разі, якщо вони на день звільнення зі служби 20 років і більше.
А у відповідності до п. «а» ч.1 ст.17 цього ж Закону, до вислуги років для призначення пенсії зараховується, зокрема, військова служба, вичерпний перелік видів якої визначено в ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ.
Таким чином, на підставі вищезазначеного, та виходячи з аналізу діючого у цій сфері законодавства, судова колегія приходить до висновку про те, що навчання у військовому ліцеї (училищі) не є військовою службою і цей період, відповідно, не може бути зарахований позивачу до вислуги років у ЗС України.
Окрім того, судова колегія при постановленні остаточного рішення по даній справі також вважає за необхідне зазначити, що аналогічна позиція з цього спірного питання була висловлена і Верховним судом України в своїй постанові від 30.05.2011 року, яка в свою чергу, згідно із ст.244-2 КАС України, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
До того ж, судова колегія звертає увагу, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, і було зроблено представником відповідача при розгляді справи в суді 2-ї інстанції.
За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, до того ж, висновки суду не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого у цій сфері законодавства.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів, діючи виключно в межах апеляційної скарги та відповідно до ст.202 КАС України, приходить до висновку про наявність усіх законних підстав для скасування постанови суду 1-ї інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст.195,197,198,202,205,207,254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу військової частини А1836 - задовольнити.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 травня 2012 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Ю.В. Осіпов
Судді: О.С. Золотніков
В.О. Скрипченко