Справа: № 826/14168/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
17 грудня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,
за участю секретаря: Бащенко Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айсшок» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 07.06.2013 року №100270000/2013/300022/2,
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 07.06.2013 року №100270000/2013/300022/2.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2013 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи ат встановлено судом першої інстанції, 07 липня 2010 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Айсшок» (продавець) укладено контракт №Water-002, відповідно до якого останній зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його (перелік товару у відповідності до додатку).
06.06.2013 року позивачем до митниці подано МД №100270000/2013/165337 на товар, який надійшов для позивача за зазначеним контрактом, а саме: Електричні водонагрівачі (кулери) з потужністю нагріву - 500 Вт, потужністю охолодження до 130 Вт, та частини до електричних водонагрівачів.
Митна вартість товару була заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.
Однак, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товару, відповідач дійшов до висновку про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (документи мають розбіжності та не базуються на об'єктивних даних), а тому є необхідним витребувати від позивача (декларанта) додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару (висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, виписку бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення), про що позивача було повідомлено та відповідно проведено процедуру консультації.
Так, за наслідками зазначеного, позивачем (декларантом) на вимогу митного органу було надано відповідачу висновок Київської торгово-промислової палати № Ц-351 від 04.06.2013 року щодо заявленого до розмитнення товару, проте, вважаючи надані позивачем додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару недостатніми (такими що містять розбіжності та не базуються на об'єктивних даних), відповідач прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 07.06.2013 р. № 100270000/2013/300022/2. У зв'язку з цим, ТОВ «Айсшок» було збільшено митну вартість товарів на 92705,29 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів виходив з наступного.
Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI (далі - Митний кодекс України, МК України).
Відповідно до статті 49 цього Кодексу, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).
Згідно із статтею 52 вказаного Кодексу, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 1 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі обов'язкові та передбачені митним законодавством документи, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації №100270000/2013/165337.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 вказаного Кодексу, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України).
Проте, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товару підставою для висновку відповідача про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору та витребування від декларанта додаткових документів стало те, що в поданих декларантом документах містяться розбіжності, та такі документи не базуються на об'єктивних даних.
Проте, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено, які саме розбіжності містилися в наданих позивачем для митного оформлення товару документах, та які саме дані, зазначені в таких товаросупровідних документах є не об'єктивними.
Не зважаючи на це, митним органом було запропоновано позивачу (декларанту) надати додаткові документи на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів згідно митної декларації № 100270000/2013/165337.
Декларанта позивача було ознайомлено з необхідністю подання додаткових документів, та проведено процедуру консультації.
Так, за наслідками зазначеного, позивачем (декларантом) на вимогу митного органу щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, було надано відповідачу висновок Київської торгово-промислової палати № Ц-351 від 04.06.2013 року.
Поте, відповідачем так само не було доведено, які саме розбіжності містилися в наданих позивачем для митного оформлення товару додаткових документах (висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією), та які саме дані, зазначені в такому висновку Київської торгово-промислової палати № Ц-351 від 04.06.2013 р. є не об'єктивними.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наявними у справі доказами підтверджується, що в наведених вище документах чітко зазначені умови поставки та суми до сплати.
У статті 57 вказаного Кодексу закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно з ч. 1 цієї статті, митна вартість визначається за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Приписами 2 - 5 частин статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем проведено процедуру консультації.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України. Так, відповідно до вказаної правової норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Пороте, на думку колегії суддів, позивачем у відповідності до вимог митного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи.
Разом з тим, надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.
На думку колегії суддів сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В такому разі декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Колегія суддів вважає, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.
Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
(Ухвалу у повному обсязі складено 23.12.2013 року)
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: О.В. Епель
Суддя: І.В. Федотов
.
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Судді: Епель О.В.
Федотов І.В.