Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" грудня 2013 р.Справа № 922/4975/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Денисюк Т.С.
при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас-СК", м. Київ
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків
про стягнення коштів в розмірі 18857,66 грн.
за участю :
Представник позивача - Доманський В.В. дов. б/н від 25.11.2013 року;
Представник відповідача - ОСОБА_1 - особисто.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пегас-СК" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення основної заборгованості у розмірі 17710,70грн. та пені у розмірі 1146,96 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором поставки №ПГ310811/61 від 31.08.2011 року.
Ухвалою суду від 02.12.2013 року за позовною заявою було порушено провадження по справі №922/4975/13 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23 грудня 2013 року.
Через канцелярію суду 19.12.2013 року позивач з супровідним листом (вх.№47865) надав документи на виконання вимог ухвали суду для їх долучення до матеріалів справи.
Надані документи були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву, наданому через канцелярію суду 19.12.2013 року (вх.№47719) проти позову заперечував, посилаючись на те, що закупівлею Товару та розрахунками з постачальниками він не займався, при отриманні Товару присутній не був, в накладних на отримання Товару не підписувався.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи та надані представниками сторін докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом встановлено наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пегас-СК" - Постачальник (позивач у справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 - Покупець (відповідач у справі) 31.08.2013 року було укладено Договір поставки №ПГ310811/61 за яким позивач зобов"язався поставити та передати у власність, а відповідач прийняти та оплатити поставлений Товар в порядку та на умовах передбачених Договором.
Згідно п. 1.2 Договору право власності на Товар переходить в момент підписання накладної (их) відповідачем.
Вартість Товару вказується у накладних, рахунках-фактурах, прайс-листах, специфікаціях із укказанням ціни на кожну конкретну одиницю Товару (п. 2.2 Договору).
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що в момент передачі кожної партії Товару відповідач зобов"язаний передати представнику позивача довіреність на право отримання даної партії Товару.
На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу Товар, що підтверджується видатковою накладною №364107 від 21.06.2013 року на загальну суму 17710,10 грн., у тому числі ПДВ 2951,78 грн. (арк.с.14). Товар за вказаною накладною було отримано представником відповідача - ОСОБА_4, повноваження якої підтверджується довіреністю від 04.01.2013р. без зауважень (арк..с. 13).
Відповідно до п. 2.3 Договору відповідач гарантує оплату кожної партії Товару на протязі 1 (одного) календарного дня з моменту отримання Товару, яким є дата виписаної накладної, яка узгоджена сторонами.
Однак, як стверджується позивачем, за поставлену за Договором продукцію відповідач не розрахувався.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №143 від 25.09.2013 року про сплату заборгованості за переданий товар (арк. с.51). Однак, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.
Таким чином, на момент звернення позивача до суду, заборгованість Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Пегас-СК" за Договором поставки №ПГ310811/61 від 31.08.2011 року становить 17710,70 гривень.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зообов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. (ст.. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Одержання товару підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема, довіреностями та накладними.
З вимог договору вбачається, що відповідач оплачує позивачу кожну прийняту партію товару.
Відповідач товар прийняв, як свідчать матеріали справи, без зауважень щодо якості та кількості товару, накладна №364107 від 21.06.2013 року містить всі необхідні реквізити, такі як найменування та кількість товару, його вартість, посилання на договір, реквізити отримувача та постачальника. Повноваження представника відповідача на отримання Товару підтверджується наданою до матеріалів справи Довіреністю від 04.01.2013 року до Договору поставки №ПГ310811/61 від 31.08.2011 року, підписаною Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1. Таким чином, суд прийшов до висновку, що у відповідача виник обов"язок щодо оплати товару, відповідно до п. 2.3 Договору.
Враховуючи викладене вище, суд визнав заперечення відповідача безпідставними та направленими на ухилення відповідача від виконання своїх обов"язків за спірним Договором.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу в розмірі 17710,70 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.
Крім того, позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов"язань за Договором, просить стягнути з нього пеню в розмірі 1146,96 грн.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Згідно п.6.1 Договору, відповідачнесе відповідальність перед позивачем за порушення п. 2.3 Договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день допущеного прострочення.
Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Господарський суд проаналізувавши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача пені встановив, що позивачем невірно здійснено вищевказаний розрахунок. В зв'язку з чим, суд самостійно перерахував нараховану пеню, з урахуванням чого, встановив, що її розмір становить 1046,63 грн.
Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в розмірі 1046,63 грн., в іншій частині позовної вимоги про стягнення з відповідача 100,33 грн. пені слід відмовити як зайво нарахованих.
Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті поставленого товару у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені в розмірі 1046,63 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені на суму 100,33 грн. в задоволенні позову суд відмовляє, як безпідставно заявлених.
Згідно приписів ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. За таких обставин, суд вважає за необхідне покласти судові витрати на відповідача в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 334, 509, 526, 530, 546, 549, 610, 611, 626, 712 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 65 82-85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61004, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас-СК" (04073, м. Київ, вул.Сирецька,9, код ЄДРПОУ 33592087, р/р 26008010036784 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) суму основної заборгованості у розмірі 17710,70 грн., пеню у розмірі 1046,63 грн. та 1720,50 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
В частині вимог позивача про стягнення з відповідача 100,33 грн. пені - в позові відмовити.
Повне рішення складено 26.12.2013 р.
Суддя Денисюк Т.С.