11.5
Іменем України
23 грудня 2013 року Справа № 812/10460/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Кравцової Н.В.,
при секретарі: Олейнік О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції про визнання постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №40891202 від 23.11.2013 незаконною, зобов'язання прийняти для примусового виконання вимогу про сплату боргу,-
16 грудня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції про визнання постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП №40891202 від 23.11.2013 незаконною та зобов'язання прийняти для примусового виконання вимогу, в обґрунтування якого зазначив наступне.
За заявою управління до Відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції направлено вимогу про сплату боргу № ф-229.1 від 07.04.2011 щодо сплати заборгованості зі сплати страхових внесків з ОСОБА_1 в сумі 1540,00 грн., на підставі якої відповідачем відкрито виконавче провадження ВП №28804466 від 01.08.2011.
05.12.2013 управлінням отримано постанову державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП №40891202 від 23.11.2013 у зв'язку з тим, що порушено наказ МЮУ №3593/5 від 26.12.2011 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України». Відповідно до п.13 Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України при повторному пред'явленні до виконання виконавчого документа, який було повернуто стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке за законом може бути звернено стягнення, органи Пенсійного фонду України надають державному виконавцю іншу наявну додаткову інформацію про виявлене у боржника майно.
Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» непередбачена відмова у відкритті виконавчого провадження з підстав,вказаних державним виконавцем Старобільського РУЮ.
Просить суд визнати постанову державного виконавця ВДВС Старобільського РУЮ про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП №40891202 від 23.11.2013 незаконною та зобов'язати ВДВС Старобільського РУЮ прийняти для примусового виконання вимогу управління про сплату боргу № ф-229.1 від 07.04.2011 щодо сплати заборгованості зі сплати страхових внесків з ОСОБА_1 в сумі 1540,00 грн.
У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні, надав пояснення аналогічно викладеним у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав заперечення проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, приходить до наступного.
У судовому засіданні встановлено, що 07 квітня 2011 року управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області внесено вимогу про сплату боргу № 299.1 щодо стягнення з ОСОБА_1 недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1540,00 грн.
Постановою заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції ВП №28804466 від 01.08.2011 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги № ф 299.1, виданої управлінням Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області 07.04.2011 про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 1540,00 грн.
Постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції ВП №28804466 від 03.04.2012 повернуто виконавчий документ стягувачеві, оскільки згідно акту державного виконавця у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції ВП №28804466 від 21.06.2013 повернуто виконавчий документ стягувачеві, оскільки згідно акту державного виконавця у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції ВП №40891202 від 23.11.2013 відмовлено у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП №40891202 від 23.11.2013 у зв'язку з тим, що порушено наказ МЮУ №3593/5 від 26.12.2011 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України». Відповідно до п.13 Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України при повторному пред'явленні до виконання виконавчого документа, який було повернуто стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке за законом може бути звернено стягнення, органи Пенсійного фонду України надають державному виконавцю іншу наявну додаткову інформацію про виявлене у боржника майно.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (ч.3 ст.181 КАС України).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ст.1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Частиною 2 статті 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Згідно із ч.1 ст.11 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.2 ст.11 Закону №606 державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
У відповідності із ст.17 Закону №606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
З п.8 ч.2 ст.18 Закону №606 вбачається, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 Закону №606 встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Інші виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом (п.2 ч.1 ст.22 Закону №606).
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону №606 у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.
Згідно із ч.1, 2 ст.25 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У відповідності до ч.1 ст.26 Закону №606 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:
1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;
3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;
5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;
6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;
6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;
8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Частиною 5 статті 47 Закону №606 передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2011 № 3593/5 затверджено Порядок взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України, який визначає процедуру взаємодії органів виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України при виконанні рішень про стягнення коштів на користь держави.
Згідно п. 13 вказаного Порядку при повторному пред'явлені до виконання виконавчого документа, який було повернуто стягувачеві у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке за законом може бути звернено стягнення, органи Пенсійного фонду України надають державному виконавцю іншу наявну додаткову інформацію про виявлене у боржника майно.
Як встановлено судом, постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції ВП №28804466 від 03.04.2012 повернуто виконавчий документ стягувачеві, оскільки згідно акту державного виконавця у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції ВП №28804466 від 21.06.2013 повернуто виконавчий документ стягувачеві, оскільки згідно акту державного виконавця у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, яке було надано представником відповідача у судовому засіданні 21.11.2013 позивач звернувся до відділу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання вимоги № ф-299.1 від 07.04.2011 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 1540,00 грн. У додатку до вказаної заяви вказано вимогу № ф-299.1 від 07.04.2011. Інших документів або відомостей щодо примусового виконання вказаного документу позивач не надава.
Таким чином, судом було встановлено, що на момент звернення позивача - 21.11.2013 до відділу державної виконавчої служби, позивачем не було надано ніякої інформацію про виявлене у боржника майно. Внаслідок чого, у відповідача були законні підстави для прийняття оскаржуваної постанови, оскільки стягувач (позивач) при повторному зверненні з однією і тією ж вимогою відносно якої вже виносилося постанова про повернення виконавчого документу у зв'язку з відсутністю майна у боржника, не надав державному виконавцю жодного документу про наявність майна у боржника.
За наявністю встановлених судом обставин та наданих сторонами доказів, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно виніс оскаржувану постанову, а тому підстав для задоволення позову немає.
Питання щодо судових витрат судом вирішено у відповідності до статті 94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції про визнання постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №40891202 від 23.11.2013 незаконною, зобов'язання прийняти для примусового виконання вимогу про сплату боргу відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складено та підписано 26 грудня 2013 року.
Суддя Н.В. Кравцова