11 грудня 2013 року Справа № 37604/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,
за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області області (тепер - Хустська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Закарпатській області) на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кромо Піелмо Україна» до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
ТОВ «Кромо Піелмо Україна» 16.08.2010 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Хустської ОДПІ Закарпатської області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000212342/0362/35007338/10/23, №0000461742/0364/35007338/10/17 від 01.04.2010р., №0000212342/2, №0001331742/2 від 06.08.2010 р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000222342/0363/35007338/10/23 від 01.04.2010р.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2010 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000461742/0 364/35007338/10/17 від 06.08.2010 р. №0001331742/2, яким визначено податкове зобов'язання за платежем «податок з доходів найманих працівників» в сумі 7477,10 грн. за основним платежем та 14954,20 грн. за штрафними санкціями;
Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000222342/0363/35007338/10/23 від 01.04.2010 p.. яким застосовано штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 55322,00 грн.
Частково визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000212342/0 362/35007338/10/23 від 01.04.2010 p., від 06.08.2010 р. №0000212342/2, якими визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в сумі 259417 грн.. в тому числі за основним платежем 200024,00 грн. за штрафними санкціями 59393,00 грн., а саме визнано протиправними та скасовані дані податкові повідомлення-рішення в частині стягнення за основним платежем - 191883.00 грн. та за штрафними санкціями 55322, 00 грн.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Хустська ОДПІ Закарпатської області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції, в частині задоволених вимог, скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити з підстав порушення норм чинного матеріального права, а також не в повній мірі дослідження всіх обставини, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема, судом не враховано, що ТОВ «Кромо Піелмо Україна» завищено валові витрати за рахунок придбання та віднесення до складу валових витрат витрати нематеріального характеру, зокрема від приватного підприємця ОСОБА_1 - послуги усного та письмового перекладу, послуги ведення діловодства на загальну суму 255,2 тис.грн., приватного підприємця ОСОБА_2 - послуги по ремонту та обслуговуванню обладнання на загальну суму 301,1 тис.грн., приватного підприємця ОСОБА_3 - послуги по веденню бухгалтерського обліку на загальну суму 158,2 тис. грн. Акти наданих послуг цими підприємцями не містять повної інформації щодо змісту господарської операції та її вимірників (у натуральному і вартісному виразі), а саме: не вказано за які звітні періоди складалася та подавалася звітність до вищевказаних органів, їх періодичність; яким чином надавалися перекладацькі послуги - в усній чи письмовій формі, кількість відпрацьованих годин та вартість послуг, обсяги виконаних робіт та критерії оплати .
ТОВ «Кромо Піелмо Україна» не підтвердила доцільність і використання у власній господарській діяльності цих послуг нематеріального характеру та укладення угод із фірмами-нерезидентами Російської Федерації
Витрати ТОВ «Кромо Піелмо Україна» на технічне обслуговування та ремонт швейних машин та іншого обладнання, що використовується в виробничому процесі е значно завищені в порівнянні з витратами підприємств, що мають подібний технологічний процес.
Крім того, посадовою особою ТОВ «Кромо Піелмо Україна» допущено перевищення встановлених строків використання виданих під звіт готівкових коштів та видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих під звіт сум у розмірі 152665,11 грн.
На момент проведення перевірки дотримання ТОВ «Кромо Піелмо Україна» норм з регулювання обігу готівки, первинні документи, представлені товариством для перевірки, співпадали з даними рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами». До перевірки підприємством не було представлено первинні документи, що підтверджують факт повернення в касу підприємства невикористаних підзвітних сум, про це також свідчать сальда по рахунку 372.
Посилання на ст. 250 Господарського кодексу України, згідно якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом, є безпідставним, оскільки згідно ч.1 ст.4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю, виконання бюджетів усіх рівнів, адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких органи державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно- господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
По податку з доходів фізичних осіб ТОВ «Кромо Піелмо Україна» в порушення підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 та пункту 7.3 ст. 7 Закону України від 22.05.03р. №889 «Про податок з доходів фізичних осіб» не нараховувало, не утримувало та не перераховувало до бюджету 7477,10 грн. податку з доходів фізичних осіб, з одержаних директором ТОВ «Кромо Піелмо Україна» Семензато Ренніо - фізичною особою - нерезидентом у вигляді додаткового блага - оплати товариством вартості харчування та проїзду в сумі 24923,6 грн.
Представник податкового органу в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просить її задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу без його участі.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, колегія суддів вважає зазначити, що відповідно до ст.195 КАС України апеляційний перегляд здійснюється в межах апеляційної скарги.
З матеріалів справи видно, що в період з 25.02.2010 р. по 16.03.2010 р. Хустською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Кромо Піелмо Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2009 р., за результатами якої складено акт № 399/35007338/23 від 19.03.2010 р. ( т.1 а.с.13-27).
Податковим органом при перевірці встановлено, що платником порушено пп.5.1.2 п. 5.1 ст. 5, пп.5.3.3., 5.3.9 п.5.3.ст.5,пп.11.2.1. 11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.4.2.9«г»п.4.2.ст.4, п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.2.11, п.2.3 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»
На підставі даного акту 01.04.2010 р. податковим органом було прийняті:
- податкове повідомлення - рішення № 0000212342/0 362/35007338/10/23, яким визначено податкове зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств» в сумі 259417 грн., в тому числі за основним платежем 200024 грн., за штрафними санкціями 59393 грн. (т.1а.с.28);
- податкове повідомлення - рішення № 0000461742/0 364/35007338/10/17, яким визначено податкове зобов'язання за платежем «податок з доходів найманих працівників» в сумі 437279.19 грн., в тому числі за основним платежем 145759,73 грн., за штрафними санкціями 291519,46 грн.(т.1 а.с.29), а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000222342/0 363/35007338/10/23 від 01.04.2010 року, яким застосовано штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 58166 грн. (т.1а.с.30).
-рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій №0000222342/0363/35007338/10/23, яким за порушення операцій з готівковими коштами визначено 58166 грн. штрафних санкцій.
Внаслідок адміністративного оскарження 06.08.2010 р. ДПА в Закарпатській області частково скасувало податкове повідомлення- рішення Хустської ОДПІ від 01.04.2010 р. №0000461742/0 в частині 138282.63 грн. податку з доходів фізичних осіб. 276565,26 грн. штрафної санкції (т.1а.с.51-55).
06.08.2010 р. було прийняте податкове повідомлення -рішення №0000212342/2 по податку на прибуток підприємств у сумі 259417,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001331742/2 по податку з доходів найманих працівників в сумі 22431,3 грн. (т.1а.с.183, 184).
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з представлених позивачем документів в обгрунтування сформованих ним валових витрат, визначених аудиторською перевіркою.
Колегія суддів погоджується з таким висновком.
Підпунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська діяльність, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли посередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Валові витрати мають бути підтверджені відповідними рахунковими платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до пункту 11.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а, якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені обов'язкові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Так, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо часткового визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000212342/0 362/35007338/10/23 від 01.04.2010 p., від 06.08.2010 р. №0000212342/2, якими визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в частині визначення податкових зобов'язань за основним платежем - 191883,00 грн. та за штрафними санкціями 55322, 00 грн.
Зокрема, обґрунтовуючи зменшення валових витрат, податковим органом зроблено висновок, що акти виконаних робіт п/п ОСОБА_4, п/п ОСОБА_1, та п/п ОСОБА_2 на загальну суму 714461 грн. не містять повної інформації щодо змісту господарської операції та її вимірників у натуральному та вартісному виразі, невикористання цих послуг у господарській діяльності.
Проте, суд першої інстанції вірно виходив з того, що згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність, що використовує грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку та первинних документах, які повинні містити необхідні реквізити ( ч. 2 ст. 9 вказаного Закону )
Представлені платником податку акти виконаних робіт містять всі обов'язкові реквізити, що вимагаються вказаною правовою нормою та укладеними договорами( в одних вартість визначена у фіксованій грошовій сумі, в других вказані обсяги господарських операцій тощо), тому підтверджують понесені платником відповідні витрати, (т.1 а.с. 84, 86, 87, 118- 126, 133, 138-154, 159-169, т.2 а.с.62-64. 75-79).
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наявність в штаті підприємства посади головного бухгалтера, не забороняє власнику користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, оскільки відповідно до ч. 2. ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Норма ч.4 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» передбачає право підприємства самостійно визначати форму організації бухгалтерського обліку, при цьому закон не передбачає обмежень щодо можливості поєднання різних форм організації бухгалтерського обліку (введення в штат бухгалтера та використання послуг спеціаліста-підприємця).
Тому, зазначення в акті перевірки (т.1 а.с. 16-17), що звітність подавалася головним бухгалтером Мегей В.О. за підписами директора та головного бухгалтера не спростовує факт надання послуг п/п ОСОБА_3, оскільки не заперечує факт складання відповідної звітності приватним підприємцем, а подання такої згідно закону здійснюється за підписом посадових осіб товариства - головного бухгалтера та директора.
Також, на погляд колегії суддів, дана правильна правова оцінка включенню у валові витрати товариства вартість перекладацьких послуг на російську мову, наданих п/п ОСОБА_3 (в акті перевірки (т.1. а.с. 17), так як відсутність угод з фірмами-нерезидентами Російської Федерації ( на що посилається податковий орган), не виключає володіння російською мовою румунськими та італійськими партнерами платника податків.
Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання податкового органу на недоцільність використання певних послуг, інформацію щодо обсягу використання перекладацьких послуг іншими суб'єктами господарювання, обслуговування та профілактика швейних машинок та супутнього обладнання (т.1. а.с. 18-19) оскільки питання доцільності чи недоцільності використання певних послуг, потреба у їх використанні а також обсяг використання таких послуг - це внутрішнє господарське питання кожного із суб'єктів господарювання і законодавство України не містить обмежень щодо обсягів використання перекладацьких послуг в господарській діяльності платника податку.
Податковим органом також не доведено і не встановлено, що укладені позивачем господарські договори не виконувались, послуги не надавались, оплата за них не проводилась, або що такі договори були визнані судом нікчемними.
Відповідачем не враховано, що відповідно до п.5.11. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
При цьому, суд вірно врахував, що відповідачем не заперечується факт реального надання позивачу відповідних послуг фізичними особами-підприємцями. Доказів того, що відповідні послуги не пов'язані з господарською діяльністю позивача в акті перевірки не наведено та в ході судового розгляду справи не надано.
Крім того, правильність формування валових витрат, а відтак часткове задоволення позову. підтверджено аудиторською перевіркою ( т.2 а.с.109-122)
Доказів того, що відповідні послуги не пов'язані з господарською діяльністю позивача в акті перевірки не наведено та в ході судового розгляду справи не надано.
Щодо податку з доходів фізичних осіб.
Відповідно до пп.4.2.9 «г» п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: суми грошового або майнового відшкодування будь- яких витрат або втрат платника податку; крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.
Відповідно до п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 -;7.3 цієї статті. Пунктом 7.3 статті 7 вказаного Закону України визначено, що ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у пп.9.11.3 п.9.11 ст.9 цього Закону.
Відповідно до пп.9.11.1 п.9.11 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону. Додатково до визначень пункту 1.3 статті 1 цього Закону доходами з джерелом їх походження з України вважаються доходи, нараховані нерезидентам, які: працюють на об'єктах, розташованих на території України, у тому числі у представництвах нерезидентів - юридичних осіб, незалежно від джерел виплати таких доходів; є членами керівних органів резидентів - юридичної особи чи фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або їх представництв за кордоном та отримують у цьому зв'язку заробітну плату, інші виплати та винагороди за рахунок таких резидентів; є суб'єктами підприємницької діяльності або здійснюють незалежну професійну діяльність на території Україні незалежно від джерел виплати таких доходів.
Відповідно до пп.9.11.3 п.9.11 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якщо зазначені у підпункті 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів. При укладенні договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження з України, резидент зобов'язаний зазначити у такому договорі ставку податку, яка буде застосована до таких доходів. При нарахуванні на користь нерезидента доходів у вигляді процентів, дивідендів або роялті застосовується відповідна ставка податку, встановлена цим Законом для нарахування таких доходів резиденту.
На погляд податкового органу ТОВ «Кромо Піелмо Україна» в порушення вказаних вище норм не нараховувало, не утримувало та не перераховувало до бюджету 7477,10 грн. податку з доходів фізичних осіб, з одержаних директором ТОВ «Кромо Піелмо Україна» Семензато Ренніо - фізичною особою - нерезидентом у вигляді додаткового блага - оплати товариством вартості харчування та проїзду в сумі 24923,6 грн.
Судом встановлено, що спірна сума податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 7477,10 грн. (т.2 а.с.20), як додаткове благо директору товариства визначена у зв'язку з тим, що на підставі авансових звітів про використання коштів позивач відшкодував директору вартість харчування та транспортування іноземної делегації, яка прибула з господарською метою до позивача.
При проведенні перевірки були надані документи ( договори про надання транспортних послуг, накази та фіскальні чеки, які свідчать про те, що отримані під звіт кошти були використані на виробничі потреби підприємства у зв'язку з прибуттям на підприємство іноземних делегацій від підприємств - іноземних контрагентів товариства, а не на особисті потреби директора. (т.1 а.с.171-173,174).
Оскільки директор діяв як підзвітна особа в інтересах позивача та за його рахунок. Жодних додаткових благ представнику позивача - директору особисто при цьому надано не було, товариство ці витрати провело за рахунок власного прибутку без їх віднесення до валових витрат, а відтак визначення спірної суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних санкцій є протиправним.
Відповідно до пункту 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні,затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.01.2005р. № 40/10320 із змінами) видача готівкових коштів під звіт на відрядження здійснюється відповідно до чинних нормативно - правових актів України. Видача готівкових коштів під звіт з каси підприємства на закупівлю сільськогосподарської продукції, продуктів її переробки та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, включаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо з каси підприємства підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі й для закупівлі в населення сільгосппродукції та заготівлі вторсировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці цілі, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Видача готівкових коштів під звіт проводиться з кас підприємств за умови звітування у встановленому порядку відповідної особи за раніше виданими під звіт сумами. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до чинного законодавства.
Твердження податкового органу про перевищення встановлених строків використання виданих під звіт готівкових коштів розмірі 79665,11 грн. та видача під звіт готівкових коштів без повного звітування щодо раніше виданих під звіт сум в розмірі 73000 грн. обгрунтовано відхилено судом першої інстанції, позаяк вони спростовані авансовими звітами позивача та первинними підтверджуючими документами, що були оглянутими у судовому засіданні, які свідчать про те, що в кожному випадку звіт про використання готівкових коштів з підтверджуючими документами був поданий своєчасно.
Так судом першої інстанції було встановлено, що при проведенні перевірки не було враховано наявність у позивача кредиторської заборгованості перед підзвітною особою, а також платіжні документи (прибуткові та видаткові касові ордери), які свідчать про своєчасне повернення в касу отриманих, але не використаних готівкових коштів. Позивач не допустив видачу під звіт готівки без повного звітування щодо раніше виданих сум.
Відповідачем не спростовано достовірність первинних документів, які надані позивачем у ході проведення перевірки та у процесі розгляду скарги ДПА у Закарпатській області. Факт відсутності з боку позивача порушень норм з регулювання обігу готівки підтверджується також аудиторським звітом від 26.05.2010 року № 18/1 (т.1. а.с.175-181)
За таких обставин, рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій №0000222342/0363/35007338/10/23, яким за порушення операцій з готівковими коштами визначено 58166 грн. штрафних санкцій, які інші повідомлення-рішення в частині їх оскарження є протиправними.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і така задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2010 року у справі №2а-3139/10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
М.П. Кушнерик
Ухвала у повному обсязі складена 16.12.2013 року.