Справа: № 2а-10366/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
17 грудня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,
за участю секретаря: Бащенко Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 07 квітня 2009 року №0000711701/1,
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 07 квітня 2009 року №0000711701/1.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2009 року скасовано, ухвалено нову постанову про задоволення позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2013 року зазначені вище рішення скасовані, справу направлено на новий розгляд в суд першої інстанції.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2013 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, позивачем було укладено договори з ТОВ «Компанія з управління активами «Бонум груп» від 06.05.2008 року №ОІК/0169/080 про купівлю-продаж та викуп цінних паперів, ВАТ «Кінто» від 19.06.2008 року №3884КЛ-АВ про викуп інвестиційних сертифікатів та ТОВ «Драгон Есет Менеджмент» купівлі-продажу цінних паперів від 01.07.2008 року №08/070130-П відповідно до яких зазначені товариства придбали у позивача цінні папери.
24.02.2009 року позивачем до податкового органу було подано податкову декларацію про доходи за 2008 року. Сума інвестиційних доходів за розрахунками позивача склала 9887,70 грн. Сума податкових зобов'язань була розрахована позивачем із ставки податку 5 %, яка встановлена в абз. 5 п. 7.2 ст. 7 закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та склала 494,39грн. (5% від 9887,70 грн.). Визначені позивачем податкові зобов'язання у розмірі 494,39 грн. були сплачені вчасно.
16.03.2009 року позивач отримав податкове повідомлення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 05.03.2009 року №00007117/0 із сумою податкового зобов'язання 1483,16 грн., що складає 15 % від суми оподатковуваного доходу (15 % від 9887,70 грн.).
За результатами адміністративного оскарження було прийнято аналогічного змісту податкове повідомлення від 07.04.2009 року № 0000711701/1.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно розраховано та сплачено суму податкових зобов'язань із ставки податку 5%, яка встановлена в абз. 5 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, цінні папери за порядком їх розміщення (видачі) поділяються на емісійні та неемісійні. Емісійні цінні папери - цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент). До емісійних цінних паперів належать, зокрема, інвестиційні сертифікати.
Положеннями статті 12 вказаного закону визначено, що інвестиційний сертифікат - цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді. 4. Інвестиційні сертифікати можуть надавати його власнику право на отримання доходу у вигляді дивідендів. Дивіденди за інвестиційними сертифікатами відкритого та інтервального пайового інвестиційних фондів не нараховуються і не сплачуються.
Відповідно до пп. 9.6.1 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.
Підпунктом 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 вказаного Закону визначено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту. До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції, зокрема, з зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку.
Під терміном «інвестиційний актив» розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу (пп. 9.6.4 п. 9.6 ст. 9 Закону).
До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року (пп. 9.6.6 п. 9.6 ст. 9 Закону).
Виходячи з зазначеного, колегія суддів вважає, що доходи, одержувані фізичними особами - інвесторами від викупу у них компанією з управління активами цінних паперів (інвестиційних сертифікатів, акцій) інституту спільного інвестування з припиненням права власності інвестора на ці цінні папери, оподатковуються у порядку, встановленому пунктом 9.6 статті 9 Закону.
Пунктом 7.2 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено пільговий режим оподаткування інвестиційного доходу, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, відповідно до закону, шляхом встановлення ставки податку у розмірі 5 відсотків від об'єкта оподаткування.
Таким чином, колегія суддів вважає, що зазначена податкова пільга поширюється виключно на інвестиційний дохід у вигляді дивідендів, що виплачуються по інвестиційним сертифікатам без відчуження цінних паперів інституту спільного інвестування та у разі, якщо інвестиційний дохід виплачений компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, тоді як викуп інвестиційних сертифікатів їх емітентом (компанією з управління активами інституту спільного інвестування) є операцією з інвестиційним активом, що оподатковується у загальному порядку.
Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Проте, позивачем не доведено, чи управляли його активами товариства, які відносяться до інституту спільного інвестування.
При цьому, колегія суддів зазначає, що з метою з'ясування цих обставин судом апеляційної інстанції неодноразово відкладався розгляд справи, але позивач або його представник в судове засідання не з'являлися.
Таким чином, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби правомірно винесено податкове повідомлення - рішення від 07 квітня 2009 року №0000711701/1.
Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є порушення норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити.
Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
(Постанову у повному обсязі складено 23.12.2013 року)
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: О.В. Епель
Суддя: І.В. Федотов
оловуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Судді: Епель О.В.
Федотов І.В.