"24" грудня 2013 р.Справа № 921/283/13-г/11
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.
Розглянув матеріали справи:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія", вул. Фрунзе, 69, м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", вул. Текстильна, 30-а, м. Тернопіль
про, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, стягнення 44 943,87 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих несвоєчасним поверненням предмету лізингу
За участю представників сторін:
позивача: Плескун В.В., довіреність від 17.08.2012 р.
відповідача: не прибув.
В судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю " Р.Е.Й.В" про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих несвоєчасним поверненням предмету лізингу в сумі 103 020,69грн.
Позовні вимоги обґрунтуванні тим, що у зв'язку з порушенням відповідачем своєчасної сплати лізингових платежів на підставі ст.ст.7,10 ЗУ "Про фінансовий лізинг" та п.14.1. лізингової угоди № FL-0484-08-LV., укладеної 08.12.2008 р. між ТОВ "Перша лізингова компанія" та ТОВ "Р.Е.Й.В.", позивачем розірвано лізингову угоду та витребувано предмет лізингу - транспортний засіб (BMW X6 5.0/ kW A/T-чорний металік) з чужого незаконного володіння. За несвоєчасне повернення відповідачем транспортного засобу позивачем заявлено до стягнення збитки в розмірі вартості використання предмета лізингу за місяць в сумі 34 340,23 грн., що за період з 18.03.2011р. до 25.06.2011р. становить 103 020,69грн.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 14.05.2013 р., яке залишене без зміни постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 р., позов задоволено.
Постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2013 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." задоволено частково. Рішення господарського суду Тернопільської області від 14.05.2013 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 р. у справі №921/283/13-г/11 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.
Ухвалою господарського суду від 18.11.2013 р. суддею Охотницькою Н.В. справу № 921/283/13-г/11 прийнято до свого провадження та її розгляд призначено на 02.12.2013 р.
Представник позивача у судовому засіданні 02.12.2013 р. позовні вимоги підтримав з врахуванням проведеного перерахунку збитків, просить суд позов задоволити. Надав суду заяву від 29.11.2013 р. з розрахунком лізингового платежу та ціни позову, згідно якої зазначає, що відповідачем внаслідок незаконного утримання предмету лізингу у період з 18.03.2011 р. по 25.06.2011 р. було завдано збитки ТОВ "Перша лізингова компанія" в сумі 44 943,87 грн., що розраховані із урахуванням вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 31.10.2013 р. Пояснив, що при визначені розміру збитків було виключено з бази розрахунку упущеної вигоди частину відшкодування вартості предмету лізингу в сумі 17 264,27 грн., а тому розмір лізингового платежу, з якого розраховано збитки, становить 14 981,29 грн. за кожний повний місяць прострочення повернення транспортного засобу, тобто за 3 місяці.
Розглянувши заяву позивача від 29.11.2013 р., суд розцінив її як заяву про зменшення розміру позовних вимог та прийняв останню до розгляду, про що зазначено в ухвалі від 02.12.2013 р., відтак розгляд справи здійснюється з урахування зменшених позовних вимог.
Крім того, ухвалою суду від 02.12.2013 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, неподання ним відзиву на позов із урахуванням постанови ВГСУ від 31.10.2013 р., розгляд справи було відкладено на 24.12.2013 р., однак ТОВ "Р.Е.Й.В." участь повноважного представника у призначене судове засідання не забезпечило, витребуваних письмових заперечень проти позовних вимог суду не представило, хоча про час і місце слухання було повідомлене у встановленому законом порядку.
Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, новий розгляд справи здійснюється відповідно до ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, з врахуванням вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції, які в порядку ст. 11112 ГПК України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, господарський суд встановив наступне.
Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).
08.12.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Р.Е.Й.В." (лізингоодержувач) була укладена лізингова угода № FL-0484-08-LV.
Згідно розділів 1 та 2 Додатку №1-ВМ-03705-0-08-48 лізингового протоколу від 08.12.2008р. (далі - додаток №1) лізингодавець зобов'язався передати лізингоодержувачу транспортний засіб (BMW X6 5.0/ kW A/T - чорний металік), вартістю станом на 08.12.2008р. 950330,00грн. не пізніше 20 робочого дня з моменту отримання першого лізингового платежу, при цьому сторони узгодили, що вибір постачальника вказаного транспортного засобу здійснено лізингоодержувачем.
Як тільки відбудеться підписання Додатку 2 до цієї лізингової угоди, транспортний засіб вважається прийнятим у лізинг на умовах даної угоди (п.2.1. договору).
Відповідно до додатку № 2 від 05.02.2009 р. лізингодавець ТОВ "Перша лізингова компанія" надав, а лізингоодержувач ТОВ "Р.Е.Й.В" прийняв BMW X6 5.0 kW A/T - колір чорний, 2008 року, реєстраційний номер АА 8332 IE, кузов WBAFG81030LJ38596 постійне свідоцтво про реєстрацію ААС603834.
Відповідно до ст.7 ч.2 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Відповідно до п.14.1. лізингової угоди № FL-0484-08-LV від 08.12.2008р. лізингодавець може припинити лізинг транспортного засобу та повернути транспортний засіб у своє володіння, якщо лізингоодержувач, зокрема, не сплатив один лізинговий платіж, а також штрафні санкції і інші відшкодування відповідно до додатку № 1 частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів; здійснює істотне порушення угоди, яке не буде виправлене протягом 30 днів після отримання відповідної претензії лізингодавця; з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.
В зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Р.Е.Й.В" своїх зобов'язань за укладеною лізинговою угодою щодо своєчасної сплати лізингових платежів, на підставі ст.ст.7,10 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п.14.1. лізингової угоди № FL-0484-08-LV від 08.12.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" розірвало лізингову угоду з 11.03.2011р.
10 березня 2011р. ТОВ "Перша лізингова компанія" на адресу ТОВ "Р.Е.Й. В." була надіслана вимога про повернення транспортного засобу - автомобіля BMW X6, д/н АА8332ІЕ в термін до 17.03.2011р.
Однак, відповідач у встановлений у вимозі строк не повернув транспортний засіб лізингодавцю, відповідь на вимогу не надіслав.
В порядку п. 16.1 договору, за наявності прострочення, повернення предмета лізингу здійснюється у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
31 березня 2011 року за заявою ТОВ "Перша лізингова компанія" приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баляс Н.П. вчинено виконавчий напис про повернення лізінгоодержувачем на користь лізингодавця вищезазначеного транспортного засобу.
У зв'язку з отриманням орієнтування на транспортний засіб, що перебуває у чужому незаконному володінні, співробітниками Державтоінспекції затримано та вилучено автомобіль BMW X6 5.0 kW A/T - колір чорний, реєстраційний номер АА 8332 IE, що підтверджується протоколом огляду та затримання транспорту №353 від 25 червня 2011 року.
З моменту закінчення у відповідача строку повернення транспортного засобу, тобто з 18.03.2011р. до моменту вилучення транспортного засобу - 25.06.2011р., минув термін, який складає повних три місяці та 7 днів.
Відповідно до ст.1 ч.2 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
На момент розірвання лізингової угоди вартість останнього лізингового платежу, а саме за лютий 2011 р. (без врахування відшкодування частини вартості предмету лізингу у розмірі 17264,27 грн. з ПДВ) згідно поданого позивачем 29.11.2013 р. розрахунку, становила 14 981,29 грн.
Після розірвання лізингової угоди № FL-0484-08-LV від 08.12.2008р. позивач не надавав відповідачу предмет лізингу - транспортний засіб у безкоштовне використання. Таким чином, за період з 18.03.2011р. по 25.06.2011р. транспортний засіб - автомобіль BMW X6, д/н АА8332ІЕ неправомірно перебував у користуванні ТОВ "Р.Е.Й.В" та відповідно за даний період відповідачем не сплачувались жодні кошти за користування транспортним засобом.
У відповідності до ст.10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.
ТОВ "Р.Е.Й.В" порушило свої зобов'язання щодо своєчасного повернення ТОВ "Перша лізингова компанія" предмета лізингу, в результаті чого позивачу були завдані збитки у вигляді упущеної вигоди, якою в даному випадку є лізингові платежі (без врахування відшкодування частини вартості предмету лізингу), які Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" не отримало з 18.03.2011р. по 25.06.2011р., оскільки не могло передати в лізинг транспортний засіб, оскільки даний автомобіль неправомірно утримувався відповідачем.
Вищезазначені обставини послужили підставою для звернення ТОВ "Перша лізингова компанія" до господарського суду з позовною заявою до ТОВ "Р.Е.Й.В" з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, про стягнення збитків в сумі 44943,87 грн. - три лізингових платежі (без врахування відшкодування частини вартості предмету лізингу) за період з 18.03.2011р. по 25.06.2011р.
Згідно ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Ч. 1 та 2 ст. 292 Господарського кодексу України передбачено, що лізингом є господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем ТОВ "Р.Е.Й.В" грошових зобов'язань за укладеною лізинговою угодою, в нього виникла заборгованість по сплаті лізингових платежів, внаслідок чого рішенням господарського суду Тернопільської області від 26 жовтня 2011 року у справі №12/67/5022-993/2011, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2012р., стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й. В.", вул. Текстильна, 30-а, м. Тернопіль, код 24635111, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія", провулок Музейний, 4, м. Київ 1, код 30436756, (поштова адреса: вул.: Фрунзе, 69, м. Київ - 27233 грн. 03коп. боргу зі сплати лізингових платежів, 272грн.33коп. в повернення сплаченого державного мита та 40грн.21коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вказаним рішенням встановлено факт розірвання лізингової угоди №FL-0484-08-LV від 08 грудня 2008 року з дня отримання лізінгоодержувачем відмови від договору, якою є вимога про повернення транспортного засобу, тобто з 11 березня 2011 року.
В задоволенні вимог про стягнення лізингових платежів за період з 12 березня 2011 року (дати припинення дії лізингової угоди) по 25 червня 2011 року (дати вилучення автомобіля) відмовлено.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 16.02.2012р. у справі № 6/104/5022-1679/2011, залишеним без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2012р., Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2012р., стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." (вул. Текстильна, 30а, м. Тернопіль, код 24635111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" (вул. Гвардійська, 80, м. Київ, код 30436756) 206041,38 грн. неустойки, 4120,83 грн. судового збору.
Постановою Верховного суду України від 18.12.2012р. постанову Вищого господарського суду України від 08.08.2012р. у справі № 6/104/5022-1679/2011 скасовано, справу направлено на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2013р. рішення господарського суду Тернопільської області від 16.02.2012р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2012р. по справі № 6/104/5022-1679/2011 скасовано; прийнято рішення, яким в позові відмовлено.
Згідно з ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
Згідно ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
З огляду на ч. 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", відмова позивача від договору є вчиненою з моменту, коли відповідач довідався або міг довідатись про таку відмову, тому враховуючи ч. 3 ст. 651 ЦК України, лізингова угода №FL-0484-08-LV від 08 грудня 2008 року є розірваною з 11.03.2011 р.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
У відповідності до ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.530 Цивільного кодексу України у Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", вул. Текстильна, 30а, м. Тернопіль, виник обов'язок з повернення предмету лізингу протягом семи днів з момент у отримання вимоги, тобто до 18.03.2011р.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." була надіслана вимога про сплату збитків, завданих несвоєчасним поверненням транспортного засобу в сумі 103 030,69 грн. за період з 18 березня 2011р. по 25 червня 2011р. (включно три лізингових платежі) в термін до 08.03.2013р.
При цьому, суд бере до уваги вказівки Вищого господарського суду України викладені у постанові від 31.10.2013 р., зокрема, що зарахування до бази розрахунку збитків (упущеної вигоди) лізингових платежів як частини відшкодування вартості предмету лізингу, суперечить як умовам договору, так і законодавчим положенням про фінансовий лізинг, якими передбачена сплата частини вартості предмету лізингу як умова про право лізингоодержувача на викуп предмету лізингу. Дострокове припинення договору фінансового лізингу є одночасно припиненням права лізингоодержувача на викуп предмета лізингу. Такий лізинговий платіж не може бути складовою упущеної вигоди лізингодавця.
З огляду на вищезазначене, при новому розгляді даної справи суд виходить із розрахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" від 29.11.2013 р., у якому зазначено, що розмір останнього лізиногового платежу за лютий 2011 р. (без врахування відшкодування частини вартості предмету лізингу у розмірі 17264,27 грн. з ПДВ) становить 14 981,29 грн., відтак сума збитків завданих несвоєчасним поверненням транспортного засобу складає 44 943,87 грн.
У відповідності до ст.10 п. 6. ч. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.
Господарським судом враховуються положення статті 22 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
В силу вимог статей 216, 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, зокрема, як відшкодування збитків.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно приписів статей 224, 225 цього Кодексу учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Отже, чинним законодавством передбачено, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) факт порушення зобов'язання (протиправна дія або бездіяльність); 2) наявність і розмір завданих збитків; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і збитками; 4) вина особи, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладено обов'язок довести належним та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються в підтвердження своїх вимог та заперечень.
З урахуванням вказаних вище правових норм господарсько-правова відповідальність виникає в разі доведеності збитків, протиправності дій, безпосереднього причинного зв'язку між збитками і протиправними діями та виною.
Враховуючи вищенаведене суд, при новому розгляді справи, виходить з того, що:
- факт порушення ТОВ "Р.Е.Й.В." своїх зобов'язань за укладеною між сторонами лізинговою угодою підтверджується рішенням господарського суду Тернопільської області від 26 жовтня 2011 року у справі №12/67/5022-993/2011, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2012р.; Постановою Верховного суду України від 18.12.2012р. та Постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2013р. у справі № 6/104/5022-1679/2011; вимогами позивача про повернення транспортного засобу та про відшкодування збитків;
- у випадку своєчасного повернення відповідачем предмету лізингу - транспортного засобу автомобіля BMW X6, д/н АА8332ІЕ позивач мав би можливість реально одержати доходи від користування лізингоодержувачем предмету лізингу. Матеріалами справи підтверджено, що розмір збитків становить три лізингових платежі - місячний платіж (без врахування відшкодування частини вартості предмету лізингу) становить 14 981,29 грн., тобто у період з 18.03.2011р. по 25.06.2011р. транспортний засіб неправомірно перебував у користуванні ТОВ "Р.Е.Й.В" та відповідно за даний період відповідачем не сплачувались жодні кошти за користування транспортним засобом;
- за загальним правилом, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин, і яке виражається у зроблених ним витратах тощо. Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення збитків, заподіяних неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за умовами лізингової угоди, то предметом доказування у даній справі є встановлення всіх обставин, які вказують на наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення. При цьому, вимога надати докази невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором (ст. 610 Цивільного кодексу України) покладається на позивача. Водночас, ст.614 ЦК України зобов'язує відповідача надати докази відсутності вини у заподіяних позивачеві збитках. Отже, при пред'явленні позову кредитор повинен довести лише факт порушення зобов'язання, розмір збитків та причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і виниклими збитками. При цьому, він звільняється від обов'язку доводити вину боржника. Обов'язок доказування відсутності вини в порушенні зобов'язання покладається на боржника.
Господарський суд вважає беззаперечним факт наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та спричиненою позивачу матеріальною шкодою, оскільки саме в результаті неправомірних дій відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" в період з 18.03.2011р. по 25.06.2011р. не мало можливості передати право володіння чи користування предметом лізингу - транспортним засобом автомобілем BMW X6, д/н АА8332ІЕ фізичній або юридичній особі (лізингоодержувачу) відповідно до договору лізингу.
Разом з тим, протиправна поведінка Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." полягає в порушенні ним умов лізингової угоди № FL-0484-08-LV від 08.12.2008р. та додаткових угод до неї, що підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили, копії яких наявні в матеріалах справи, в несвоєчасному поверненні транспортного засобу на вимогу позивача.
Відповідно до статті 226 Господарського кодексу України відповідач, зобов'язаний довести суду вчинення ним дій, направлених на вжиття заходів щодо запобігання збиткам.
В процесі розгляду спору відповідачем жодним чином не доведено та не надано жодного документа в підтвердженні відсутності своєї вини та не додано доказів вжиття заходів щодо запобігання збитків.
Крім того, скасовуючи рішення господарського суду Тернопільської області від 14.05.2013 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 р. у даній справі, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 31.10.2013 р. вказав, що підтримує правову позицію господарських судів попередніх інстанцій про право лізингодавця вимагати від лізингоодержувача сплати збитків (упущеної вигоди) за період відмови від договору лізингу з урахуванням положень ст. 530 ЦК України або іншого періоду, необхідного для вчинення лізингоодержувачим дій для повернення предмету лізингу до його фактичного повернення. Базою розрахунку збитків можуть бути платежі, які повинен був би сплачувати лізингоодержувач у період дії договору за користування предметом лізингу.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вказаних вище правових норм господарсько-правова відповідальність виникає в разі доведеності збитків, протиправності дій, безпосереднього причинного зв'язку між збитками і протиправними діями та виною.
Отже, дослідивши усі обставини справи у їх сукупності, всі докази, подані сторонами в підтвердження та спростування позовних вимог, господарський суд виходить з того, що позивачем доведено, як того вимагають визначені вище процесуальні норми, склад цивільного правопорушення як підстави для настання відповідальності та відшкодування збитків відповідачем, а також їх розмір - 44943,87 грн., який підтверджено матеріалами справи, а відтак господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача. В частині зменшення розміру позовних вимог, судові витрати підлягають поверненню позивачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Р.Е.Й.В", вул.Текстильна,40-А, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 24635111 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія", вул. Гвардійська, 80, м. Київ, 03118 (поштова адреса: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе,69), ідентифікаційний код 30436756 - 44943 (сорок чотири тисячі дев'ятсот сорок три) грн. 87 коп. збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих несвоєчасним поверненням предмету лізингу та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. в повернення сплаченого судового збору.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія", вул. Гвардійська,80, м. Київ, 03118 (поштова адреса: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе,69), ідентифікаційний код 30436756 з Державного бюджету України - 339 (триста тридцять дев'ять) грн. 91 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням №1631 від 13.03.2013 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 921/283/13-г/11.
4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 26 грудня 2013 року, через місцевий господарський суд.
Суддя Н.В. Охотницька