Справа: № 826/12343/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К., Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
Іменем України
19 грудня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Усенка В.Г,
суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,
при секретарі Костюченко М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТА» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «АТА» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 08.02.2013 року № 100270000/2013/400105/2; зобов'язати відповідача визнати заявлену позивачем митну вартість за основним методом; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача мито в сумі 81 156,84 грн. та податку на додану вартість в сумі 51 094, 10 грн., у загальній сумі 136 250,94 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2013 року вимоги адміністративного позову задоволено частково.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.12.12р. між позивачем та Mauritius Sugar Syndicate було укладено контракт № MSS/ATA001 на поставку цукру - сирцю тростинного Dry Demerara в кількості 22099 кг., вартістю 0,9215 доларів США за 1 кг на умовах поставки CIF Україна, м. Одеса.
06.02.13р. позивачем було подано до митного посту «Столичний» Київської регіональної митниці вантажно-митну декларацію № 100270000/2013/217312 та декларацію митної вартості № 100270000/2013/217312.
На зазначеній декларації митної вартості посадовою особою відповідача було зроблено відмітку про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, зокрема: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації; прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; якщо здійснювалось страхування, страхові документи, а також відомості, що містять відомості про вартість страхування.
08.02.13р. відповідачем складено рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/400105/2, яким визначено, що наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.
Приймаючи рішення про задоволення вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані до митного оформлення документи позивача містять співставимі кількісні та вартісні відомості щодо ціни товару, яка була фактично сплачена, та числові показники складової його митної вартості, не містять розбіжностей що до цих показників, та вказують на правомірність застосування основного (першого методу) визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, згідно ст. 57, 58 МК України.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем до вантажної митної декларації було додано:
- контракт № MSS/ATA001 від 04.12.12р. та специфікація № 1 від 04.12.12р.;
- інвойс № SI0005621 від 10.01.13р.;
- підтвердження про здійснення повного розрахунку за товар, зокрема: б/н від 06.12.12р., б/н від 19.12.12р., б/н 11.01.13р.;
- висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» вих. № 329 від 25.01.2013р. про відповідність цінових умов контракту;
- коносамент MSCUQ5451946 від 18.12.12р.;
- експортна декларація № 12012326019/2 від 12.12.2012р.;
- сертифікат походження від 09.01.13р.;
- пакувальний лист б/н від 09.01.13р.;
- CMR№ 17682 від 04.02.13р.
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару митницею було запропоновано декларанту подати наступні документи: 1) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На підтвердження обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товарів згідно ст. 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495-VI (зі змінами та доповненнями) (далі МК України), представником товариства було подано митному органу наступні документи:
- прайс-лист фірми виробника;
- калькуляцію вартості товару виробника, підтвердження про здійснення повного розрахунку за товар;
- свідоцтво про страхування;
- калькуляцію та видаткову накладну.
Проте, вказані документи не були визнані відповідачем як такі, що підтверджують заявлену митну вартість.
Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, до митного оформлення та на запит митного органу додаткових відомостей щодо товару, позивачем були надані всі необхідні основні (згідно пунктів 1 та 2 ст. 53 МК України) та додаткові (згідно пункту 3-4 ст. 53 МК України) документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Однак, митний орган виходив з того, що наданий прайс-лист не може розглядатися у якості дійсної пропозиції продавця необмеженому колу потенційних покупців.
Суд апеляційної інстанції критично оцінює зазначені доводи відповідача, оскільки ні міжнародне, ні національне законодавство України не встановлює вимог щодо форми, змісту та обсягу інформації, яка має бути відображена у прайс-листах.
У зв'язку з цим, суб'єкти господарської діяльності створюють такі прайс-листи на власний розсуд, виходячи із загальноприйнятих правил комерційної практики.
Згідно п. 3 ст. 55 МК України, форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів та має містити обов'язкову інформацію згідно п. 2 ст. 55 МК України (п.п. 1-4).
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 261 Митного кодексу України, відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Відповідно до ст. 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Відповідно до вимог статті 265 Митного кодексу України, митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Статтею 266 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Згідно ст. 273 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Таким чином, суд апеляційної інстанції проаналізувавши норми чинного законодавства України, враховуючи наявні у справі докази, приходить до висновку, що митний орган на підставі аналізу всіх наявних документів (наданих декларантом до митного оформлення товару), а також додатково наданих на вимогу митного органу документів, мав можливість визначити митну вартість товару саме за першим методом - за ціною договору.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2013 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий - суддя В.Г. Усенко
судді: Г.М. Бистрик
О.М. Оксененко
Головуючий суддя Усенко В.Г.
Судді: Бистрик Г.М.
Оксененко О.М.