Справа: № 752/16070/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Фаренюк А.О., Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
Іменем України
19 грудня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Усенка В.Г,
суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,
при секретарі Костюченко М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 27 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправною відмови у проведенні перерахунку грошового утримання судді, -
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулась до суду із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва (далі - Відповідач), в якому просила визнати протиправною відмову відповідача у проведенні перерахунку грошового утримання судді та зобов'язати здійснити перерахунок.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 27 вересня 2013 року вимоги адміністративного позову задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 працювала суддею в Київських судах загальної юрисдикції.
Право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у позивача з'явилось з 01 лютого 1977 року, на підставі постанови Верховної Ради України від 19.03.1996 року, розмір щомісячного довічного грошового утримання становив 82 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.
На даний час ОСОБА_2 щомісячно виплачується довічне грошове утримання в сумі 5 706,47 грн.
Приймаючи рішення про задоволення вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що прийняте відповідачем рішення про виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання в твердій грошовій сумі 5 706,47 грн. та довічно, звузив зміст та обсяг існуючого закону, визначених Конституцією України гарантій незалежності судді, а також належного позивачу права на довічне грошове утримання.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у ч.1 ст. 126 Основного Закону України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до якого відноситься і щомісячне довічне грошове утримання.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та підтверджено довідками № 170-175 від 29 липня 2013 року (а.с.7-12), які видані Апеляційним судом м. Києва, заробітна плата працюючого судді, яка відповідає посаді позивача, склала у період з:
01.01.2012 року 14 163,60 грн. у тому числі: оклад 9 442,40 грн., надбавка за вислугу років (50%) 4 721,20 грн.;
01.04.2012 року 14 440,80 грн. у тому числі: оклад 9 627,20 грн., надбавка за вислугу років (50%) 4 813,60 грн.;
01.07.2012 року 14 546,40 грн. у тому числі: оклад 9 697,60 грн., надбавка за вислугу років (50%) 4 848,80 грн.;
01.10.2012 року 14 757,60 грн. у тому числі: оклад 9 838,40 грн., надбавка за вислугу років (50%) 4 919,20 грн.;
01.12.2012 року 14 968,80 грн. у тому числі: оклад 9 979,20 грн., надбавка за вислугу років (50%) 4 989,60 грн.;
01.01.2013 року 18 925,50 грн. у тому числі: оклад 12 617,00 грн., надбавка за вислугу років (50%) 6 308,50 грн.;
Наказом Голови Апеляційного суду м. Києва № 73-к від 22.04.2002 року ОСОБА_2 проводилась виплата щомісячного грошового утримання з 01.03.2002 в розмірі 82% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.
31.07.2013 року позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва з заявою про перерахунок їй розміру щомісячного довічного грошового утримання у відповідності до закону.
Листом від 06 серпня 2013 року № 16397/14, відповідач відмовив у перерахунку пенсії позивачу, послаючись на зміст ч. 4 ст.138 Закону України " Про судоустрій та статус суддів ".
Суд апеляційної інстанції вважає таку відмову управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва протиправною, виходячи з наступного.
З 01 січня 2012 року з введенням в дію ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» змінився розмір грошового утримання суддів всієї єдиної судової системи, а отже і сума довічного грошового утримання.
Суддівська винагорода регулюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Отже, суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Посадовий оклад судді місцевого суду встановлений у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно :
з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат;
з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат;
з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат;
з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат;
з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат.
Щомісячна доплата суддям за вислугу років залежить від стажу роботи та виплачується у відсотках від посадового окладу.
У мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 Конституційний Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу. Правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання працюючого судді є однаковою, а самі ці поняття - однорідними та взаємопов'язаними. Щомісячне грошове утримання судді, який маючи право на відставку продовжує працювати на посаді судді, встановлюється у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків щодо здійснення належного, неупередженого та справедливого правосуддя, а щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді після припинення виконання ним своїх професійних обов'язків та особливою формою його соціального забезпечення.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 27 вересня 2013 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий - суддя В.Г. Усенко
судді: Г.М. Бистрик
О.М. Оксененко
Головуючий суддя Усенко В.Г.
Судді: Бистрик Г.М.
Оксененко О.М.