Справа: № 2а-54347/11 Головуючий у 1-й інстанції: Кошель Б.І. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
18 грудня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату соціальної допомоги, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.05.2011 року,
Позивач звернувся у суд з позовом про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та доплату до пенсії як особі, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, і додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до положень ст. ст. 39, 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.05.2011 року позов задоволено: визнано дії відповідача протиправними та зобов'язано здійснити перерахунок та виплату позивачу, як дитині війни - щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком; як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю - доплату у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком починаючи з 12.10.2010 року з урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем порушено право позивача на отримання належних йому соціальних виплат у розмірах, встановлених Законами України "Про соціальний захист дітей війни" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Колегією суддів установлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом ІІ групи, проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, не працює та має статус дитини війни.
Відповідно до положень ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частин першої та другої ст. 39 цього ж Закону, непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю провадиться доплата до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Згідно приписам ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим, при визначенні розміру належних позивачу виплат відповідач керувався постановами Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 та від 28.05.2008 року № 530, які істотно звужують обсяг прав, наданих позивачу вищенаведеними законами.
З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, правомірно керувався положеннями Законів України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про соціальний захист дітей війни", а не приписами вищевказаних постанов уряду.
Колегія суддів зауважує, що якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 1832, 195, 197, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.05.2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
суддя О.Є. Пилипенко
суддя О.М. Романчук
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Пилипенко О.Є.
Романчук О.М