Категорія 37 Головуючий у 1 інстанції - Сенчишин Ф.М.
Доповідач - Агєєв О.В.
18 грудня 2013 року м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Шевченко В.Ю., суддів Смєлік С.Г., Агєєва О.В.,
при секретарі Стрижак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Будьоннівського районного суду м.Донецька від 27 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: дев'ята Донецька державна нотаріальна контора про визнання права на спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_2, дев'ята Донецька державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування, визнання права на спадкування, визнання права власності на спадкове майно, -
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: дев'ята Донецька державна нотаріальна контора про визнання права на спадкування та зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_2, дев'ята Донецька державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування, визнання права на спадкування, визнання права власності на спадкове майно відмовлено.
В своїх апеляційних скаргах ОСОБА_1, ОСОБА_2, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення зустрічних позовних вимог, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції допустив порушення таємниці нарадчої кімнати та порядку проголошення судового рішення.
Визначивши головною підставою відмови у задоволенні зустрічного позову покладення на ОСОБА_7, як на піклувальника ОСОБА_8 обов'язку по створенню нею необхідних побутових умов останньому, забезпечення його доглядом та піклування, суд не прийняв до уваги вимоги ч.ч.5, 6 ст.1224 ЦК України, які не містять обмежень щодо не можливості усунення особи за рішенням суду від права на спадкування за законом у разі встановлення її ухилення від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані та призначення спадкодавцеві піклувальника або опікуна.
Суд не дослідив, чи могла ОСОБА_7 в силу своїх фізичних та матеріальних можливостей забезпечувати ОСОБА_8 належним доглядом і лікуванням та чи не потребувала вона допомоги у здійсненні догляду за спадкодавцем у т.ч. від брата ОСОБА_9 та чи не уникав останній від надання такої допомоги.
Судом не надано належної оцінки тим фактам, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_2., до часу смерті якого ОСОБА_1 змушена була надавати спадкодавцю сторонню побутову та медичну допомогу через свідоме ухилення ОСОБА_9 у її наданні. Суд не врахував, що обізнаність ОСОБА_9 про стан ОСОБА_8, необхідність у надання останньому допомоги та можливість ОСОБА_9 у наданні матеріальної та фізичної допомоги була підтверджена у судовому засіданням показаннями свідків. Судом не наведено обґрунтованих висновків на спростування факту ухилення ОСОБА_9 від надання допомоги спадкодавцеві, який в силу хвороби перебував у безпорадному стані.
Крім аналогічних доводів, в своїй скарзі апелянт ОСОБА_2 зазначила, що суд першої інстанції, в порушення вимог процесуального закону в період слухання справи (а саме з липня 2013 року по час винесення оскаржуваного судового рішення) зовсім не повідомляв її про час та місце розгляду справи.
Копія повного тексту судового рішення їй, як особі яка брала участь у справі і не була присутня при ухваленні рішення, судом не направлялась, що суперечить вимогам ч.3 ст.222 ЦПК України.
Крім того, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд дав оцінку доказу (рішенню Будьоннівської районної ради №63/2 від 25 лютого 1987 року, яким було встановлено піклування над ОСОБА_8) який в судовому засіданні судом не досліджувався і про його існування їй (апелянту) взагалі нічого відомо не було.
Представник апелянта ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційних скарг, просили їх задовольнити.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти доводів скарг, просила їх відхилити.
Інші учасники судового розгляду в судове засідання апеляційного суду не з'явились, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_10 (копія актового запису про смерть, а.с.72-73 т.3). Після його смерті останнього відкрилась спадщина у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.146 т.3). З інформаційної довідки зі спадкового реєстру «Заповіти/спадкові договори» (а.с.121 т.3) вбачається, що заповіту ОСОБА_11 за життя не залишав.
З копії спадкової справи вбачається, що заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_11 подали спадкоємці першої черги - діти: ОСОБА_9 (а.с.140 т.3) та ОСОБА_7, яка діяла від свого імені та від імені і в інтересах свого брата ОСОБА_8, піклувальником якого була призначена (а.с.141, 149, 150 т.3).
20 листопада 1987 року нотаріусом було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_12 Кожен з них успадкував після смерті ОСОБА_11 по 1/3 частки домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.153 т.3). Свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_9 не видавалось.
З довідки КП «БТІ м.Донецька» від 21.08.12р. (а.с.31 т.1) вбачається, що зареєстрованими власниками спірного домоволодіння на час розгляду справи в суді є ОСОБА_10 з часткою 1/3, та ОСОБА_7 і ОСОБА_8 з часткою 2/3.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 (копія актового запису про смерть а.с.116 т.1).
ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.43 т.1). Заповіту після себе не залишив (а.с.47 т.1).
Також судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_8 за законом були (на підставі ст.1262 ЦК України) ОСОБА_9 та за правом представлення відповідач ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом), а також третя особа ОСОБА_2 Останні згідно ч.1 ст.1266 ЦК України мають право на спадкування тієї частки, яка б за законом належала їхній матері ОСОБА_7
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_13 (а.с.77, 177 т.1).
Останній перебував шлюбі з позивачем ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.78 т.1). Від шлюбу вони мали дітей: ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_6.
Оскільки ОСОБА_9 як спадкоємець за законом, помер після відкриття спадщини щодо до майна померлого брата ОСОБА_8 і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки перейшло до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
З матеріалів справи вбачається, що до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті чоловіка подала ОСОБА_3 а ОСОБА_15, ОСОБА_4 і ОСОБА_16 від своєї частки спадщини відмолились на її (ОСОБА_3.) користь (а.с.76, 94, 95, 99 т.1). Таким чином позивач ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_9 і право на прийняття належної ОСОБА_9 частки у спадщині після смерті брата (ОСОБА_8) на підставі ст.276 КК України перейшло до ОСОБА_3, яка звернулась 01.07.2010 року до нотаріуса з заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 (а.с.41 т.1).
Також з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 звернулась відповідачка ОСОБА_1 (а.с.50 т.1). Друга спадкоємиця за правом представления ОСОБА_2 подала нотаріусу заяву про відмову від своєї частки у спадковому майні на користь ОСОБА_1
Постановою від 05.03.12р. державнм нотаріусом відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 у зв'язку з ненаданням правовстановлюючих документів на спірний будинок (а.с.72 т.1).
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_8 було встановлено друга група інвалідності по трудовому каліцтву безстроково з діагнозом: такий, що неправильно зрісся підвертельний перелам лівого стегна, контрактура лівого стегнового суглобу зі значним порушенням функції лівої нижньої кінцівки після перелому в 1977 році, імбецильність неясного ґенезу (копія витягу з акту огляду №017431 від 07 березня 1980 року, а.с.10 т.3). Також з висновку посмертної судово-психіатричної експертизи від 21.03.2013 року (а.с.94-110 т.3) вбачається, що ОСОБА_8 проявляв стійкий психічний розлад - розумову відсталість в ступеню вираженої дебільності (легка розумова відсталість - в редакції МКБ-10).
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Будьоннівської районної ради № 63/2 від 25 лютого 1987 року ОСОБА_7 була призначена піклувальником ОСОБА_8, оскільки останній потребував стороннього догляду.
В травні 2001 року ОСОБА_8 був оглянутий лікарською комісією Донецького міського психоневрологічного диспансеру, якою був зроблений висновок про те, що ОСОБА_8 внаслідок наявного психічного розладу потребує постійного стороннього догляду (а.с.118 т.1).
ОСОБА_7 залишалась піклувальником ОСОБА_8 до дня своєї смерті.
Ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_2, дев'ята Донецька державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування, визнання права на спадкування, визнання права власності на спадкове майно, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 в суді не довела з наданням відповідних доказів факту усвідомлення за життя ОСОБА_9 обов'язку надання ОСОБА_8 допомоги, а також можливість її надання, умисного ухилення від обов'язку по утриманню спадкодавця. Враховуючи відсутність підстав для задоволення зустрічного позову в цій частині, суд першої інстанції відмовив і у задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1
Колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Частиною 4 ст.60 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як зазначено вище рішення суду оскаржується в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про усунення ОСОБА_3 від права на спадкування, визнання права на спадкування, визнання права власності на спадкове майно.
Відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Вимога про усунення від права на спадкування за законом особи може бути пред'явлена лише після смерті спадкодавця.
Виходячи зі змісту зазначеної норми, суд при вирішенні даної справи, згідно з вимогами ст.214 ЦПК України, повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про настання всіх істотних обставин, зокрема про те, що спадкодавець перебував у безпорадному стані, потребував допомоги саме відповідача, останній мав можливість її надати, проте умисно ухилявся від обов'язку щодо її надання.
Між тим, як вірно встановив суд першої інстанції в своєму рішенні відмовляючи в задоволені позову в частині усунення від права спадкування, позивачем за зустрічним позовом не надано суду доказів про умисне ухилення спадкоємця ОСОБА_9 від надання за життя допомоги спадкодавцю (ОСОБА_8), потреби спадкодавця у наданні допомоги саме спадкоємцем ОСОБА_9 за умови отримання її від інших осіб (зокрема від відповідача ОСОБА_1.), наявність у спадкоємця матеріальної та фізичної змоги надавати таку допомогу.
Встановлена в суді обставина, що сторони не спілкувалися протягом тривалого часу, не свідчить про факт умисного ухилення ОСОБА_9 від надання допомоги спадкоємцю.
Враховуючи відсутність підстав для задоволення зустрічного позову в зазначеній частині, суд першої інстанції вірно відмовив і у задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 пославшись на можливість подальшого оформлення спадкових справ на відповідне спадкове майно нотаріусом.
Доводи апеляційних скарг про доведеність в суді факту ухилення ОСОБА_9 від надання допомогу спадкоємцю, не впливають на правильність висновків суду в цій частині з підстав викладених в даній ухвалі і в рішенні суду першої інстанції.
Крім того слід зазначити, що суд апеляційної інстанції не має правових підстав для переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку.
Доводи апеляційних скарг про порушення судом першої інстанції норм процесуального права (порушення тайни нарадчої кімнати, відсутність даних про повідомлення про час слухання справи третьої особи, посилання на доказ який не був предметом розгляду справи) спростовуються матеріалами справи.
Так з журналу судового засідання від 27.09.13р. (а.с.70, 71 т.4) вбачається, що судом по закінченні судових дебатів та реплік сторін, суд видалився до нарадчої кімнати. По виходу проголосив вступну та резолютивну частини рішення (а.с.72а т.4).
Крім того, третя особа (апелянт) ОСОБА_2 в липні 2013 року була присутня в судовому засіданні 03.07.13р. (а.с.209 т.3), була повідомлена про дату судового засідання 16.07.13р. що підтверджується розпискою (а.с.231 т.3). Рекомендованим листом з повідомленням ОСОБА_2 була повідомлена про слухання справи 02.09.13р. (а.с.24 т.4).
Між тим, в матеріалах справи дійсно відсутні данні про повідомлення третьої особи ОСОБА_2 про слухання справи 15.08., 13.09, 17.09 та 27.09.13р., однак це не є підставою для скасування судового рішення на підставі ч.3 ст.309 ЦПК України.
Враховуючи, що судом першої інстанції ухвалене вірне рішення, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду і підстав для їх задоволення немає, то рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Будьоннівського районного суду м.Донецька від 27 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий Судді: