іменем україни
18 грудня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Макарчука М.А.,
суддів:Маляренка А.В.,Нагорняка В.А.,
Писаної Т.О.,Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до приватного підприємства «Агростар», третя особа - відділ Держземагенства в Олександрівському районі Кіровоградської області, про визнання договору оренди землі недійсним, за касаційною скаргою приватного підприємства «Агростар» на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 11 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 31 липня 2013 року,
У лютому 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила визнати недійсним договір оренди землі, укладений між нею та ПП «Агростар» 02 квітня 2009 року та зареєстрований відповідачем у відділі Держкомзему у Олександрівському районі 20 квітня 2012 року.
Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 11 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 31 липня 2013 року, позов задоволено: визнано недійсним договір оренди землі, укладений 02 квітня 2009 року між ОСОБА_6 та ПП «Агростар» (Серія КР № 107147) та зареєстрованого відділом Держкомзему в Олександрівському районі Кіровоградської області 20 квітня 2012 року відповідно за № 3520500004002628 (а. с. 11).
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення першої й апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотним умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди землі; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форми платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Невід'ємною частиною договору оренди землі на підставі ч. 4 ст. 15 Закону є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог
ст. ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Згідно зі ст. 18 цього Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Задовольняючи позов ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, з'ясував, що договір оренди землі з відповідачем укладався на підставі Сертифікату на право на земельну ділянку (пай) строком на п'ять років. Але відповідно до п. 20 договору оренди від 02 квітня 2009 року передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 7-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.
Державний акт на земельну ділянку та реєстрація договору були оформлені на підставі усної домовленості. Жодних довіреностей відповідачу на оформлення державного акта та його отримання не надавали.
Згідно Перехідних положень Закону України «Про оренду землі» громадяни - власники сертифікатів на право на земельну ділянку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону.
Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок
власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі
переукладається відповідно до державного акта на право власності
на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і
може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору
оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.
Таким чином, після отримання позивачем державного акта на право власності на земельну ділянку та після виділення земельної ділянки в натурі сторони повинні переукласти договір оренди землі.
Відповідно до п. 8 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року зі змінами та доповненнями від
10 березня 2010 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» з часу отримання особою державного акта на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв'язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договорі оренди земельної частки (паю) припиняється. Переукладання договору оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки і одержання власником земельної частки (паю) державного акта на право власності на земельну ділянку можливе лише за наявності волевиявлення на те сторін.
Позивачем, після отримання нею державного акта на право власності на земельну ділянку з виділом її в натурі, новий договорі оренди з відповідачем не переукладався і свого волевиявлення на його переукладання вона не надавала, а тому у ПП «Агростар» були відсутні підстави користуватися земельною ділянкою.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу приватного підприємства «Агростар» відхилити.
Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 11 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 31 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.А. Макарчук
Судді: А.В. Маляренко В.А. Нагорняк Т.О. Писана Г.В. Юровська