79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"18" грудня 2013 р. Справа № 914/3112/13
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Бойко С.М.,
суддів Бонк Т.Б.
Марко Р.І..,
при секретарі Томкевич Н.,
за участю представників:
від позивача: з'явився,
від відповідача: з'явився,
розглянув апеляційну скаргу Городоцької міської ради Львівської області, м. Городок
на рішення господарського суду Львівської області від 25.10.2013 року, суддя Березяк Н. Є.
у справі № 914/3112/13
за позовом Городоцької міської ради, м. Городок
до відповідача публічного акціонерного товариства "Львівгаз", м. Львів
про відшкодування збитків у розмірі 27278,32 грн.,
рішенням господарського суду Львівської області від 25.10.2013 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Рішення суду мотивоване тим, що в діях відповідача відсутні ознаки, передбачені ст.1166 ЦК України, необхідні для настання відповідальності за завдану шкоду. При цьому суд зазначив, що наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку не є підставою для його стягнення.
В апеляційній скарзі скаржник (позивач) просить рішення місцевого суду скасувати і прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю і вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, апелюючи тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що на земельній ділянці по вул.Перемишльській у м.Городку розміщено об'єкт нерухомості. Таким чином, вказує скаржник, що відповідач займає земельну ділянку без відповідних правовстановлюючих документів, чим наносить шкоду міському бюджету у зв'язку з недоотриманням доходів у розмірі 27 278,32 грн.
Скаржник зазначає, що суд посилаючись на ст.10 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не звернув увагу, що фінансування робіт з планування території здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів або інших джерел, не заборонених законом.
Скаржник також вказує, що комісія прийшла до висновку, що збитки слід нараховувати з 01.01.2011 року в зв'язку із вступом в силу Податкового кодексу України, а саме п.287.6.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим, а доводи, які викладені в апеляційній скарзі такими, що не підлягають до задоволення.
Суд, розглянувши апеляційну скаргу та дослідивши наявні докази по справі, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, 24 червня 2011 року рішенням сесії Городоцької міської ради №291 «Про надання дозволу публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» на виготовлення проекту землеустрою відведення щодо передачі в оренду земельної ділянки несільськогосподарського призначення по вул. Перемишлянська, 102 для виробничої діяльності» ПАТ «Львівгаз» було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою під передачу в оренду земельної ділянки по вул. Перемишлянській 102 для виробничої діяльності та зобов'язано відповідача звернутись в ліцензовану землевпорядну організацію для виготовлення проекту землеустрою та подати відповідні матеріали на затвердження сесії міської ради до 1 жовтня 2011 року.
Городоцька міська рада зазначає, що в результаті використання ПАТ «Львівгаз» без правовстановлюючих документів земельної ділянки загальною площею 1, 08 га у м.Городку по вул. Перемишлянській, 102 за період з 01.01.2011 року по 01.03.2012 року не одержано дохід (у вигляді орендної плати за землю) до міського бюджету в розмірі 27 278, 32 грн., а відтак просить стягнути з відповідача завдані йому збитки в розмірі 27 278, 32 грн.
Згідно п.8 ч.2 ст.16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частиною 1 ст.22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно визначення ч.2 ст.22 ЦК України до збитків відносяться втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі - наслідком такої протиправної поведінки.
У розгляді таких справ суди мають враховувати обставини вчинення господарюючими суб'єктами дій щодо оформлення відповідного землекористування та факти своєчасного виявлення контролюючими органами користування земельними ділянками без оформлення правовстановлюючих документів, а також вчинення дій щодо спонукання суб'єкта оформити право землекористування.
Поряд з цим, чинне законодавство містить спеціальні норми, якими регулюються порядок визначення розміру та порядку відшкодування збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Зокрема, ст. 157 ЗК України визначає, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.
При цьому, порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 р. N 284 (надалі - Порядок).
Згідно п. 3 Порядку відшкодуванню підлягають, зокрема, інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.
В той же час, п. 2 Порядку встановлює, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій (п. 5 Порядку).
З матеріалів справи не вбачається, що розрахунок збитків позивачем здійснювався з урахуванням положень Порядку.
Не зазначено з яких підстав позивачем розрахунок оплати за земельну ділянку проводився за період з 01.01.2011 року по 01.03.2013 року, оскільки рішення про надання дозволу ПАТ «Львівгаз» на виготовлення проекту землеустрою відведення щодо передачі в оренду земельної ділянки несільськогосподарського призначення по вул. Перемишлянській, 102, для виробничої діяльності видано Городоцькою міською радою 24.06.20011 року №291, рішення про надання дозволу Товариству на розроблення детального плану території для передачі в оренду земельної ділянки по вул. Перемишлянській, 102 для виробничої діяльності видане 21.12.2012 року №96. Доводи скаржника, що комісія прийшла до висновку, що збитки слід нараховувати з 01.01.2011 року у зв'язку із вступом в силу Податкового кодексу України, а саме п.287.6. не беруться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки дана норма стосується сплати земельного податку на земельну ділянку і жодного відношення до нарахування збитків у розмірі не одержаного доходу за орендну плату за землю не має.
Позивачем також не підтверджено, що збитки в розмірі 27 278 грн. 32 коп. є реальними, оскільки не надано доказів, що Городоцька міська рада могла б отримати ці кошти від іншого орендаря та не доведено, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Відповідно до п.3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності» у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.
Відповідно до положень ст. ст. 17-19 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності», обов'язок по організації розроблення, внесення змін до генерального плану населеного пункту, площ зонування території та детального плану території, покладається на виконавчі органи сільських, селищних і міських рад.
Відповідно до п.2 ст. 10 цього Закону фінансування робіт планування території здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів або інших джерел, не заборонених законом. Згідно п.4 ст. 10 Закону, рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування для розроблення плану зонування, детального плану території крім коштів державного та місцевих бюджетів можуть залучатись кошти з інших джерел, не заборонених законом, за умови виконання функцій замовника відповідним органом місцевого самоврядування. Враховуючи те, що відповідні ради не мають коштів на виконання цих робіт, рішення про відведення земельних ділянок не приймаються взагалі або приймаються за умови, що вказані роботи будуть здійснюватись за кошти майбутнього Орендаря.
Зважаючи на вищевикладене, відсутня вина відповідача у спричинені збитків, оскільки законодавчо встановлено, що замовником по розроблення плану зонування, детального плану території є орган місцевого самоврядування.
Доводи скаржника про те, що фінансування робіт можливе за рахунок інших джерел не беруться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки таке фінансування можливе за умови, коли здійснюється нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об'єктів будівництва, що також не доведено позивачем.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Згідно ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Зважаючи на те, що апеляційним судом відмовлено в задоволенні апеляційної скарги Городоцької міської ради Львівської області, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, залишаються на скаржнику.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,
постановив:
рішення господарського суду Львівської області від 25.10.2013 року в справі №914/3112/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Городоцької міської ради Львівської області №02.27/2955 від 12.11.2013 року - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий -суддя: С. М. Бойко
Судді: Т.Б.Бонк
Р.І. Марко
Повний текст постанови
виготовлено 24.12.2013р.