18 грудня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого Макарчука М.А.,
суддів: Мазур Л.М., Матвєєвої О.А.,
Маляренка А.В., Нагорняка В.А.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданої через представника ОСОБА_6, на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 18 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 11 липня 2013 року,
У березні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності, в якому просив визнати відповідачку такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
На обґрунтування позову позивач зазначав, що на підставі договору купівлі-продажу від 02 листопада 2005 року є власником квартири АДРЕСА_1, в якій зареєстрована відповідачка, колишня дружина позивача. Позивач зазначав, що в даній квартирі відповідачка не проживає з квітня 2009 року, витрат, пов'язаних з утриманням квартири, не несе, добровільно з реєстраційного обліку знятися не бажає, чим перешкоджає позивачу реалізувати право власності на квартиру, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду.
Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 18 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 11 липня 2013 року, позов задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю, шляхом визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позов, виходив із того, що ОСОБА_4 не проживає у спірній квартирі понад 2 роки, тому на підставі ст. 405 ЦК України, визнав останню такою, що втратила право користування зазначеною квартирою.
Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Судом встановлено, що 14 січня 2005 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб (а. с. 77).
Згідно з договором купівлі-продажу від 02 листопада 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за № 5795, ОСОБА_3 придбав квартиру АДРЕСА_1 ( а. с. 8).
Як вбачається із свідоцтва про розірвання шлюбу 10 грудня 2009 року шлюб між сторонами було розірвано (а. с. 4).
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 є громадянкою Російською Федерації та з 18 жовтня 2011 року зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_2 (а. с. 86, 87).
Суд, вирішуючи спір по суті, дослідивши докази у справі, вирішив спір на підставі ст. 405 ЦК України, вимоги якої передбачають, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом при відсутності члена сім'ї без поважних причин більше одного року.
Разом з тим, судом не враховано, що за змістом ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема й майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Судом встановлено, що спірну квартиру було придбано під час перебування у зареєстрованому шлюбі.
Законодавцем презюмується виникнення права спільної сумісної власності щодо майна, набутого подружжям у шлюбі.
З урахуванням викладеного та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 18 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 11 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення такого змісту:
«У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном відмовити».
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий М.А. Макарчук
Судді: Л.М. Мазур
А.В. Маляренко
О.А. Матвєєва
В.А. Нагорняк