79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"18" грудня 2013 р. Справа № 5015/5433/11
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Бойко С.М.,
суддів Бонк Т.Б.
Марко Р.І.,
при секретарі Томкевич Н.,
за участю представників:
від позивача: з'явився,
від відповідачів 1-3: з'явилися,
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2, м. Стебник
на рішення господарського суду Львівської області від 09.10.2013 року, суддя Ділай У.І.
у справі № 5015/5433/11
за позовом: ОСОБА_3, м. Трускавець
до відповідача-1: ОСОБА_2, м. Стебник
до відповідача-2: ОСОБА_4, м. Стебник
до відповідача-3: товариства з обмеженою відповідальністю "Зорепад", м. Трускавець
про розірвання установчого договору про створення та діяльність ТзОВ "Зорепад", а також визнання недійсним та часткове скасування пунктів 1.1, 4.3 Статуту ТзОВ "Зорепад",
рішенням господарського суду Львівської області від 09.10.2013 року задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_3 та розірвано установчий договір про створення та діяльність ТОВ «Зорепад», посвідчений державним нотаріусом Трускавецької державної нотаріальної контори Цап О.П. 02.08.1996 р. та зареєстрований в реєстрі за № 2039, зареєстрований розпорядженням Виконкому Трускавецької міської ради народних депутатів №368 від 136.08.1996 р. В частині визнання недійсними пунктів 1.1, 4.3 Статуту ТзОВ "Зорепад" в позові відмовлено.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог мотивоване покликанням на ч.2 ст.651 ЦК України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому суд вказав, що внаслідок порушення відповідачами-1,2 зобов'язань щодо внесення вкладів у статутний фонд ТОВ «Зорепад» не було сформовано заявленого в установчому договорі статутного фонду, а відтак, позивач позбавлений того, на що він розраховував при укладенні установчого договору.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог мотивоване тим, що розірвання судовим рішенням установчого договору про створення та діяльність ТОВ «Зорепад» не впливає на чинність даного договору на момент реєстрації Статуту Товариства, а відтак не може мати наслідком визнання недійсними окремих положень Статуту.
В апеляційній скарзі скаржник (відповідач-1) просить рішення місцевого суду скасувати і припинити провадження у справі та вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, апелюючи тим, що факт державної реєстрації ТОВ «Зорепад» як юридичної особи, свідчить про внесення до статутного капіталу учасниками 30% вартості вкладів.
Скаржник зазначає, що решту суми вкладу до статутного капіталу товариства учасниками внесено протягом року, тобто до 13.08.1997 року, як тог вимагали положення ст.52 Закону України «Про господарські товариства», в редакції, яка діяла на момент внесення коштів.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Клопотання позивача про направлення судового запиту до виконкому Трускавецької міської ради про надання належно завірених копій з усіх документів, що підтверджують внесення учасниками 30% вартості вкладу, вказаного в установчих документах до моменту державної реєстрації ТОВ «Зорепад» та 70% протягом року після реєстрації ТОВ «Зорепад» не підлягає задоволенню судом, оскільки відповідно до ст..ст.33,34 ГПК України законодавчо обов'язок доказування покладений на сторони, окрім того суд зазначає, що витребувана інформаціє не матиме жодного значення на правильність вирішення судом справи по суті.
Суд, розглянувши апеляційну скаргу та дослідивши наявні докази по справі, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, 30.07.1996 р. учасниками ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було підписано установчий договір про створення та діяльність ТОВ «Зорепад».
02.08.1996 р. установчий договір посвідчено державним нотаріусом Трускавецької державної нотаріальної контори Цап О.П. та зареєстровано в реєстрі за № 2039.
У п. 2.1. установчого договору сторони погодили, що для забезпечення діяльності Товариства учасники створюють статутний фонд у розмірі 1 500 000 000 крб. Розмір внеску кожного з трьох учасників становить 500 000 000 крб., що складає 33,3 % статутного фонду.
30 % частки в статутному фонді учасники зобов'язалися внести до реєстрації Товариства, 70% - на протязі року (п. 2.2. установчого договору).
На основі вищевказаного Установчого договору та згідно Законів України «Про підприємства в Україні», «Про підприємництво», «Про господарські товариства» було розроблено Статут ТзОВ «Зорепад», який затверджено на зборах учасників (Протокол № 1 від 30.07.1996 р.) та зареєстровано розпорядженням виконкому Трускавецької міської ради народних депутатів № 368 від 13.08.1996 р.
Згідно положень Статуту засновниками ТзОВ «Зорепад» являються ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (п. 1.1.). Статутний фонд товариства становить 1 500 000 000 крб. Розмір внесків кожного з трьох учасників становить 500 000 000 крб., що складає 33,3 % (п. 4.3. Статуту).
Відповідно до п. 3.3. Статуту учасники Товариства зобов'язалися виконувати свої зобов'язання перед Товариством, в тому числі, пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади у розмірі, порядку, передбаченими установчими документами.
У п. 4.4. Статуту визначено, що внески в статутний фонд вносяться кожним учасником у порядку, передбаченому договором про створення Товариства.
Як вбачається із матеріалів справи, ТзОВ «Зорепад» як юридичну особу зареєстровано 13.08.1996 р., про що свідчать відомості, які містяться у представлених суду витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Із аналізу положень ч. 2 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» (чинного на момент реєстрації ТзОВ «Зорепад»), а також п. 4 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та про реєстраційний збір за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 29 квітня 1994 р. № 276 (чинною на момент реєстрації ТзОВ «Зорепад») випливає, що необхідною передумовою реєстрації юридичної особи було подання власником (власниками) або уповноваженою ним (ними) особами (заявником) особисто до органу державної реєстрації документу, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законодавчими актами.
Таким чином, факт державної реєстрації ТзОВ «Зорепад» як юридичної особи дає суду можливість зробити висновок про внесення учасниками Товариства 30 % частки в статутному фонді. Відтак, суд, покликаючись на ч.2 ст.651 ЦК України, розірвав установчий договір у зв'язку з тим, що відповідачами не доведено факту належного виконання зобов'язань за установчим договором про створення та діяльність ТОВ «Зорепад» в частині внесення вкладу у статутний фонд Товариства.
Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого суду в цій частині з огляду на те, що договір про створення (заснування) ТОВ не регулює відносини між учасниками товариства при здійсненні його діяльності і припиняє свою дію після досягнення мети - створення та державної реєстрації товариства.
Оскільки, ТзОВ «Зорепад» як юридичну особу було зареєстровано 13.08.1996 р., про що свідчать відомості, які містяться у витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відтак, установчий договір від 30.07.1996 року припинив свою дію з 13.08.1996 року і в суду відсутні правові підстави для розірвання (уже припиненого) установчого договору (у відповідності до вимог п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»). Зокрема, договори про створення товариства мають відповідати загальним вимогам, що пред'являються до правочинів, і при розгляді спорів про визнання їх недійсними суди повинні керуватися відповідними нормами про недійсність правочинів, однак позивач не ставив такої вимоги як визнання недійсним установчого договору.
Щодо вимоги позивача про визнання недійсним та часткове скасування пунктів 1.1., 4.3. Статуту ТзОВ «Зорепад», то слід зазначити наступне.
Статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.
Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Окрім цього, відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» передбачено, що суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов:
- на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства;
- порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені;
- відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.
В позовній заяві позивачем не наведено жодної правової підстави для визнання недійсними пунктів статуту, які встановлюють перелік засновників товариства та порядок внесення ними коштів до статутного фонду.
Наслідки не внесення вкладів учасниками товариства передбачені ст..144 ЦК України, зокрема, якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень:
про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;
про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;
про ліквідацію товариства.
Тобто, невнесення учасниками вкладів не мають наслідком визнання недійсними пунктів статуту.
Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що така вимога до задоволення не підлягає, оскільки позивачем не доведено факту невідповідності Статуту вимогам чинного законодавства.
Інші доводи, які викладені в апеляційній скарзі не приймаються судом до уваги та спростовуються вищевикладеним.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Згідно ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, рішення в частині задоволених позовних вимог про розірвання установчого договору підлягає скасуванню, відповідно, апеляційна скарга відповідача-1 - частковому задоволенню.
При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з позивача в дохід Державного бюджету України слід стягнути 573,50 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, оскільки відповідач-1 звільнений від сплати судового збору і представив докази у судовому засіданні (п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір»).
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_2 частково б/н від 25.10.2013 року частково задоволити.
Рішення господарського суду Львівської області від 09.10.2013 року в справі №5015/5433/11 частково скасувати.
Відмовити ОСОБА_3 в частині позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю "Зорепад" про розірвання установчого договору про створення та діяльність ТзОВ "Зорепад", посвідченого державним нотаріусом Трускавецької державної нотаріальної контори Цап О.П. 02.08.1996 року та зареєстрований в реєстрі за №2039, зареєстрований розпорядженням Виконкому Трускавецької міської ради народних депутатів №368 від 136.08.1996 року
В решті рішення місцевого суду залишити без змін.
Стягнути в дохід Державного бюджету України з ОСОБА_3 (82200, АДРЕСА_1. Реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1) 573,50 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Наказ видати суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд
Головуючий -суддя: С. М. Бойко
Судді: Т.Б.Бонк
Р.І. Марко
Повний текст постанови
виготовлено 25.12.2013р.