83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
18.12.2013 Справа № 905/7414/13
Суддя господарського суду Донецької області Філімонова О.Ю., розглянувши матеріали
за позовом Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" м. Маріуполь, Донецької області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь, Донецької області
про стягнення суми основного боргу у розмірі 3392,06 грн., 3% річних у розмірі 160,95 грн., пені у розмірі 3392,06 грн.
Представники сторін:
від позивача: Вінтоняк Д.О. - за довіреністю №265/01 від 13.05.2013р.
від відповідача: не з'явився
Комунальне комерційне підприємство "Маріупольтепломережа" м.Маріуполь, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь, Донецької області про стягнення суми основного боргу у розмірі 3392,06 грн., 3% річних у розмірі 160,95 грн., пені у розмірі 3392,06 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору на відпущення теплової енергії №33-01 від 01.04.2008р., позивач зобов'язався постачати теплову енергію для об'єктів відповідача, а відповідач зобов'язався щомісячно оплачувати послуги теплопостачання відповідно до об'ємів теплоспоживання. Однак, відповідач свої зобов'язання не виконав у повному обсязі, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 3392,06 грн.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 525, 526, 530, 549, 550, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 49, 61, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України, Законами України "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги", "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".
12.12.2013р. представник позивача через канцелярію суду надав заяву про уточнення позовних вимог №б/н від 10.12.2013р., в якій просить стягнути з відповідача суму боргу за період лютий - квітень 2012р. у розмірі 3392,06 грн., пеню у розмірі 3392,06 грн., 3% річних у розмірі 160,95 грн. та судовий збір у розмірі 1720,50 грн.
Відповідно до вимог ч. 4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Відповідно до пункту 3.12 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України, право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.
В заяві про уточнення позовних вимог, позивач збільшує період за який виникла заборгованість.
Тобто, надана позивачем заява розцінюється судом як заява про зміну предмету позову, у зв'язку з тим, що збільшилась матеріально - правова вимога позивача до відповідача.
Враховуючи вищевикладене та те, що 27.11.2013р. в судовому засіданні розгляд справи почався по суті, тому, суд не приймає дану заяву до розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення стосовно уточнених позовних вимог та просив суд позов задовольнити, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані позивачем документи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
01.04.2008р. між Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" м. Маріуполь, Донецької області (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 м. Маріуполь, Донецької області (Споживач), укладеного договір на відпущення теплової енергії №33-01.
Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник подає теплову енергію для об'єктів споживача, перелічених у додатку к даному договору.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що споживач зобов'язується щомісячно оплачувати послуги теплопостачання відповідно до об'ємів теплоспоживання.
Згідно з п 4.1 Договору, споживач за отриману теплову енергію здійснює оплату за фіксованим тарифом, затвердженим Маріупольським виконкомом міської ради, які встановлені з розрахунку споживання теплової енергії на протязі всього опалювального періоду. Оплата здійснюється згідно виставленим рахункам в строк, що не перевищую 5 банківських днів з моменту отримання рахунку. Рахунок вручається постачальником під розпис уповноваженій особі або робітникам організації (установи, підприємства та інш.) споживача. У випадку неотримання рахунку до 10-ого числа місяця наступного за розрахунковим, споживач зобов'язаний самостійно отримати рахунок у постачальника.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що договір укладений строком на 2 роки. Умови договору можуть бути змінені або доповнені за взаємною згодою сторін у письмовій формі. Договір вважається пролонгованим на той же строк та на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення строку не буде заяви однієї із сторін про відмову від даного договору або про його перегляд.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.05 №630.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії, теплопостачання, - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії, теплоносія, споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Статтею 714 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона, постачальник, зобов'язується надавати другій стороні, споживачеві, абонентові, енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за оплату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство, енергопостачальник, відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду, енергію, споживачеві, абоненту, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Згідно з ч. 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, виходячи з наведених норм законодавства постачання теплової енергії здійснюється лише на підставі договору
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Позивач виконав свої зобов'язання за договором на відпущення теплової енергії належним чином, про що свідчать акти на включення центрального опалення від 15.10.2011р. за адресою: пр. Перемоги, б. 55) (а.с. 14)
На виконання умов договору на відпущення теплової енергії №33-01 від 01.04.2008р. позивач виставив відповідачу для оплати рахунки - фактури: №02-431214/01 від 23.02.2012р. на суму 1714,14 грн.; №03-431214/01 від 26.03.2012р. на суму 1714,14 грн., всього на суму 3428,28 грн.
Дані рахунки - фактури відповідачем отримані, про факт отримання свідчать реєстри на вручення рахунків - фактур та поштові квитанції про відправку. (а.с. 16, 18)
Станом на 30.10.2012р. заборгованість відповідача перед позивачем складала 3392,06 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, який підписаний повноважними представниками обох сторін та скріплений печатками підприємств. (а.с. 20)
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином
Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 3392,06 грн. до матеріалів справи не надав, тому суд вважає позовні Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" м. Маріуполь, Донецької області доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивач просить стягнути с відповідача пеню у розмірі 3392,06 грн., 3% річних у розмірі 160,95 грн.
У гарантійному листі від 30.10.2012р., який підписаний директором ККП "Маріупольтепломережа" та ФОП ОСОБА_1, зазначений строк оплати до 10.02.2013р.
Пунктом 4.3 Договору передбачено, що у випадку неоплати рахунку у вказаний строк споживачу нараховується пеня відповідно до Закону України №543/96 ВР від 22.11.1996р., у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Споживачу - суб'єкту підприємницької діяльності пеня нараховується відповідно до Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" №686-ХІV від 20.05.1999 року. у розмірі 1% за кожний день просрочки.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши арифметичний розрахунок пені, (з урахуванням п. 4.3 договору та строку оплати вказаному у гарантійному листі від 30.10.2012р.), наданий позивачем, суд позовні вимоги задовольняє у повному обсязі: за період з 11.02.2013р. - 14.10.2013р. у розмірі 3392,06 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, наданий позивачем, суд зазначає, що позивачем був невірно визначений період прострочення зобов'язання, у зв'язку з чим суд задовольняє частково позовні вимоги в частині стягнення 3% річних: за період 11.02.2013р. по 14.10.2013р., на суму заборгованості 3392,06 грн., 3% річних у розмірі 68,58 грн.
В частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 92,37 грн., суд відмовляє.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (87518, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гризодубової, б. 1, ЄДРПОУ 33760279) суму основного боргу у розмірі 3392 (три тисячі триста дев'яносто дві) грн. 06 коп., пеню у розмірі 3392 (три тисячі триста дев'яносто дві) грн. 06 коп., 3% річних у розмірі 68 (шістдесят вісім) грн. 58 коп., судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.
Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 92,37 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.Ю. Філімонова
Дата складання та підписання повного тексту рішення 23.12.2013р.
Надруковано 3 примірника:
1-до справи;
1-позивачу;
1-відповідачу