Справа № 621/3346/13-ц
Провадження № 2/621/1247/13
іменем України
19.12.2013 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді - Бережної Н.М.,
за участю секретаря - Друпової А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири, що є спільною сумісною власністю подружжя,
встановив:
04.11.2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири, що є спільною сумісною власністю подружжя, в якому вказала, що з відповідачем по справі вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із 26.01.2002 року по 08.10.2013 року, від якого є дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає та буде проживати разом із позивачем. В період шлюбу, а саме 25.12.2002 року, сторонами за спільні сімейні кошти було придбано за договором купівлі-продажу однокімнатну квартиру, житловою площею 20,4 кв. м та загальною площею 37,5 кв. м, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, вартістю 3000 (три тисячі) грн. Право власності були зареєстровано за ОСОБА_2 Оскільки, ОСОБА_1 має право на 1/2 частину вказаної квартири, відповідач в добровільному порядку розділити майно не бажає, позивач була змушена звернутися до суду із даним позовом і просила поділити спільне майно подружжя та визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири № 70, розташовану в с. Бірки Зміївського району Харківської області по вул. Леніна, 46; судові витрати, які складаються зі сплати судового збору у розмірі 341,04 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2400 грн. - покласти на відповідача.
У попереднє судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, до суду надала заяву, в якій позовні вимоги в частині визнання за нею права власності на 1/2 частину спірної квартири підтримала в повному обсязі, від позовних вимог щодо стягнення з відповідача судових витрат, а саме судового збору та витрат на правову допомогу - відмовилася, справу просила розглядати за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 у попереднє судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на 1/2 частину квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, визнав, не заперечував проти їх задоволення.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.
У зв'язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України, суд розглянув цивільну справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального запису.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи, оцінивши наявні в ній докази, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26.01.2002 року, який рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 08.10.2013 року було розірвано /а.с. 7/.
Сторони мають дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, копія Свідоцтва про народження, серія 1-ВЛ № 033679, актовий запис № 15 /а.с. 8/.
З матеріалів справи, а саме копії Договору купівлі-продажу квартири від 25.12.2002 року, довідки КП «Зміївське БТІ» від 28.10.2013 року № 4030, вбачається, що ОСОБА_2 є власником житлової квартири № 70, розташованої за адресою Харківська обл., Зміївський район, с. Бірки, вул. Леніна, 46, /а.с. 9, 10/.
Згідно зі ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно з ч. 1 ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Зі змісту ч. 1 ст. 69 СК України слідує, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюб, під час якого придбали квартиру № 70, яка розташована по вул. Леніна, 46 в с. Бірки Зміївського району Харківської області, що підтверджено наданими доказами по справі. Отже, дана квартира є спільною сумісною власністю подружжя.
Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу.
Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову та розподілу спільного майна подружжя, а саме визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири № 70, розташованої в буд. № 46 по вул. Леніна в с. Бірки Зміївського району Харківської області.
Керуючись ст. ст. 11, 16, 372 ЦК України, ст. ст. 60, 61, 63, 68-70 СК України, ст. ст. 10, 11, 60, 130, 169, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири, що є спільною сумісною власністю подружжя - задовольнити.
Розділити майно, що є об'єктом права спільної власності подружжя:
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: