Справа: № 357/4393/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Ярмола О.Я. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.
Іменем України
12 грудня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Оксененка О.М.,
суддів Усенка В.Г., Файдюка В.В.,
при секретарі - Січкаренко Т.М.,
за участю представника позивачів - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до головного управління Державної Служби з надзвичайних ситуацій України у Київській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання перерахувати та виплатити грошове забезпечення,
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до головного управління Державної Служби з надзвичайних ситуацій України у Київській області з позовом, в якому просили: визнати дії відповідача по неповній виплаті їм грошового забезпечення незаконними; зобов'язати відповідача здійснити їм перерахування грошового забезпечення на підставі: а) ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доплату в розмірі 3-х мінімальних заробітних плат як особі, що постійно працює в зоні безумовного (обов'язкового) відселення; б) постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 137 «Про доплати і компенсації особам, які працюють в зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів» у 9-кратному розмірі доплат, встановлених для громадян, які постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення плюс премію у розмірі 50% грошового утримання; в) постанови Кабінету Міністрів України 27 квітня 2006 року № 571 «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження» 20-ти кратну доплату від розміру 13,2 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 року № 836, а також 50 % премії; зобов'язати відповідача виплатити позивачам перераховане грошове забезпечення на підставі наведених вище нормативних актів.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2013 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивачі звернулися із апеляційною скаргою, в якій просять скасувати оскаржувану постанову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивачів, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції позивачі проходили службу в ГУ МНС України в Київській області у м. Чорнобилі, яке згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 віднесено до зони відчуження: ОСОБА_5, з 01.07.1998 р. по 01.12.2007р.; ОСОБА_4, з 27.11.1997 р. по 24.11.2007р.; ОСОБА_3, з 09.04.1996р. і по даний час.
Позивачам за час проходження служби виплачувалось грошове забезпечення в розмірах, які встановлюються Законом, а саме з врахуванням статті 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивачів є безпідставними та необґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата, зокрема, у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати.
Частиною 3 статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Кабінет Міністрів України неодноразово приймав відповідні рішення.
Окрім того, даною статтею також зазначається, що громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст.40 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» оплата праці вільнонайманих громадян, які несуть службу на територіях радіоактивного забруднення, проводиться згідно статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за всі календарні дні роботи на підставі довідки, яка надається військовою частиною.
Статтею 62 вищезазначеного Закону встановлено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Тобто, ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» саме Кабінету Міністрів України делеговані повноваження визначати розмір та порядок обчислення зазначеної доплати.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивачів щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення з врахуванням розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлюється Законом України «Про державний бюджет України», які приймались Верховною Радою України на відповідний період та з врахуванням кратності, які встановлювалися постановами Кабінету Міністрів України суперечать вимогам ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, Закони України «Про державний бюджет України» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є актами рівної юридичної сили для застосування при вирішенні спору, і застосування розміру мінімальної заробітної плати для визначення розміру зазначеної доплати повинно здійснюватись з урахуванням вимог ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та з врахуванням кратності в порядку, який визначався Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ від 26 липня 1996 р. N 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено доплату громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у розмірі 13,20 грн.
Відповідно до п. 1 постанови КМУ № 571 від 27.04.2006 року «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження» установлено, що у період з 1 січня 2006 р. по 1 січня 2009 року особам, які постійно працюють, а також особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, військовослужбовцям внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Державної прикордонної служби, які постійно виконують службові обов'язки у зоні відчуження, проводиться доплата у 20-кратному розмірі доплати, встановленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. N 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (ЗП України, 1996 р., N 15, ст. 411) для громадян, які працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, тобто 13,20 грн.
При цьому, доплати, передбачені ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до структури заробітної плати не входять, а відповідно до Закону України «Про формування, порядок надходження і використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення» від 10.02.2000 року фінансуються за рахунок коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення та інших джерел, визначених законодавством. Фонд утворюється у складі державного бюджету, кошти Фонду зараховуються на окремий рахунок державного бюджету, а розпорядником Фонду є Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
На підставі статті 8 Закону «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2000 року № 1263 затверджено Положення про державний департамент - Адміністрацію зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення (далі - Адміністрація), яка є урядовим органом державного управління, до компетенції якого віднесено, зокрема, вирішення питання фінансування всіх заходів на території зони відчуження, зони безумовного (обов'язкового) відселення та видання наказів і розпоряджень у межах її компетенції, які є обов'язковими для виконання юридичними особами, розміщеними на підпорядкованій їй території або залученими для здійснення заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Закон України «Про оплату праці» визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, відповідно до ст. ст. 1, 2, 4, 21, 22 якого заробітна плата є гарантованою винагородою працівнику за роботу, яку роботодавець виплачує на підставі трудового договору і джерелом оплати якої є дохід та інші кошти підприємства або бюджетні кошти, виділені на ці цілі. У той же час передбачені ст. 39 Закону доплати до структури заробітної плати не входять, а відповідно до Закону «Про формування, порядок надходження і використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення»від 10 лютого 2000 року № 1445-III (далі - Закон № 1445-III) фінансуються за рахунок коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення (далі - Фонд) та інших джерел, визначених законодавством.
Фонд утворюється у складі державного бюджету, кошти Фонду зараховуються на окремий рахунок державного бюджету, а розпорядником коштів Фонду є Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі - МНС) - ст. ст. 1 - 3 Закону N 1445-III.
Порядок використання коштів Фонду визначався постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 року № 987 «Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення», яка втратила чинність, у зв'язку з прийняттям постанови від 16 вересня 2005 року № 931 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи»та від 20 вересня 2005 року № 936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до п. 35 Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 року № 987, відшкодування витрат, пов'язаних із проведенням доплат і компенсацій, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2000 року № 223 «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів»(чинною на час виникнення спірних правовідносин), проводилося через територіальні органи державного казначейства підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють обов'язкові заходи в зазначених зонах у межах комплексної програми обов'язкових робіт у зоні відчуження, затвердженої МНС за рахунок коштів Фонду, передбачених на виплату компенсацій та надання пільг, на підставі поданих ними розрахунків, погоджених із Адміністрацією.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою скасовано постанову Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 року № 987, встановлено новий порядок виплати доплат за роботу в зоні відчуження, згідно з яким нарахування й виплата доплат за роботу в зоні відчуження проводиться через управління праці та соціального захисту населення місцевих органів виконавчої влади (п. 4).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач з 01.01.2003 року не виплачував позивачам цю доплату до заробітної плати в розмірах передбачених Постановою КМУ № 836 на підставі розпорядження Адміністрації. Таким чином, дії відповідача є правомірними щодо виплати зазначеної доплати і компенсації у тому розмірі, який було виплачено позивачам. Розмір доплати було визначено розпорядженням Адміністрації урядовим органом, а не роботодавцем і дана доплата є соціальною гарантією і не входить у структуру заробітної плати. Відповідач не мав повноважень та підстав нараховувати і виплачувати позивачам доплату за роботу в зоні відчуження на підставі положень ст. 39 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.
Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: О.М. Оксененко
Судді:
В.Г. Усенко
В.В. Файдюк
Ухвалу в повному тексті виготовлено 17.12.2013 року.
Головуючий суддя Оксененко О.М.
Судді: Усенко В.Г.
Файдюк В.В.