2/258/2163/13 258/6633/13-ц
Провадження № 2/258/2163/13
15 листопада 2013 року Кіровський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого судді Леонова О.С.
при секретарі Ярошенко І.О.
за участю:
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про стягнення шкоди заподіяної злочином»,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 «про стягнення шкоди заподіяної злочином». Свої позовні вимоги мотивує наступним.
30.06.2012 року приблизно о 21 годині 00 хвилин біля будинку № 46 по вул. Пінтера в м. Донецьку ОСОБА_2 заподіяв позивачу ОСОБА_1 один удар ножем в живіт, чим заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя. За скоєне, постановою Кіровського районного суду м. Донецька від 10.12.2012 року, яка набула законної сили, до ОСОБА_2 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації в психіатричну установу зі звичайним наглядом. Весь липень 2012 року позивач перебував у лікарні на стаціонарному лікуванні. З серпня по вересень 2012 року проходив курс перев'язок, зазначає, що до теперішнього часу стан його здоров'я не поліпшується і на нього чекає ще низка операцій.
За час лікування позивачем було витрачено 1892,96 грн. на придбання лікарських засобів, які просить стягнути з відповідача, також просить стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 500,00 грн.
Крім того зазначає, що після скоєного відповідачем він не в змозі повноцінно пересуватися, період відновлення та реабілітації його організму ще не завершений. Після майбутніх операцій його буде направлено на МСЕК, де напевно буде встановлена група інвалідності. Так, скоєний відповідачем злочин потягнув за собою значні зміни в ритмі та способі його життя. А тому просить стягнути з відповідача заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн.
Позивач в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Суд у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, зі згоди позивача ухвалює рішення про заочний розгляд справи та прийняття по справі заочного рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.
Постановою Кіровського районного суду м. Донецька від 10.12.2012 року, яка набула законної сили, 30.06.2012 року приблизно о 21 годині 00 хвилин біля будинку № 46 по вул. Пінтера в м. Донецьку ОСОБА_2 заподіяв позивачу ОСОБА_1 один удар ножем в живіт, чим заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя.
Як вбачається зі змісту постанови, висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 171 від 23.08.2012 року встановлено, що у ОСОБА_2 в період інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння виявлена сосудиста деменція з іншою симптоматикою, переважно бердовою (в редакції МКБ -10). За своїм психічним станом він не міг керувати своїми діями та керувати ними. Згідно цієї ж постанови, до ОСОБА_2 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації в психіатричну установу зі звичайним наглядом.
Як вбачається з матеріалів дослідженої в судовому засіданні кримінальної справи за звинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, а саме з листа КЛПЗ «Міської психіатричної лікарні № 1 м. Донецька» від 22.05.2013 року № 1/558, станом на 22.05.2013 року постанова Кіровського районного суду м. Донецька від 29.03.2013 року про госпіталізацію на примусове лікування до психіатричного закладу ОСОБА_2 прийнята до виконання.
У відповідності до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Весь липень 2012 року позивач перебував у лікарні на стаціонарному лікуванні. З серпня по вересень 2012 року проходив курс перев'язок та до теперішнього часу стан його здоров'я не поліпшується і на нього чекає ще низка операцій.
За час лікування позивачем було витрачено 1892,96 грн. на придбання лікарських засобів, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 13-17).
Згідно ч.1 ст.1186 ЦК України - шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується. З урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може постановити рішення про відшкодування нею цієї шкоди частково або в повному обсязі.
Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується посвідченням серія ААБ № 038452 виданого 23.01.2008 року Пенсійним фондом України.
Відповідач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 також є пенсійного віку та отримує пенсію.
Проаналізувавши встановлені конкретні обставини, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 1892,96 гривень підлягають задоволенню.
Крім того після скоєного відповідачем позивач не в змозі повноцінно пересуватися, період відновлення та реабілітації його організму ще не завершений. Так, скоєний відповідачем злочин потягнув за собою значні зміни в ритмі та способі його життя.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди слід виходити з вимог ст.1167 ЦК України, яка визначає підстави покладення обов'язку з відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначені розміру відшкодування.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірним рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, при наявності його вини.
Відповідно до роз'яснень, даних в п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 “Про судову практику по справах про відшкодування моральної немайнової шкоди” обов'язковому з'ясуванню при вирішені справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат не майнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, в порушенні нормальних життєвих зв'язків і не можливості продовження активного громадського життя, фізичного болю, перенесеного в результаті заподіяних страждань і при настанні інших негативних наслідків.
Як вбачається з матеріалів справи, в результаті скоєного 30.07.2012 року у відношенні ОСОБА_1 суспільно-небезпечного діяння, йому були завдані моральні страждання, оскільки в наслідок травмування він зазнав фізичного болю, після скоєного, він не в змозі повноцінно пересуватися, період відновлення та реабілітації його організму ще не завершений, після проходження операцій його буде направлено на МСЕК, тому був порушений звичайний для позивача образ життя і він був змушений докладати додаткових зусиль для його організації.
Виходячи з наведеного, а також враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме, в розмірі 15000 грн.
Крім того, також підлягають задоволенню вимоги позивача по відшкодуванню всіх судових витрат: оплати на правову допомогу 500,00 грн. (що вбачається з квитанції № 1 від 11.10.2012 року, а.с. 12) та судового збору 239,30 грн. (за вимоги майнового характеру) і 114,70 грн. (за вимоги немайнового характеру), оскільки це передбачено ст.ст.79, 88 ЦПК України, згідно до яких стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, до яких відносяться витрати по оплаті судового збору, витрати на правову допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 1166, 1167, 1177 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про стягнення шкоди заподіяної злочином» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 1892,96 грн., у рахунок відшкодування моральної шкоди - 15000,00 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 500,00 грн. та судовий збір в розмірі 354,00 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, позивачем в загальному порядку, тобто рішення суду позивачем може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: О.С. Леонов