Справа: № 826/9480/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.
Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
05 грудня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті-газ» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті-газ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У червні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сіті-газ» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обгрунтовує тим, що, на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті-газ» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення даного позову.
До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено, що на підставі службового посвідчення від 05.09.2012 року серії УКМ № 097104, згідно пп.75.1.2. п.75.1. ст.75, п.79.2. ст.79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 17.05.2013 року № 1383, відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Девен Альянс» (код за ЄДРПОУ 37471577) за жовтень 2012 року.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 24.05.2013 року № 336/1-22-30-35839502, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 83528,00 грн., у тому числі за жовтень 2012 року в сумі 83528,00 грн.
У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в акті перевірки від 24.05.2013 р. № 336/1-22-30-35839502, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 07.06.2013 року № 0006352230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 83528,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20882,00 грн.
Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необгрунтованим з огляду на наступне.
Судом першої інстанції було встановлено, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Девен Альянс» ґрунтувалися на договорі підряду від 02.10.2012 року № 02/10-01, за умовами якого контрагент, як підрядник, за замовленням позивача зобов'язувався виконати перенесення засувок на сталевому газопроводі Ду 200 мм. та 350 мм. з 350 мм. з-під плями будівництва залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві (з підходами) на залізничній дільниці Київ-Московський-Дарниця за адресою: Лівобережні підходи залізнично-автомобільного мостового переходу через річку Дніпро в м. Києві від просп. П.Григоренка до Харківського шосе з виїздом на вул. Привокзальну. Замовник здійснює розрахунок у розмірі 100 % від вартості робіт за цим Договором згідно договірної ціни вказаної в додатку № 1 до даного Договору, протягом десяти банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.
Колегією суддів становлено, що на підтвердження правосуб'єктності та права на здійснення господарської діяльності позивачем було надано довідку про включення в ЄГРПОУ АА № 610447, виписку з ЄДРПОУ, довідку про взяття на облік платника податків, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200038609, ліцензію серії АД № 031847.
Сторонами відповідно до ст. ст. 843, 844 ЦК України були складені локальні кошториси та погоджена договірна ціна.
Оскільки роботи по Договору підряду № 02/10-01 від 02.10.2012 року (п. Договору підряду) виконувались із матеріалів Замовника (тобто TOB «Сіті-газ»), Позивач передав з метою їх виконання будівельні матеріали згідно накладної № 1 від 15.10.2012 року.
По завершенню виконання робіт між Позивачем та TOB «Девен Альянс» був підписаний Акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року за формою КБ-2в та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат/ за жовтень 2012 року.
Також для виконання будівельних робіт згідно договору підряду № 22 від 01.10.2012 року, укладеного TOB «Сіті-газ» з TOB «Гідроінжбуд», позивачем були придбані будівельні матеріали, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000278 від 12.10.2012 року, № РН-0000279 від 12.10.2012 року, № РН-0000280 від 12.10.2012 року, № РН 0000281 від 12.10.2012 року, № РН-0000282 від 12.10.2012 року, № РН-0000283 вц 12.10.2012 року, № РН-0000284 від 12.10.2012 року. № РН-0000285 від 12.10.2012 року.
Доставка будівельних матеріалів безпосередньо на будівельний майданчик була здійсненна безпосередньо позивачем, взятим в оренду автомобілем Мерседес Бенс 310D номерний знак ВО7524АН, що підтверджується договором оренди транспортного засобу від 08 жовтня 2012 року.
Будівельні матеріали були передані TOB «Девен Альянс» безпосередньо на будівельному майданчику.
Передача та використання будівельних матеріалів підтверджується накладною № 1 від 15.10.2012 року про передачу матеріалів для виконання робіт TOB «Девен Альянс», Актом № 31-10 про витрату давальницьких матеріалів від 31.10.2012 року, відомостями витрачених ресурсів замовника за жовтень 2012 року.
Зберігання будівельних матеріалів здійснювалося безпосередньо на будівельному майданчику, оскільки згідно п. 3.3.6. договору підряду № 22 від 01.10.2012 року, укладеного позивачем з TOB «Гідроінжбуд», згідно якого TOB «Гідроінжбуд» прийняло на себе зобов'язання з забезпечення охорони будівельного майданчику.
Позивач передав виконані роботи з перенесення засувок на сталевому газопроводі Ду 200 мм та 350 мм TOB «Гідроінжбуд», що підтверджується Актом № б/н приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року за формою КБ-2в та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат/ за жовтень 2012 року. Роботи були прийняті без зауважень.
У день виникнення податкових зобов'язань TOB «Девен Альянс» виписало податкову накладну, складену відповідно до вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України і позивач на підставі п. 198.2 ПК України відніс суми податку на додану вартість до податкового кредиту.
Стосовно правомірності формування податкового кредиту та реальності господарських взаємовідносин між TOB «Сіті-газ» та TOB «Девен Альянс» колегія суддів зауважує наступне.
Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до пооаткового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів послуг, що підтверджено податковою накіадною».
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітачьних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діячьності платника податку.
Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.
Колегія суддів вважає, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції безпідставно погодився з висновками податкового органу стосовно того, що підставою для віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту є тільки сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку на додану вартість, оскільки такий висновок суперечить положенням ПК України, зокрема п. 198.2 ст.198, п. 198.3. ст. 198 ПК України, оскільки відповідно до названих положень підставою для віднесення податку на додану вартість до податкового кредиту є не тільки сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку на додану вартість, але й нарахування платником податку у звітному періоді відповідних сум податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів.
Податкова накладна відповідно до ст. 201 ПК України виписується платником податку та повинна містити обов'язкову реквізити, встановлені п. 201.1. ст. 201 ПК України.
Колегією суддів встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Девен Альянс» зареєстровано як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 200038609, податкова накладна підприємства належним чином оформлена містить всі обов'язкові реквізити.
Таким чином, оскільки податковий кредит позивача був підтверджений належним чином оформленою податковою накладною, колегія суддів вважає, що TOB «Сіті-газ» мало законне право на віднесення суми ПДВ у розмірі 82528,37 грн. до податкового кредиту.
Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, за змістом якого з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:
1) рух активів у процесі здійснення господарської операції;
2) установлення спеціальної податкової правосуб'ектності учасників господарської операції;
3) установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Колегією суддів встановлено, що для підтвердження руху активів у процесі здійснення господарської операції TOB «Сіті-газ» були надані: Договір підряду № 02/10-01 від 02.10.2012 року; Договірна ціна до договору підряду № 02/10-01 від 02.10.2012 року; Локальні кошториси № 6-1 -1, № 6-1 -2, № 6-1 -3, № 6-1-4; Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року за формою КБ-2в; Довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат/ за жовтень 2012 року; Накладна № 1 від 15.10.2012 року про передачу матеріалів для виконання робіт TOB «Девен Альянс»; Акт № 31-10 про витрату давальницьких матеріалів від 31.10.2012 року; Відомості витрачених ресурсів замовника за жовтень 2012 року; а також документи складені та підписані позивачем та TOB «Гідроінжбуд», зокрема, Договір підряду №22 від 01.10.2012 року; Акт № б/н приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року за формою КБ-2в; Довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат/ за жовтень 2012 року; документи про придбання матеріалів для виконання робіт, їх перевезення та зберігання, а саме: видаткові накладні № РН-0000278 від 12.10.2012 року, № РН-0000279 від 12.10.2012 року, № РН-0000280 від 12.10.2012 року, № РН-0000281 від 12.10.2012 року, № РН-0000282 від 12.10.2012 року, № РН-0000283 від 12.10.2012 року, № РН-0000284 від 12.10.2012 року, № РН-0000285 від 12.10.2012 року; договір оренди транспортного засобу від 08 жовтня 2012 року; акт приймання-передачі транспортного засобу від 11.10.2012 року; договір підряду № 22 від 01.10.2012 року, укладений між позивачем та TOB «Гідроінжбуд», який містить зобов'язання останнього з забезпечення охорони будівельного майданчику.
Також TOB «Сіті-газ» були надані відповідні ліцензії, які підтверджують право позивача та TOB «Девен Альянс» на ведення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури: ліцензія серія АД № 030555, що видана позивачу, та ліцензія серія АД № 031847, що видана TOB «Девен Альянс».
На підтвердження правового статусу TOB «Сіті-газ» та TOB «Девен Альянс» як платників податку на додану вартість позивачем були надані свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ TOB «Сіті-газ» №100114836 від 08.05.2008 року; довідка про взяття на облік платника податків TOB «Сіті-газ»; свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ TOB «Девен Альянс» № 200038609 від 30.03.2012 року; довідка про взяття на облік платника податків TOB «Девен Альянс».
Для обґрунтування обставин що підтверджують зв'язок між фактом придбання товарів (послуг). Спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача останнім надані договори, підписані з TOB «Гідроінжбуд», які свідчать про наявність ділової мети у відносинах з TOB «Девен Альянс» та свідчать про позитивний вплив на результати господарської діяльності позивача внаслідок таких взаємовідносин.
Крім зазначеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно не звернув увагу на те, що ні в наказі про призначення перевірки TOB «Сіті-газ» від 17.05.2013 року № 1383, ні в самому Акті перевірки не вказано обставину, яка була підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
Відповідності до п.п. 75.1. ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або незиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно п.п. 75.1.2 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів.
Стаття 78 ПК України визначає порядок проведення документальних позапланових перевірок.
Пунктом 78.1 цієї статті передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, а саме: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, шо свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що наказ податкового органу від 17.05.2013 року № 1383 винесено відповідачем без дотримання вимог ст. 78 ПК України, оскільки у наказі не зазначена хоча б одна із обставин, яка була підставою для здійснення документальної позапланової виїзної перевірки, що є обов'язковою вимогою.
Стосовно висновків суду першої інстанції на підставі акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 615/2220/37471577 від 01.03.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Девер Альянс» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.02.2011 - 28.02.2013 рр.», висновки якого були використані Відповідачем при складанні Акту перевірки, колегія суддів зазначає наступне.
Метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської операції платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (послуг, робіт).
Враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі не можливості її проведення (акт), не може містити у собі висновки посадових осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, основними аргументами відповідача стовно нікчемності правочину є те, що фактичне місцезнаходження TOB «Девен Альянс» встановити немає можливості, директор (засновник) не причетний до створення та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, діяльність підприємства здійснюється поза межами правового поля, у підприємства відсутні складські приміщення, транспортні засоби, тощо.
Однак, чинне законодавство України не пов'язує наявність чи відсутність контрагентів за місцем їх реєстрації з чинністю договорів, що укладені ними.
Негативні правові наслідки (зокрема, згідно ч. 2 ст. 58 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців») відсутності юридичної особи за місцем її реєстрації можуть настати виключно у цієї юридичної особи, але у жодному разі не у її контрагентів.
Законодавством України не передбачає обов'язку платнику податків витребувати у контрагента інформацію про наявність чи відсутність у останнього будь-якого майна, і зокрема, інформації про наявність чи відсутність нерухомого майна та транспортних засобів, трудових ресурсів, тощо. Більше того, така інформація може входити до складу конфіденційної інформації, шо унеможливлює її розголошення будь-яким особам.
Питання контролю за виконанням податкових зобов'язань та дотриманням податкового законодавства віднесено до компетенції контролюючих органів, у зв'язку з чим вони наділені відповідними повноваженнями, заходами впливу та контролю. Не зважаючи на це, податковий орган фактично намагається перекласти функцію контролю за платником податку на самого платника податків без врахування того, що в останнього відсутні жодні підставі та повноваження контролювати інших платників податків. А, отже, виконання такої функції контролю є юридично та фактично неможливим.
Таким чином, намагання податкового органу притягнути до відповідальності субє'кта господарювання за дії, вчинені іншими особами, не мають під собою ніякого нормативного обгрунтування.
Крім того, Ліцензійні умови провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України 27.01.2009 року № 47 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 06.10.2010 року № 392) для отримання ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, підприємство має відповідати організаційним, кваліфікаційним та технологічним вимогам, зокрема повинно мати відповідну матеріально-технічну базу, відповідне обладнання, засоби виробництва та відповідних фахівців, як це встановлено вказаними Ліцензійними умовами.
Згідно п. 5 Порядку ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 року № 1396, відповідність ліцензіата вимогам вищевказаних Ліцензійних умов підтверджується висновком експертизи. У разі, якщо орган ліцензування при розгляді наданих документів приходить до висновку про неспроможність виконувати роботи згідно з поданим переліком, він приймає рішення про відмову у видачі ліцензії (п. 9 Порядку).
TOB «Девен Альянс» отримало ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (копія наявна в матеріалах справи), що свідчить про наявність у нього відповідної матеріально-технічної бази та не викликає ніяких сумнів.
Окружним адміністративним судом м.Києва також було залишено поза увагою та не надано належної правової оцінки тому, що позивач не мав можливості отримувати інформацію про наявність у TOB «Девен Альянс» транспортних засобів.
Відповідно до п.2.3 Наказу МВС України від 11.08.2010 року № 379 «Про затвердження інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної ге-страції. перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі гс-гстраційних документів, номерних знаків на них»: «Інформація про зареєстровані транспортні засоби та відомості про їх власників, які містяться в АІС «Автомобіль» та Єдиному державному реєстрі Державтоінспекції, мають конфіденційний характер і можуть надаватися виключно власникам транспортних засобів про зареєстровані за ними транспортні засоби, а також за запитами судів, органів місцевого самоврядування, органів знутрішніх справ, органів прокуратури, органів податкової служби, органів безпеки України та інших органів державної влади.
Оскільки TOB «Сіті-газ» не відноситься до жодної із вказаних осіб, він не мав можливості перевіряти наявність транспортних засобів у TOB «Девен Альянс».
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, податковим органом також не перевірялась інформації про наявність чи відсутність складських приміщень і транспортних засобів TOB «Девен Альянс» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в АІС «Автомобіль», Єдиному державному реєстрі Державтоінспекції відповідно.
Крім цього, колегією суддів встановлено, що дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо складання вищезазначеного акту про неможливість проведення зустрічної звірки були оскаржені в судому порядку і згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013 року по справі № 826/3366/13-а були визнані протиправними.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що акт, який було використано відповідачем при проведенні перевірки, в силу приписів чинного законодавства України не є носієм доказової бази, а тому не міг бути використаний судом першої інстанції, як єдиний та безперечний доказ для встановлення порушень суб'єкта господарювання.
Крім того, суд першої інстанції, відмовляючи TOB «Сіті-газ» у задоволенні позову безпідставно посилається також на висновок почеркознавчої експертизи від 22.02.2013 року № 156 Білоцерківського MB ГУМВС України в Київській області, із якого слідує, що підписи, які виконані від імені гр. ОСОБА_4 в графі «директор» не ним.
З цього приводу, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи вищевказаний висновок експертизи відсутній, а на нього є лише посилання в Акті перевірки; відповідач не зазначає на яких саме документах проставлені підписи не гр. ОСОБА_4; невідомо в рамках якої кримінальної справи була проведена така почеркознавча експертиза та взагалі факт її існування.
При цьому колегією суддів встановлено, що експертом СТКЗ Білоцерківського MB ГУМВС України в Київській області не досліджувалися зразки підпису первинної документації по взаємовідносинах TOB «Сіті-газ» та TOB «Девен Альянс», зазначена підстава є лише припущенням, а не встановленим фактом (як того вимагає чинне законодавство).
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що акт перевірки як і рішення суду першої інстанції грунтується виключно на припущеннях.
Згідно ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету спору.
Докази, одержані з порушенням закону у відповідності до ч. 3 ст.70 КАС України, не можуть братись до уваги.
Також, у відповідності до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків коли щодо таких обставин не виникає спору.
Таким чином, оскільки відсутнє документальне належне підтвердження щодо неналежності підписів гр. ОСОБА_4 саме на документах, підписаних між TOB «Сіті-газ» та TOB «Девен Альянс», то відсутні й підстави для прийняття судом до уваги висновків почеркознавчої експертизи, складеної експертом СТКЗ Білоцерківського MB при ГУМВС України в Київській області, при розгляді даної справи.
Крім того, стосовно висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, з яким погодився суд першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Чинне законодавство України визначає ознаки правочинів, які вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, тобто встановлює які правочини є фіктивним (ч. 1 ст. 234 ЦК України).
Частина друга цієї ж статті передбачає, що фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Податковим органом не було надано доказів існування судового рішення, яким визнано вказані вище правочини недійсними.
Таким чином, колегія суддів вважає, що податковим органом неправомірно застосовано ч. 2 ст. 215 ЦК України при визначенні недійсного правочину (нікчемним), а висновки зроблені в Акті перевірки є хибними, та не грунтуються на нормах чинного законодавства України, а є лише безпідставним припущенням ревізора-інспектора.
Статтею 203 ЦК України визначено вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З приводу зазначеного колегія суддів зауважує, що договір, укладений між TOB «Сіті-газ» та TOB «Девен Альянс», не суперечить законодавству та інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (жодного доказу податковим органом при перевірні не наоано), оскільки обидва підприємства на час його укладення мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та правоздатності (піоприємства зареєстровані у визначеному законом порядку, їх дієздатність та правоздатність не обмежена), договори виконано обома сторонами (виконані роботи), що свідчить про спрямованість його на реальне настання правових наслідків та свідчить про вільне волевиявлення учасників правочину і відповідає їх внутрішній волі.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що TOB «Сіті-газ» виконано всі вимоги щодо чинності правочину, тому посилання в Акті перевірки на ч. 1, 2 ст.215 ЦК України є хибним та безпідставним.
Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Тобто, на законодавчому рівні закріплена презумпція правомірності правочину.
Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України у постанові від 14.11.2012 року у справі № К/9991/50772/12, за змістом якої гловною підставоювважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законом порядку.
Обов'язкові ознаки для кваліфікації правочину як нікчемного за ст. 228 ЦК України вимагають встановлення спрямованості сторін на порушення публічного порядку. Доказом такої спрямованості сторін є відповідний умисел сторін, що може бути встановлено виключно вироком суду.
З аналізу наведеного вище вбачається, що TOB «Сіті-газ» були виконані всі вимоги чинного законодавства України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зазначений правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що TOB «Сіті-газ» може нести відповідальність за відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права(ст. 8 Конституції України); індивідуальний характер відповідальності, тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст. 61 Конституції України); забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).
Викладені вище доводи відповідають також практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини 09.01.2007 року прийняв рішення на користь заявника і визнав порушення Україною статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини у справі Інтерагчав проти України (справи, які стосуються права власності). Фабулою даної справи було порушення права заявника на відшкодування ПДВ. Зокрема, право заявника на податковий кредит ставилося державою в залежність від законності дій його контрагентів.
У п. 37 даного рішення вказується, що заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включача ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б грунтувати свої відмови.
Аналогічно, у п. 71 Рішення від 22.01.2009 року Європейський суд з прав людини по справі «Булвес АД проти Болгарії» дійшов висновку про те, що компанія заявник не повинна нести відповідальність за наслідками невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами інтересів та вимогами захисту права власності.
Таким чином, неправильним є висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є необґрунтованими і не підлягають задоволенню повністю.
За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.
Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.
Керуючись ст. ст. 2, 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті-газ» - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2013 року - скасувати та постановити нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті-газ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 07.06.2013 року № 0006352230 Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.
Постанова набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Т.М. Грищенко В.Е. Мацедонська
Головуючий суддя Мельничук В.П.
Судді: Грищенко Т.М.
Мацедонська В.Е.