Справа: № 826/13920/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
05 грудня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Барзель» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барзель» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Барзель» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що під час проведення перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ТОВ «Барзель» вимог п. 198.6 ст. 198 та п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, щодо завищення податкового кредиту в травні 2013 року на суму 19668,1 грн., з тих підстав, що ТОВ «Барзель» були віднесені до складу податкового кредиту травня 2013 року податкові накладні, виписані постачальником ТОВ «Такт» ще 18.07.2011 року, а отже із порушенням строку в 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, що встановлений зазначеними нормами ПКУ, що відповідно призвело до заниження суми податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за травень 2013 року на суму 19668,1 грн.
На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню. Так, як вважає позивач, оскільки ТОВ «Барзель» в уточнюючому розрахунку до декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року та в уточнюючому додатку № 5 за травень 2013 року було уточнено дані (виправлено помилки) податкової декларації з ПДВ за липень 2011 року (а саме: в додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ за липень 2011 року щодо невірно визначеного індивідуального податкового номеру контрагента ТОВ «Такт»), право на що протягом 1095 (щодо подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації минулого періоду, в якій було допущено помилку) передбачено п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, то в даному випадку ТОВ «Барзель» мало право на включення суми ПДВ в розмірі 19668,1 грн., що виникла на підставі виписаних податкових накладних контрагентом ТОВ «Такт» 18.07.2011 року, саме в травні 2013 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2013 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Барзель» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення даного позову.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Барзель» у податковій звітності з податку на додану вартість за травень 2013 року.
За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 19.07.2013 року № 4/4/22-03, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198 та п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, щодо завищення податкового кредиту в травні 2013 року на суму 19668,1 грн., з тих підстав, що ТОВ «Барзель» були віднесені до складу податкового кредиту травня 2013 року податкові накладні, виписані постачальником ТОВ «Такт» ще 18.07.2011 року, а отже із порушенням строку в 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, що встановлений наведеними нормами ПКУ, та зазначене відповідно призвело до заниження позивачем суми податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за травень 2013 року на суму 19668,1 грн.
На підставі вказаних висновків Акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 14.08.2013 року № 0002132203, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 19668,1 грн.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.
Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Відповідно до ст. 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Згідно вимог п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
З приводу наведеного колегія суддів зазначає, що в позовній заяві та в судовому засіданні позивачем не заявлялося позовних вимог, які б стосувалися недотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення камеральної перевірки податкової звітності, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.
По суті встановлених в Акті камеральної перевірки порушень позивачем вимог чинного податкового законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань, судом першої інстанції було встановлено наступне.
18.08.2011 року позивачем ТОВ «Барзель» до податкового органу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було подано податкову декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року, разом із відповідними додатками до неї (зокрема додатком № 5 щодо визначення зобов'язань в розрізі правовідносин із контрагентами), в якій зокрема включено до складу податкового кредиту липня 2011 року суму ПДВ у розмірі 19668,1 грн., на підставі податкових накладних від контрагента ТОВ «Такт», що були виписані останнім 18.07.2011 року.
Однак, 08.05.2013 року, тобто майже через два роки після подачі декларації з ПДВ за липень 2011 року, позивачем до податкового органу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було подано уточнюючий розрахунок до декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року та уточнюючий додаток № 5 за травень 2013 року, в яких ТОВ «Барзель» було уточнено дані (виправлено помилки) податкової декларації з ПДВ за липень 2011 року, а саме в додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ за липень 2011 р. щодо невірно визначеного індивідуального податкового номеру контрагента ТОВ «Такт».
Так, за наслідками здійснених в травні 2013 року уточнень (виправлень помилок) в податковій декларації з ПДВ за липень 2011 року (а саме: додатку № 5 до декларації щодо невірно визначеного індивідуального податкового номеру контрагента ТОВ «Такт»), позивачем в податковій декларації з ПДВ за травень 2013 року, не зважаючи на те, що таке вже було зроблено в податковій декларації з ПДВ за липень 2011 року, також було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 19668,1 грн., на підставі податкових накладних від контрагента ТОВ «Такт», що були виписані останнім 18.07.2011 року.
Отже, за наслідками проведеної камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за травень 2013 року по Товариству з обмеженою відповідальністю «Барзель», контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198 та п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, щодо завищення податкового кредиту в травні 2013 року на суму 19668,1 грн., з тих підстав, що ТОВ «Барзель» були віднесені до складу податкового кредиту травня 2013 року податкові накладні, виписані постачальником ТОВ «Такт» ще 18.07.2011 року, а отже із порушенням строку в 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, що встановлений зазначеними нормами ПКУ.
Так, згідно вимог абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Таким чином, з аналізу зазначеної статті ПКУ вбачається, що основною умовою для права платника податків на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, - є не включення такої суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту в іншому звітному періоді, тобто неможливість одночасного включення однієї і тієї самої суми ПДВ до складу податкового кредиту в двох різних податкових періодах.
В позовній заяві позивач, зокрема, посилається на його право, визначене п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу, щодо подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації минулого періоду, в якій було допущено помилку, протягом 1095 днів з дня подачі такої податкової декларації, в якій допущено помилку, що саме і було зроблено ТОВ «Барзель» в податковій декларації з ПДВ за травень 2013 року відносно податкової декларації з ПДВ за липень 2011 року.
З приводу зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність права позивача, у відповідності до вимог п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, протягом 1095 подавати уточнюючі розрахунки до податкових декларацій минулого періоду, в яких було допущено помилки (а саме, в даному випадку, уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за травень 2013 року та уточнюючого додатку № 5 за травень 2013 року, в яких було уточнено дані (виправлено помилки) податкової декларації з ПДВ за липень 2011 року), проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було жодними доказами спростовано позивачем, така сума ПДВ в розмірі 19668,1 грн. (за податковими накладними контрагента ТОВ «Такт» від 18.07.2011 року) вже була включена ТОВ «Барзель» до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за липень 2011 року, та відповідно використана позивачем шляхом зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, та як наслідок не може бути включена до податкового кредиту повторно згідно декларації з ПДВ за травень 2013 року, відповідно до вимог абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, яка також встановлює строк на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ протягом саме 365 календарних днів з дати виписки податкових накладних, що в даному випадку виписані контрагентом ТОВ «Такт» ще 18.07.2011 року.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про правомірність висновків відповідача, викладених в Акті перевірки.
Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу позивачем до суду надано не було.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки, які в свою чергу підтверджуються наявними матеріалами справи.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення даного позову.
Відтак, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним, а тому підстав для її задоволення немає.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Барзель» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Т.М. Грищенко
В.Е. Мацедонська
.
Головуючий суддя Мельничук В.П.
Судді: Грищенко Т.М.