Справа № 815/8275/13-а
20 грудня 2013 року м.Одеса
У залі судових засідань №29
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Харченко Ю.В.
При секретарі Кипаренко Н.Ю.
За участю представників сторін:
Від позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-транспортна компанія» Василинга С.М. - за довіреністю від 04.12.2013р. б/н.
Від відповідача: Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області Лупуленко О.П. - за довіреністю від 22.10.2013р. №2046/9/15-52-10-010.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-транспортна компанія» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2013р. №0005242202 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 205 771,00грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Південно-транспортна компанія» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 08.11.2013р. №0005242202 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 205771,00грн., з яких 164617,00грн. - основний платіж, 41154,00грн. - штрафні (фінансові) санкції, посилаючись на відсутність порушень чинного податкового законодавства, на які наголошено податковим органом у Акті перевірки №34/221214/38438153 від 04.10.2013р., оскільки при здійсненні господарських операцій із платником податків, а саме: ТОВ «Торговий Дім «Агровіта», не було допущено порушень податкового законодавства, які б слугували підставою для завищення податкового кредиту на суму 164617грн., у т.ч. за лютий 2013р. - у сумі 164617грн., т.я. господарські операції з означеним контрагентом проведено із повним дотриманням законодавчих вимог, та належним чином оформленням необхідних документів бухгалтерського та податкового обліку.
Відповідач - Державна податкова інспекція у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, з позовними вимогами не згодна та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (від 13.12.2013р. б/н), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 08.11.2013р. №0005242202 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 205771,00грн., з огляду на те, що господарські операції між позивачем - ТОВ «Південно-транспортна компанія» та його контрагентом ТОВ «Торговий Дім «Агровіта», здійснені без мети настання реальних економічно важливих наслідків, та переміщення товару від ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» до його контрагента - ТОВ «Південно-транспортна компанія» не підтверджено жодною товарно-транспортною документацією, у зв'язку з чим встановлено порушення позивачем вимог п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме завищення податкового кредиту на суму 164617грн., у т.ч. за лютий 2013р. - у сумі 164617грн.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у період з 23.09.2013р. по 27.09.2013р. на підставі Наказу начальника ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 23.09.2013р. №451, головним державним податковим ревізор-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС Кириченко П.В., згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20. п.п..75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78 ст.78 Податкового кодексу України, проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Південно-транспортна компанія» з питань взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» за лютий 2013року.
За наслідками вказаної перевірки ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС складено Акт №34/221214/38438153 від 04.10.2013р. «Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Південно-транспортна компанія» з питань взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» за лютий 2013року», у висновках якого, серед іншого, наголошено, що фахівцями податкового органу під час проведення перевірки встановлено порушення Товариством вимог п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме завищення податкового кредиту на суму 164617грн., у т.ч. за лютий 2013р. - у сумі 164617грн.
На підставі складеного Акта перевірки №34/221214/38438153 від 04.10.2013р. Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області 08.11.2013р. винесено податкове повідомлення-рішення №0005242202 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 205771,00грн., з яких 164617,00грн. - основний платіж, 41154,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Не погодившись із винесеним ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області податковим повідомленням-рішенням від 08.11.2013р. №0005242202 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 205771,00грн., позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про його скасування.
Так, на думку суду, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 08.11.2013р. №0005242202, винесено податковим органом правомірно, ґрунтовно та з урахуванням положень чинного податкового законодавства, з урахуванням наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зокрема, як встановлено судом та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, підставою для встановлення в ході перевірки факту завищення ТОВ «Південно-транспортна компанія» податкового кредиту у загальному розмірі 164617грн., з яких за лютий 2013р. - у сумі 164617грн., слугували, зокрема, правовідносини щодо здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «Південно-транспортна компанія» та його контрагентом ТОВ «Торговий Дім «Агровіта».
Так, судом з»ясовано, що 23.02.2013р. між ТОВ «Південно-транспортна компанія» (Покупець) та ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу №2302, згідно з п.п.1.1, 1.2 якого Продавець зобов'язується продати й передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити горох, урожаю 2012р., українського походження, згідно з домовленістю, визначеною даним договором. Об'єм товару, ціна, кількість, загальна вартість товару вказується в додатках до договору, які є невід'ємними частинами даного договору. Відповідно до п.п.3.1, 3.2 Договору купівлі-продажу №2302 від 23.02.2013р., Продавець зобов'язується до 31.03.2013р. включно, здійснити передачу товару Покупцю, на умовах: СРТ ТОВ «Блек Сі Шіппінг Сервіс ЛТД» (м.Одеса, вул.Стуса,2Б). Право власності на товар переходить до Покупця після передачі товару та правильно оформлених, на партію товару яка відпускається, наступних документів: рахунок на товар, видаткова накладна та податкова накладна.
Судом встановлено, що 28.02.2013р. між ТОВ «Південно-транспортна компанія» (Покупець) та ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» (Продавець) укладено Додаткову угоду до Договору купівлі-продажу №2302 від 23.02.2013р., відповідно до п.п.1,2 якого, п.3.1 Договору було викладено в наступній редакції: «Продавець зобов»язується до 15.04.2013р. включно здійснити постачання Покупцю товару на умовах: СРТ порт Одеса»; доповнено розділ 3 Договору «Умови передачі продукції» пунктом 3.4 в наступній редакції: «товар повинен бути переданий Покупцю в контейнерах. У випадку необхідності обов»язок по стафіровці покладається на Продавця».
Як встановлено судом та вбачається з наданих позивачем - ТОВ «Південно-транспортна компанія» документів, на підтвердження виконання, укладеного 23.02.2013р. між ТОВ «Південно-транспортна компанія» (Покупець) та ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» (Продавець) Договору купівлі-продажу №2302, а саме видаткової накладної №РН-0000018 від 28.02.2013р., акта приймання-передачі №1 від 28.02.2013р., Специфікації від 28.02.2013р., рахунку-фактури №СФ-0000006 від 28.02.2013р., податкової накладної від 28.02.2013р. №12, ТОВ «Південно-транспортна компанія» придбало у ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» горох українського походження урожаю 2012р., кількістю 282,12 тон.
Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VI, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1. статті 198 вказаного Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.201.4 ст.201 означеного Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Згідно з приписами п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.
Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Зокрема, статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи з вимог п.2 ст.3 означеного Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Зокрема, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997р. №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998р. за №128/2568 (зі змінами та доповненнями) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування; вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку; замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.
Згідно з п.11.1 означених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Пунктом 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
Відповідно до п.11.7 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Спільним Наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995року №488/346 (зі змінами та доповненнями) затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та введено їх у дію з 1 січня 1996року, зокрема, подорожній лист вантажного автомобіля, ф. №2; подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні, ф. №1 (міжнародна); товарно-транспортна накладна, ф. №1-ТН; талон замовника, ф. №1-ТЗ.
У пункті 2 означеного Наказу зазначено, що вважати обов'язковим застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.
Між тим, судом встановлено, що ані до матеріалів адміністративного позову, ані під час судового розгляду справи по суті, позивачем не надано суду жодних належних доказів на підтвердження факту транспортування від ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» до ТОВ «Південно-транспортна компанія», придбаного в межах укладеного Договору товару - гороху українського походження урожаю 2012р., кількістю 282,12тон., що відповідно унеможливлює встановлення фактичності та реальності доставки означеного товару позивачеві саме ТОВ «Торговий Дім «Агровіта».
Окрім того, як з'ясовано судом та вбачається з Акта ДПІ у Суворовському районі м.Одеси від 21.08.2013р. №400/15-54-22-02/23991264 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торговий Дім «Агровіта», по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Ферко» за період з 01.02.2013р. по 28.02.2013р.» у березні 2013р., ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» здійснювало реалізацію товару придбаного у ТОВ «Ферко», у лютому 2013р. Під час перевірки, ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» надало письмове пояснення: Лист №1908/1 від 19.08.2013р. (вхід. ДПІ №930/10/1554-15 від 20.08.2013р.), у якому зазначено, що у березні 2013р. ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» здійснювало реалізацію гороху урожаю 2012р., придбаного у ТОВ «Ферко», у лютому 2013р., кількістю 113,11тон., у зв'язку з чим податковим органом встановлено, що ТОВ «Торговий Дім «Агровіта», згідно Договору купівлі-продажу від 06.03.2013р. №0603, реалізувало ТОВ «Лад» товар - горох українського походження урожаю 2012р., кількістю 113,11 тон по ціні 2916,67грн./т, на загальну суму 395885,44грн., у т.ч. ПДВ 65980,90грн., яка увійшла до складу податкових зобов'язань податкової декларації з ПДВ за березень 2013р. №9022593957.
Також, у вказаному Акті від 21.08.2013р. №400/15-54-22-02/23991264, серед іншого, зазначено, що ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» укладено правочин №2302 від 23.02.2013р. з ТОВ «Південно-транспортна компанія», в межах якого ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» поставило ТОВ «Південно-транспортна компанія» горох урожаю 2012р., кількістю 282,12тон, на загальну суму 987702,12грн., у т.ч. ПДВ у сумі 164617,02грн., яка увійшла до складу податкових зобов'язань податкової декларації з ПДВ за лютий 2013р. №9014684568.
Водночас, в означеному Акті перевірки фахівцями контролюючого органу встановлено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період 01.02.2013р. по 28.02.2013р., у ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товару у ТОВ «Ферко» у розумінні ст.185 Податкового кодексу України, у лютому 2013р. на суму 397865,54грн., у зв'язку з чим у ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з продажу товарів, в частині придбання товарів у ТОВ «Ферко» у лютому 2013р. на загальну суму 434884,32грн.
До того ж, як вбачається з Акта ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 30.05.2013р. №1624/22-30/31681342 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ферко» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Атрія Стар» та ТОВ «Афродіта Фінанс» за період лютий 2013р.», перевіркою встановлено факт взаємодії ТОВ «Ферко» із суб'єктами господарювання ПП «Атрія Стар» та ТОВ «Афродіта Фінанс» у період лютий 2013р., та не встановлено факту реального здійснення господарських операцій при придбанні товарів/послуг від постачальників ПП «Атрія Стар» та ТОВ «Афродіта Фінанс» з врахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, та їх подальшої реалізації на адресу контрагентів-покупців за період лютий 2013р.
Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що контрагент позивача ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» не мав у своєму розпорядженні необхідної кількості товару, а саме гороху українського походження урожаю 2012р., котрий був необхідний для поставки в межах виконання умов Договору купівлі-продажу №2302 від 23.02.2013р., укладеного між ТОВ «Південно-транспортна компанія» (Покупець) та ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» (Продавець), натомість виконання означеного Договору відбувалось лише документально, а відтак наведені обставини та досліджені судом письмові докази у їх сукупності, дають суду змогу дійти висновку, що господарські операції між позивачем - ТОВ «Південно-транспортна компанія» та ТОВ «Торговий Дім «Агровіта», не мали реального характеру, а їх виконання оформлено лише документально, без мети реального настання правових наслідків, обумовлених ними.
При цьому, виходячи із системного аналізу положень Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, суд вважає за доцільне наголосити, що наявність у підприємства належно оформлених документів, котрі відповідно до законодавства необхідні для віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковим органом доведено, що відомості, які містяться у таких документах, не відповідають дійсності, у зв'язку із не здійсненням де - факто самих господарських операцій.
Відтак, з урахуванням наведеного, суд доходить висновку щодо правомірності та ґрунтовності збільшення Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області Товариству з обмеженою відповідальністю «Південно-транспортна компанія» податку на додану вартість у загальному розмірі 164 617грн. за період лютий 2013р.
Вищевикладене спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві та викладені усно повноважним представником у судових засіданнях в ході судового розгляду справи по суті.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.ч.1,4 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відтак, беручи до уваги наведене та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-транспортна компанія» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2013р. №0005242202 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 205771,00грн., не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного податкового законодавства, отже задоволенню не підлягають.
У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, витрати по сплаті судового збору у сумі 412грн. 00коп. покладаються на позивача, відповідно до положень ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-транспортна компанія» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2013р. №0005242202 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 205771,00грн., відмовити.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано судом 24 грудня 2013 року.
Суддя Харченко Ю.В.
.