Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
26 листопада 2013 року Справа № 811/3016/13-а
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом фізичної особи- підприємця ОСОБА_1
до відповідача - Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області
про визнання протиправним та скасування рішення
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області, у якому (з урахуванням зменшених у судовому засіданні позовних вимог) просить визнати протиправною та скасувати Постанову №13 від 29 липня 2013 року про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3400,00 грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що висновки відповідача щодо проведеної перевірки характеристик продукції не відповідають дійсності. Факти загрози загальним інтересам, про які зазначає відповідач, не наведені, а при вказаних порушеннях не може бути нанесено шкоду споживачам продукції. Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні відповідно до підстав та обставин, викладених в адміністративному позові.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наголосивши також, що відповідачем не дотримано загальних принципів розумності та пропорційності при застосуванні штрафних санкцій.
Представник відповідача позов не визнав, надав письмові заперечення проти позову. Вказавши на допущені позивачем порушення діючого законодавства у сфері захисту прав споживачів щодо реалізації ФОП ОСОБА_2 товару без наявних Національних знаків відповідності, представник відповідача наголосив, що штраф застосовано керівником інспекції з урахуванням виявлених порушень з боку ФОП ОСОБА_1
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання, що здійснює господарську діяльність з продажу продукції у приміщенні Центрального ринку м. Кіровограда у павільйоні „Зодіак".
Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області 15 липня 2013 року було проведено планову перевірку характеристик продукції у фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 та складено акт перевірки характеристик продукції за №20 від 15 липня 2013 року.
Перевірка проводилась на підставі Плану перевірок відділу ринкового нагляду на III квартал 2013 року, Направлення №679 від 15 липня 2013 року.
В ході проведення планової перевірки було виявлено порушення позивачем пункту 2 частини четвертої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а також пунктів 17, 19 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року № 785 та пункту 7 «Технічного регламенту низьковольтного обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2009 року №1149.
Акт перевірки був підписаний без зауважень суб'єкта господарювання щодо проведеної перевірки, із зобов'язанням суб'єкта виправити недоліки, виявлені під час перевірки.
У свою чергу, 7 липня 2013 року працівниками Інспекції був складений протокол №13, в якому зазначено про порушення ФОП ОСОБА_2 вимог пункту 2 частини третьої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд контроль нехарчової продукції» - проведеною перевіркою встановлено факти розповсюдження продукції (м'ясорубки, кімнатний кондиціонер, машина кухонна електромеханічна, електросоковижималка), на етикетках (пакуванні) яких неналежно застосовано Національний знак відповідності, що передбачено пунктів 17, 19 «Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року № 785 та пункту 7 «Технічного регламенту низьковольтного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2009 року №1149.
Після складання протоколу було винесено проект рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, прийнятого на підставі акту перевірки характеристик продукції № 20 від 15.07.2013 року.
Так, відповідачем встановлені факти розповсюдження ФОП ОСОБА_1 електрообладнання без нанесеного Національого знаку відповідності:
- м'ясорубка торгівельної марки Moulinex, тип МЕ413. Виробник 'SEB
Development S.A.S Chemin du Petit Bois - BP 172-60134 ECULLY Cedex, France;
- м'ясорубка торгівельної марки HILTON, тип MGT7116. Виробник 'СТС Clatronic International GmbH, Німеччина, виробництво: Heavy Power Electronics Ltd., S.A.T. Industry Village, Nanliny, Baji, Lonzzonz, Shenzhen, Китай;
- машина кухонна електромеханічна «БЕЛВАР» торгівельної марки АМКОДОР-БЕЛВАР, тип КЗМ-36/220-4-РУВИ.332213.001 ТУ. Виробник ОАО «Амкодоу-Белвар», 220005, Республика Беларусь, г. Минск, пр. Независимости 58;
- електросоковижималка СВСП-301М «Журавінка», торгівельної марки МЗЗ. Вироблено ОАО «Могилевский завод «Злектродвигатель», 212649, Республика Беларусь, г. Могилев, ул. Королева, 8, тел. (8... 10375222)26-32-30.
Відтак, 15 липня 2013 року відповідачем було прийнято Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №58, відповідно до якого від позивача вимагалося до 06 вересня 2013 року вжити заходи щодо приведення продукції, яка надається на ринку, у відповідність із встановленими вимогами.
Разом з тим в.о. начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області була винесена оскаржувана Постанова про накладення штрафних санкцій № 13 від 29 липня 2013 року, якою до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 3400 грн.
Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, до позивача застосовано штрафні санкції за поширення 5 вищезазначених одиниць продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції визначені Законом України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" від 02 грудня 2010 року № 2735-VI (далі - Закон).
Згідно з пунктами 4,11 частини першої статті 11 вказаного Закону органи державного ринкового контролю уповноважені проводити перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирати зразки продукції та забезпечувати проведення їх експертизи (випробування) та вживати у порядку, визначеному цим та іншими законами України, заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень вимог цього Закону та встановлених вимог.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів.
При цьому, за змістом пункту 1 частини другої статті 24 Закону, під час проведення планової перевірки на її початковому етапі об'єктами перевірки є, зокрема, наявність на продукції Національного знака відповідності (у тому числі ідентифікаційного коду призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення Національного знака відповідності.
Натомість, пунктом 2 частини другої статті 24 Закону відбір та експертиза (випробування) зразків продукції (у разі якщо є підстави вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам) допускаються на наступних етапах перевірки.
З аналізу вказаних положень у їх системному зв'язку, суд доходить висновку, що факт наявності чи відсутності Національного знаку відповідності на продукції органи ринкового нагляду уповноважені встановлювати на початковому етапі перевірки без проведення експертиз. Викладеним спростовуються твердження представника позивача про те, що відповідач без проведення експертизи не мав права визначати наявність чи відсутність національного знака відповідності на продукції, яка розповсюджується ФОП ОСОБА_2
Крім того, суд бере до уваги цільове призначення нанесення Національного знака відповідності. Так, відповідно до пункту 1 Правил застосування Національного знака відповідності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року № 1599, Національний знак відповідності засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї. За таких умов суд вважає, що національний знак відповідності має бути розміщений на продукції або на упаковці у такий спосіб, щоб без застосування спеціальних заходів, експертиз тощо споживач мав змогу самостійно виявити наявність такого знака на товарі, а відтак - і отримати повну інформацію про товар відповідно до Закону України „Про захист прав споживачів"
Вказуючи на невідповідність продукції встановленим вимогам, відповідач послався на Технічний регламент з електромагнітної сумісності обладнання та Технічний регламент безпеки низьковольтного електричного обладнання, затверджені Постановами Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009року № 785 та від 29 жовтня 2009 року № 1149 відповідно.
Згідно статті 1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль харчової продукції» встановлені вимоги - це вимоги щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, встановлені технічними регламентами, а однією з таких вимог, передбачених Технічним регламентом з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року № 785, є нанесення відповідно до Правил застосування національного знака відповідності, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року № 1599, маркування національним знаком відповідності (пункт 27).
Згідно з пунктом 7 Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2009 року № 1149 (в редакції, чинній на час проведення перевірки) забороняється введення в обіг електрообладнання без декларації про відповідність та національного знака відповідності, нанесеного згідно з правилами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року № 1599 «Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності».
У пункті 24 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року № 785 передбачено, що на апаратуру чи обладнання, оцінка відповідності якої була проведена з дотриманням вимог пунктів 13 - 15 цього Технічного регламенту, повинно бути нанесено маркування національним знаком відповідності.
Суд зазначає, що позивачем не оспорюється необхідність нанесення національного знаку відповідності на товари, про які зазначено у Акті перевірки № 20 від 15 липня 2013 року та в оскаржуваній Постанові.
Суд, досліджуючи надані сторонами докази, документи, покладені в основу спірної постанови та рішення, які йому передували, аналізуючи положення Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання, приходить до висновку про достовірне встановлення повноважними особами відповідача фактів порушень вимог технічних регламентів.
Матеріалами справи підтверджується відсутність національного знаку якості на п'ятьох побутових приладах, які реалізовувалися позивачем (м'ясорубки, машина кухонна електромеханічна, електросоковижималка (а.с. 70-74).
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 44 Закону до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав у відповідача для винесення Постанови №13 від 29 липня 2013 року та про застосування до позивача штрафних санкцій за розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності.
Однак, зважаючи на дотримання принципів розумності та пропорційності, суд не може погодитися з доводами представника відповідача щодо визначення розміру застосованих до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій
Як вбачається з наведеної вище норми та постанови про накладення штрафних санкцій, відповідачем до позивача застосовано середній їх розмір - двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що з огляду на кількість товару, який реалізовувалався позивачем без Національного знаку відповідності, до ФОП ОСОБА_1 було застосовано штраф, вищий за мінімальну межу, однак нижчий за максимальну.
При вирішенні спору суд керується положенням частини другої статті 19 Конституції України, яким визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності рішень та дій органу державної влади з огляду на вимоги, які зазначені у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, на дотримання принципів розумності та пропорційності.
Суд зазначає, що Законом України „Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" не встановлено чітких критеріїв визначення розміру штрафних санкцій при їх застосуванні. За таких умов, вирішуючи питання щодо застосування штрафних санкцій, суб'єкт владних повноважень повинен повного та об'єктивно дослідити всі матеріали та обставини справи і на підставі власної самосвідомості, досвіду та професійних знань, з урахуванням реальних обставин, принципів пропорційності та розумності визначити величину ступеня тяжкості скоєного та виправленого суб'єктом господарювання порушення. Сукупність вказаних факторів, за їх аналізом, визначає міру покарання, тобто величину штрафних санкцій
Так, у частині другій статті 12 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що у разі застосування санкцій за порушення вимог законодавства, зокрема, якщо законом передбачаються мінімальні та максимальні розміри санкцій, враховується принцип пропорційності порушення і покарання.
Принцип пропорційності передбачає, що при здійсненні своїх повноважень орган ринкового нагляду, як суб'єкт владних повноважень, вчиняючи дії та застосовуючи рішення про накладення штрафних санкцій, ні за змістом, ні за формою не повинен виходити за межі, необхідні для досягнення визначеної мети. Тобто дієвість заходів, що застосовуються, повинна визначатись метою, що переслідується.
Пропорційність визначена основними положеннями адміністративного процесу, та засадами адміністративного судочинства, передбачає дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Принцип розумності встановлює певний орієнтир поведінки суб'єкта владних повноважень, тобто співвідношення вчиненого порушення та покарання, що полягає у відповідності визначення міри покарання, у тому числі розміру штрафних санкцій, з урахуванням ступеня тяжкості та поведінки особи, що вчинила таке порушення.
З аналізу дій відповідача, які передували прийняттю оскаржуваної постанови, значені вище принципи правомірної поведінки суб'єкта владних повноважень, останнім не враховано.
У судовому засіданні встановлено факт наявності порушень, які були допущені позивачем, що передбачає застосування до особи, що їх вчинила, штрафних санкцій. Проте, позивач активно сприяв усуненню виявлених порушень та визначених недоліків у встановлені строки. Суд зважає на виконання позивачем рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, а також своєчасне та комплектне (з додатками) надання відповідей суб'єктом господарювання на запити органу ринкового контролю та його повноважних осіб.
Таким чином, сума штрафних санкцій, визначених у спірній постанові, з урахуванням вищевказаного та обставин справи, не відповідає меті застосування штрафних санкцій, дотриманню необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов висновку про необґрунтованість розміру штрафних санкцій за допущені позивачем порушення законодавства, що регулює обіг на ринку України нехарчової продукції, у тому числі встановлених технічних регламентів. Відповідач використав свої дискреційні повноваження без дотримання принципів розумності та пропорційності, необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Суд вважає пропорційним застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій за мінімально визначеною пунктом 1 частини третьої статті 44 Закону межею - у розмірі ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2550 грн).
Викладене у сукупності обумовлює висновок суду про необхідність скасування спірної постанови в частині нарахування позивачеві штрафних санкцій на суму 850 грн. Згідно частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Позивачем документально підтверджена сплата судового збору за вимоги майнового характеру в розмірі 114,70 грн (а.с.3). Відтак, сума судового збору 28,68 грн пропорційно до задоволених вимог майнового характеру (25 %) підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1
Керуючись статтями 2, 17, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати Постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області №13 від 29 липня 2013 року в частині, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 850 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Присудити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 28,68 грн, зобов'язавши Головне управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області стягнути грн (двадцять вісім гривень гривень, шістдесят вісім копійок ) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд в десятиденний строк з дня отримання копії цієї постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.В. Кравчук