"24" грудня 2013 р.Справа № 923/1221/13
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: О.Т. Лавренюк
суддів: Я.Ф. Савицького, Т.Я. Гладишевої
при секретарі судового засідання: Будному О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 793 від 02.09.2013 р.
від відповідача 1: представник не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином
від відповідача 2: Абакумова М.А., довіреність №16-10/07 від 02.01.2013 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на рішення господарського суду Херсонської області від 01.11.2013 р.
по справі №923/1221/13
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес"
2) Херсонського обласного управління водних ресурсів
про визнання недійсним договору про переведення боргу та договору про реструктуризацію боргу
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулося 10.12.2013 р., розгляд справи відкладався до 24.12.2013 р.
В судовому засіданні 24.12.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
09.09.2013 р. ФО-П ОСОБА_3 (позивач) звернувся з позовом до ТОВ "Гермес" (відповідач-1) та Херсонського обласного управління водних ресурсів (відповідач-2) про визнання недійсним договору переведення боргу №1 від 14 квітня 2008 року, укладеного між ТОВ "Гермес" і ФО-П ОСОБА_3, а також про визнання недійсним договору №11-33/6 від 15 квітня 2008 року про реструктуризацію боргу, укладеного між Херсонським обласним виробничим управлінням меліорації та водного господарства.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при укладенні оспорюваних правочинів відповідачі ввели його в оману щодо наявності між ними зобов'язальних відносин та щодо боргу ТОВ "Гермес" у сумі 105776,10 грн. Як на підставу позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 203, 215, 230 ЦК України.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 01.11.2013 р. по справі №923/1221/13 (суддя Александрова Л.І.) в задоволені позовних вимог про визнання недійсним договору переведення боргу №1 від 14 квітня 2008 року, укладеного між ТОВ "Гермес" і ФО-П ОСОБА_3, а також про визнання недійсним договору №11-33/6 від 15 квітня 2008 року про реструктуризацію боргу, укладеного між Херсонським обласним виробничим управлінням меліорації та водного господарства відмовлено, з посиланням на те, що позивачем не доведено належними засобами доказування факту введення його в оману щодо наявності зобов'язань ТОВ "Гермес" перед Херсонським обласним виробничим управлінням меліорації та водного господарства по сплаті заборгованості за договором підряду.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернувся ФО-П ОСОБА_3 з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 01.11.2013 р. по справі №923/1221/13 повністю, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, на те що місцевим судом не враховано положення ст.ст. 32, 33, 43 ГПК України та ст.ст. 11, 510, 512, 520 ЦК України, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
10.12.2013 р. через канцелярію Одеського апеляційного господарського суду від ФО-П ОСОБА_3 надійшло повідомлення телеграфом, в якому позивач просить відкласти розгляд справи у зв'язку з хворобою представника ОСОБА_1
Представник ФО-П ОСОБА_3 був присутній в судовому засіданні від 24.12.2013 р., надавав пояснення, підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник Херсонського обласного управління водних ресурсів був присутній в судовому засіданні від 24.12.2013 р., відзив не надав, надавав пояснення, просив рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Представник ТОВ "Гермес" не з'явився, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника ТОВ "Гермес".
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ФО-П ОСОБА_3, заслухавши представника позивача та відповідача-2 - Херсонського обласного управління водних ресурсів, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що в задоволені апеляційну скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 жовтня 2013 року Херсонським обласним виробничим управлінням меліорації та водного господарства, ТОВ "Гермес" та структурним підрозділом Херсонського обласного управління водних ресурсів - Новотроїцьким управлінням зрошувальних систем (далі за текстом виконавець) укладений договір підряду №16 на виконання робіт по виробництву товарної риби (далі за текстом - договір підряду). Відповідно до умов вказаного договору Херсонське обласне управління водних ресурсів доручило, а ТОВ "Гермес" прийняло на себе зобов'язання на свій ризик, своїми силами і засобами виконати комплекс робіт по вирощуванню товарної риби (коропових порід) в ставках - накопичувачах Новотроїцького району Херсонської області, які знаходяться на балансі Херсонського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства. Згідно з наказом Державного агентства водних ресурсів України від 06.05.2011 р. №48 Херсонське обласне виробниче управління меліорації та водного господарства перейменовано в Херсонське обласне управління водних ресурсів.
У пунктах 5.1.-5.3. договору підряду сторони погодили, що розрахунки з відповідачем-2 проводяться переважно в грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок відповідача-2 частинами загальної суми договору згідно графіка (додаток № 4), а також товарною рибою в межах 5% від договірного обсягу.
Оплатою ТОВ "Гермес" за виконані роботи є продукція (товарна риба коропових порід), яку вирощує ТОВ "Гермес", використовуючи водосховище понад встановлені договором обсяги.
Оплата податку на землю сплачується відповідачем-1 на підставі рахунку, виданого виконавцем, в термін 5 (п'яти) днів після отримання рахунку на розрахунковий рахунок виконавця, щомісячно, починаючи з 01.11.2002р. в сумі, вказаній в кошторисі.
В подальшому між ТОВ "Гермес" і ФОП ОСОБА_3 укладений договір №1 від 24.04.2008 р. про переведення боргу (далі - договір про переведення боргу), відповідно до умов якого ТОВ "Гермес" переводить на позивача борг за договором підряду на виконання робіт по виробництву товарної риби №16 від 23.10.2002 року укладеного між відповідачами. ТОВ "Гермес" переводить на позивача борг за договором підряду в сумі 105776,10 грн.
Договір про переведення боргу укладений між ТОВ "Гермес" і позивачем за згодою Херсонського обласного управління водних ресурсів від 21.01.2008 р. №09-35/67.
Крім того, між Херсонським обласним управлінням водних ресурсів і позивачем 15.04.2008 р. укладений договір №11-33/6 про реструктуризацію боргу з додатком №1 (далі - договір про реструктуризацію боргу), відповідно до умов якого позивач зобов'язаний був перерахувати відповідачу прийнятий від відповідача-1 борг у наступному порядку: грудень 2008 року - 10000 грн.; грудень 2009 року - 20000 грн.; грудень 2010 року - 75776 грн.
На підставі договору про реструктуризацію боргу позивач перерахував Херсонському обласному управлінню водних ресурсів у грудні 2008 р. 10000 грн. та у грудні 2009 р. 20000 грн.
Позивач вважаючи, що при укладенні оспорюваних правочинів відповідачі ввели його в оману щодо наявності між ними зобов'язальних відносин та щодо боргу ТОВ "Гермес" у сумі 105776 грн. 10 коп. звернувся до суду з даним позовом про визнання недійсними договору про переведення боргу та договору про реструктуризацію боргу.
Дослідивши обставини справи та вимоги чинного законодавства апеляційний господарський суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 Господарського процесуального кодексу України, є господарський договір.
Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського процесуального кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до положень ст. 215 ЦК України Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У статті 229 ЦК України визначено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 230 ЦК України встановлено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У пункті 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" викладено правову позицію, згідно якої у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.
Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено та не підтверджено належними і допустимими доказами факту обману відповідачами щодо існування зобов'язань ТОВ "Гермес" по сплаті Херсонському обласному управлінню водних ресурсів 105776,10 грн.
Натомість з представлених Херсонським обласним управлінням водних ресурсів суду договору підряду №16 на виконання робіт по виробництву товарної риби від 23 жовтня 2002 р., кошторису витрат на виконання робіт по виробництву товарної риби, протоколу узгодження договірної ціни на послуги з подачі води, угоди про методи обліку води, графіку розрахунків підрядника по договору підряду, які є додатками №№1, 2, 3, 4 до вищезазначеного договору підряду, претензій від 03.02.2003 р. №15-03/3-24, від 05.10.2007 р. №09-30/1235, договору про реструктуризацію боргу №11-33/23 від 15.06.2007 р. додатками №№1, 2 та додатковими угодами від 24.12.2007 р. і від 08.01.2008 р., листа ТОВ "Гермес" від 25.07.2007 р. з протоколу від 17.03.2008 р. про невиконання договірних зобов'язань ТОВ "Гермес" перед Херсонським обласним управлінням водних ресурсів викладених в умовах договору підряду, акту звіряння від 17.03.2008 р. вбачається, що між відповідачами дійсно існували господарські зобов'язання на підставі договору підряду.
Також слід зазначити про те, що з матеріалів справи вбачається, наявність договірних зобов'язань зі сплати заборгованості ТОВ "Гермес" перед Херсонським обласним управлінням водних ресурсів визнавалась першим в листі від 25.07.2007 р., в протоколі від 17.03.2008 р. про невиконання договірних зобов'язань, підписаного директором ТОВ "Гермес", а також шляхом підписання акту звіряння від 17.03.2008 р. Крім того, з метою погашення виниклої у ТОВ "Гермес" перед позивачем заборгованості за договором підряду між вказаними сторонами укладений договір про реструктуризацію боргу №11-33/23 від 15.06.2007 р. додатками №№1, 2 та додатковими угодами від 24.12.2007 р. і від 08.01.2008 р.
Як повідомило Херсонське обласне управління водних ресурсів акти виконаних на підставі договору підряду робіт та рахунки, що виписувались ТОВ "Гермес" для оплати знищені 18.07.2008 р. у зв'язку із закінченням терміну зберігання встановленого Наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України №41 від 20.07.98 р. "Про затвердження переліку типових документів", в підтвердження чого надано Акт від 18.07.2008 р.
Більш того, в матеріалах справи наявна бухгалтерська довідка відповідно до якої ФО-П ОСОБА_3 перераховано Херсонському обласному виробничому управлінню меліорації та водного господарства 10000,00 грн. згідно договору про реструктуризацію боргу від 15.04.2008 р. №11-33/6, що спростовує твердження скаржника щодо несхвалення договору позивачем та введення його в оману щодо наявності між ними зобов'язальних відносин та щодо боргу.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено належними засобами доказування факту введення його в оману щодо наявності зобов'язань ТОВ "Гермес" перед Херсонським обласним управлінням водних ресурсів по сплаті заборгованості за договором підряду та не доведено, тобто що оспорюванні: договір переведення боргу №1 від 14 квітня 2008 року, укладений між ТОВ "Гермес" і ФО-П ОСОБА_3, а також договір №11-33/6 від 15 квітня 2008 року про реструктуризацію боргу, укладений між Херсонським обласним виробничим управлінням меліорації та водного господарства, укладені з порушенням вимог ч. 2 ст. 203 ЦК України.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують вищевказаного і додаткового правового аналізу не потребують.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, в повній мірі дослідив матеріали справи, дав належну юридичну оцінку обставинам справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Херсонської області від 01.11.2013 р. по справі №923/1221/13, як прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101- 103 , 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Херсонської області від 01.11.2013 р. по справі №923/1221/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено та підписано 25.12.2013 р.
Головуючий суддя О.Т. Лавренюк
Суддя Я.Ф. Савицький
Суддя Т.Я. Гладишева