17.12.13р. Справа № 904/9028/13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт -Люкс", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метком інвест", м. Дніпропетровськ
про стягнення 560 982,80 грн.
Суддя Суховаров А.В.
Представники:
від позивача - Чередниченко С.М., дов. № 10-0304/2013 від 01.06.13р.;
від відповідача - Сакало П.А., дов. № 15 від 09.04.13р.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Софіт -Люкс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метком інвест" (далі - відповідач) суму 560 972,80 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобов'язань за договором поставки №1007ЛС від 10.07.13р. та судові витрати по справі у розмірі 11 219,46 грн.
04.12.13р. відповідач надав відзив на позов, за змістом якого вказує на погашення основного боргу, у зв'язку з чим просить суд припинити провадження у справі за відсутністю предмету спору згідно приписів п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Разом з тим, у відзиві на позов від 09.12.13р. відповідач зазначає, що у зв'язку з тим, що позивач не виконав свого обов'язку по наданню відповідачу рахунку на оплату, відповідач здійснив оформлення платіжного доручення із зазначенням в графі «Призначення платежу» тільки номеру та дати договору, з якого у сторін виникли правовідносин, тим самим здійснивши всі дії по виконанню обов'язку по оплаті товару. Також, відповідач вказує на безпідставність вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми судового збору у розмірі 11 219,46 грн., оскільки у зв'язку зі зменшенням суми позовних вимог, розмір судового збору має бути зменшено.
05.12.13р. позивачем до початку розгляду справи по суті надано заяву (а.с.44-48), згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача суму 1 060,47 грн. 3% річних, 4 595,37 грн. пені та 11 219,46 грн. судового збору.
В судовому засіданні 17.12.2013 року позивач надав остаточні уточнення позовних вимог, згідно яких просить суд стягнути з відповідача суму 1 137,11 грн. 3% річних, 5 794,16 грн. пені та 11 219,46 грн. судового збору.
В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
встановив:
10.07.2013 року між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) був укладений договір №1007ЛС (далі - Договір), згідно якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму (п.п.1.1 Договору).
На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар суму 560 972, 80 грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною з підписами представників підприємств обох сторін (а.с.34).
Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Приписами статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).
За змістом положень п.п.2.2, 2.3 Договору зобов'язання постачальника з поставки вважається виконаним та товар переходить у власність покупця з моменту передання останньому товару та підписання відповідних документів про його прийом.
За умовами п.8.1 Договору покупець повинен сплатити поставлений товар(або частково поставлену партію товару) не пізніше 60 календарних днів з дати поставки товару (або частково поставлену партію товару) постачальником та надання постачальником рахунку на оплату. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника у Договорі.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд зазначає, що взяті на себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару відповідачем виконані частково, у зв'язку із чим у останнього виникла основна заборгованість перед позивачем в розмірі 560 982,80 грн.
Між тим, в ході розгляду справи встановлено, що відповідачем до порушення провадження у справі погашено заборгованість перед позивачем за поставлений товар на суму 560 982,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 668 від 13.11.13р. (а.с.40).
З огляду на те, що відповідач розрахувався несвоєчасно за поставлений товар, тобто з порушенням строків, передбачених Договором, позивач згідно приписів п.9.2 Договору та ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу до сплати суму 5 794,16 грн. пені за період з 15.10.13р. по 12.11.13р. та, за той самий період, 3% річних у розмірі 1 337,11 грн.
На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми пені та 3% річних/
З урахуванням встановлених обставин, уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд визнає їх обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.
Між тим, з приводу заперечень відповідача, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 666 ЦК України встановлено, що у випадку, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Оскільки від відповідача звернень щодо встановлення строку для надання позивачем товаросупровідних документів не надходило, а отримання товару підтверджується підписаною представником відповідача видатковою накладною, що свідчить про відсутність зауважень з боку відповідача щодо поставки товару, заперечення відповідача відхиляються судом.
В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.
Викладене є підставою для задоволення уточнених позовних вимог.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення такого збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року.
Згідно п.1 ч.1 ст.7 зазначеного Закону, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За умовами ч.3 ст.7 цього ж Закону, повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
З огляду на те, що згідно уточнених позовних вимог ціна даного позову становить 7 131,27 грн., розмір судового збору, який мав бути сплачений позивачем становить 1 720,50 грн. Оскільки позивачем сплачено судовий збір в розмірі 11 219,46 грн., суд вважає за необхідне повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Софіт -Люкс" суму надмірно сплаченого судового збору в розмірі 9 498,96 грн. (дев'ять тисяч чотириста дев'яносто вісім грн. 96 коп.), зарахованого на підставі платіжного доручення №23279 від 12.11.2013р. про сплату судового збору в розмірі 11 219,46 грн., оригінал якого наявний у матеріалах справи №904/9028/13
Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судового збору в частині задоволених позовних вимог покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 25, 32-33, 36, 43, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метком інвест" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Фрунзе, 16, кв.11; код ЄДРПОУ 36573617) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт -Люкс" (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8-а; код ЄДРПОУ 32591365) суму 5 794,13 грн. (п'ять тисяч сімсот дев'яносто чотири грн. 13 коп.) пені, 1 337,11 грн. (одна тисяча триста тридцять сім грн. 11 коп.) 3% річних, 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Винести ухвалу про повернення з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Софіт -Люкс" (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8-а; код ЄДРПОУ 32591365) суми судового збору в розмірі 9 498,96 грн. (дев'ять тисяч чотириста дев'яносто вісім грн. 96 коп.), зарахованої на підставі платіжного доручення №23279 від 12.11.13р. про сплату судового збору в розмірі 11 219,46 грн., оригінал якого наявний у матеріалах справи №904/9028/13.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя А.В. Суховаров
Рішення підписано - 20.12.2013р.