23 грудня 2013 р.Справа № 668/13332/13-а
Категорія: 10.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Гонтар Д.О.
Одеський апеляційний адміністративний суд, у складі колегії:
головуючого -Яковлєва О.В.,
суддів -Бойко А.В., Танасогло Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження, в м.Одесі, апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м.Херсоні на ухвалу Суворовського районного суду м.Херсона від 18 жовтня 2013 року, у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Херсона про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Ухвалою Суворовського районного суду м.Херсона від 18 жовтня 2013 року змінено спосіб і порядок виконання судового рішення, шляхом стягнення з боржника перерахованої суми пенсії.
Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено процесуальні норми права та вважає, що судом першої інстанції неправомірно стягнуто дані кошти, оскільки відсутнє фінансування даних виплат з Державного бюджету України.
Судова колегія, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою Суворовського районного суду м.Херсона від 11.07.2011 року, яка набрала законної сили, зобов'язано пенсійний орган здійснити перерахунок та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, за період з 26.12.2010 року по 26.05.2011 року.
Пенсійним органом здійснено перерахунок даної надбавки проте виплати не проведено через відсутність бюджетного фінансування, а тому державний виконавець звернувся до суду із заявою про зміну способу виконання судового рішення, шляхом стягнення даних коштів.
За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості вимог даної заяви, з яким погоджується судова колегія з наступних підстав.
За правилами ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» - виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу.
Відповідно до ч.2 ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» - у разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» - за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України - за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Зазначена норма не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Судовою колегією встановлено, що рішенням суду, яке набрало законної сили, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити заборгованість з щомісячної державної соціальної допомоги, проте вказані кошти ним не виплачено, у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.
Колегія суддів вважає, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації прийнятого судового рішення. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.
В даному випадку, зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни зобов'язання здійснити виплати на стягнення цих виплат. Така зміна можлива лише у разі виконання боржником зобов'язальної частини рішення про нарахування соціальних виплат.
Оскільки пенсійним органом здійснено перерахунок пенсійних виплат, за встановлений судом період, - це є підставою для їх стягнення у примусовому порядку.
За таких підстав апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції порушень процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, що є підставою для залишення її без задоволення.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м.Херсоні залишити без задоволення, а ухвалу Суворовського районного суду м.Херсона від 18 жовтня 2013 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів, після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту набрання нею законної сили.
Головуючий: Яковлєв О.В.
Судді: Бойко А.В.
Танасогло Т.М.