Копія
Справа № 822/4537/13-а
17 грудня 2013 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіЛабань Г.В.
при секретаріВересняк А.А.
за участі:представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Славутський комбінат "Будфарфор" до Хмельницької митниці Міндоходів про визнання протиправними скасування рішення та картки відмови та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Хмельницької митниці Міндоходів, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 03 червня 2013 року № 400040000/2013/000018/1 про коригування митної вартості Товару, винесене Хмельницькою митницею Державної митної служби України (митний пост "Славута"), правонаступником якої є Хмельницька митниця Міндоходів; визнати протиправною та скасувати картку відмови в митному оформленні Товару № 400040000/2013/00038 від 03 червня 2013 року; зобов'язати Хмельницьку митницю Міндоходів (митний пост "Славута") здійснити митне оформлення Товару за заявленою Позивачем митною вартістю.
Позовні вимоги мотивовані тим, що декларантом ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" було подано митну декларацію за формою МД-2 № 400040000/2013/002667 від 03.06.2013 року для митного оформлення товару, поставленого за зовнішньоекономічним контрактом № І 13/20 від 22.05.2013 року, з наданням усіх необхідних документів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним (першим) методом.
Позивач не погоджується з винесеною відповідачем карткою відмови в митному оформленні транспортного засобу та рішенням, оскільки вважає, що відповідачу надані всі документи і дотримані всі умови, визначені ст. 53 Митного кодексу України, необхідні для визначення митної вартості за основним методом. З огляду на викладене, позивач вважає прийняті відповідачем картку відмови в митному оформленні транспортного засобу № 400040000/2013/00038 від 03 червня 2013 року та рішення про коригування митної вартості товарів від 03 червня 2013 року № 400040000/2013/000018/1 протиправними та просить їх скасувати.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити в повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнав. В обґрунтування заперечень проти позову зазначили, що картка відмови в митному оформленні транспортного засобу та рішення про коригування митної вартості товарів прийняті митним органом правильно, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, тому скасуванню вони не підлягають.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач зареєстрований 07.03.2003 року як юридична особа, ідентифікаційний код 32285199, та відповідно до статей 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до Постанови КМУ від 20 березня 2013 року № 229 Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів було утворено Хмельницьку митницю Міндоходів та реорганізовано шляхом приєднання Хмельницької митниці Держмитслужби до Хмельницької митниці Міндоходів.
Згідно з п. 3 Постанови КМУ від 20.03.2013 року № 229 територіальні органи Міністерства доходів і зборів є правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).
Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
22 травня 2013 року між позивачем та компанією-постачальником "DEFTRANS" (Польща) було укладено Контракт № І 13/20, предметом якого була поставка позивачу меблів для ванних кімнат з ДСП, ламінованих (далі по тексту - Товар).
На виконання Контракту на адресу позивача у травні 2013 року було направлено Товар відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 27.05.2013 року № FE/0000015/2013, згідно до якого загальна вартість товару визначалась на рівні 6870,02 євро.
З метою митного оформлення Товару, передбаченого рахунком-фактурою, позивачем була заповнена та подана до підрозділу відповідача - митного посту "Славута" митна декларація від 03.06.2013 року № 400040000/2013/002667, в яких Товар був задекларований у митний режим „імпорт". Фактурна вартість Товару визначена на рівні 6870,02 євро. А митна вартість - 7930,09 євро. Визначення митної вартості товару позивач здійснив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, додавши до фактурної вартості витрати на транспортування товару.
Разом з митною декларацією позивач надав митному органу Контракт № І 13/20 від 22 травня 2013 року, специфікацію "1 від 22 травня 2013 року, рахунок-фактуру (інвойс) № FE/0000015/2013 від 27 травня 2013 року, довідку про транспортні витрати від 27.05.2013 року №б/н, договір доручення (про перевезення) № 3836 від 16 травня 2013 року, договір №3883 на перевезення вантажів від 05.01.2013 року, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 27 травня 2013 року, копію митної декларації країни відправлення MRN 13PL394020E0024980 від 29 травня 2013 року, прайс-лист виробника № б/н від 22 травня 2013 року, калькуляцію № б/н від 03 червня 2013 року.
Під час аналізу документів, поданих для митного оформлення за митною декларацією 400040000/2013/002667 від 03.06.2013 року відповідачем встановлено, що відповідно до ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, документи, подані до митного оформлення, не дають можливості пересвідчитись у правильності визначення митної вартості Товару тому що не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості Товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (витрати на страхування товарів).
У зв'язку з цим митним органом 03 червня 2013 року прийнято рішення № 400040000/2013/000018/1 про коригування митної вартості Товару, внаслідок цього митну вартість Товару було збільшено з 7930,09 євро до 13316,82 євро. та складено картку відмови у митному оформленні Товару № 400040000/2013/00038 з таких же підстав.
Однак суд не погоджується із прийнятим висновком митного органу, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1-2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно вищевказаної картки відмови, позивачем до митної декларації було додано: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами; міжнародну автомобільну накладну; документ, що підтверджує вартість перевезення товару; прейскурант (прайс-лист) виробника товару; рахунок-фактуру (інвойс); пакувальний лист; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); зовнішньоекономічний договір (контракт); договори (контракти) про перевезення; довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами; інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; резервну позицію; сертифікат про походження товару загальної форми; інші некласифіковані документи; копію митної декларації країни відправлення.
Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що воно прийняте внаслідок неподання документів, які підтверджують складові митної вартості, а подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (витрати на страхування товарів). В зв'язку з цим згідно ч.3 ст.53 МК України зобов'язано позивача подати додаткові документи.
Суд враховує, що згідно з ч.3 ст.53 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів наявне, зокрема, у випадку, якщо документи містять не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Проте висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим.
Відповідачем відмічено, що товариством до митного оформлення не було надано документів на підтвердження витрат на страхування товару. Суд погоджується з відповідачем в тому, що згідно ч.10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на страхування цих товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Однак позивач вказує на те, що не укладав договір страхування, тому такий документ він подати не міг. Страхування товару не передбачалось умовами Контракту чи іншими документами, такі платежі ним не сплачувались, а тому витрати на страхування відсутні при визначенні митної вартості товару.
Суд зважає на те, що відповідно до ч.2 ст.53 МК України страхові документи є одними з документів, які підтверджують митну вартість товарів, якщо воно здійснювалось. Поставка товару відбувалась на умовах Інкотермс 2000 - FCA, згідно яких страхування товару не є обов'язковим. Під час митного оформлення позивачем також надавалась довідка від 30.04.2013 року №697-131 про транспортно-експедиторські витрати при перевезенні вантажу, в якій зазначено, що страхування вантажу перевізником не здійснювалось.
Суд не погоджується з посиланнями відповідача на те, що подані декларантом документи не підтверджують того, що ним не здійснювались витрати на страхування товару самостійно після його купівлі, в зв'язку з наступним.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеній нормі відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду будь-яких доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його твердження, зокрема, митницею не доведено здійснення або обумовленість здійснення позивачем страхування товару.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.57 МК України основний метод визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Згідно з ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу (ч.3 ст.58 МК України).
Відповідно до п.2 ч.6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Під час розгляду справи судом не встановлено та відповідачем не доведено: неповноти чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для цілей застосування 1 методу; наявності визначених ч. 1-2 ст. 58 МК України обмежень для застосування першого методу та наявності обставин, визначених ч. 6 ст. 54 МК України для відмови у митному оформленні товару із застосуванням першого методу, а тому і підстав для застосування положень ч. 3 ст. 58 МК України, а саме - підстав для застосування шостого методу при недоведеності неможливості застосування попередніх методів у митного органу не було.
Враховуючи викладене, суд вважає рішення Хмельницької митниці від 03.06.2013 року №400040000/2013/000018/1 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №400040000/2013/00038 від 03.06.2013 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а імпортований позивачем товар - таким, що підлягає митному оформленню за заявленою митною вартістю відповідно до декларації від 03.06.2013 року № 400040000/2013/002667.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України суд,-
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці Державної митної служби України (митний пост "Славута") від 03.06. 2013 року №400040000/2013/000018/1 про коригування митної вартості товарів.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №400040000/2013/00038, складену 03 червня 2013 року Хмельницькою митницею Державної митної служби України (митний пост "Славута").
Зобов'язати Хмельницьку митницю Міндоходів вчинити дії з митного оформлення товару за заявленою публічним акціонерним товариством "Славутський комбінат "Будфарфор" митною вартістю.
Присудити з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Славутський комбінат "Будфарфор" судові витрати у розмірі 240,87 грн. ( двісті сорока грн. 87 коп.) шляхом безспірного списання з розрахункового рахунку Хмельницької митниці Міндоходів.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 20 грудня 2013 року
Постанова не набрала законної сили
Суддя/підпис/Г.В. Лабань
"Згідно з оригіналом" Суддя Г.В. Лабань