Справа № 2-а-3051/10/1970
"12" жовтня 2010 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі судді Саадулаєва А.І. при секретарі Мельнику А.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: представник Підгородецька Л.В., довіреність №42/04 від 05 січня 2010 року ;
від відповідача: представник Ханас Д.Б., доручення №2;
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду у місті Тернополі адміністративну справу
за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі;
до: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гусятинському районі;
про: визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі (далі -позивач) звернулося у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гусятинському районі (далі -відповідач) про визнання дій відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Гусятинському районі неправомірними та зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гусятинському районі прийняти до відшкодування витрати за період з 01.11.2009 року по 01.09.2010 року та надалі вносити в акт щомісячної звірки: витрати на щомісячну державну адресну допомогу; витрати на доставку та виплату пенсій, які збільшились у зв'язку з виплатою щомісячної державної адресної допомоги; підвищення по Постанові №198 від 11.03.2009 року; суми допомоги на поховання, які збільшились у зв'язку з виплатою щомісячної державної адресної допомоги; суму допомоги на поховання ОСОБА_3
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не приймає до відшкодування та не включив до актів «Щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання»витрати за період з 01.11.2009 року по 01.09.2010 року в загальній сумі 159 726,98 грн., до яких увійшли: 1) витрати на щомісячну державну адресну допомогу; 2) витрати на доставку та виплату пенсій, які збільшились у зв'язку з виплатою щомісячної державної адресної допомоги; 3) підвищення по постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№198 від 11.03.2009р.; 4) суми допомоги на поховання, які збільшились у зв'язку з виплатою щомісячної державної адресної допомоги; 5) суму допомоги на поховання ОСОБА_3 На думку позивача, такими діями відповідач порушив вимоги Закону України «Про пенсійне забезпечення»№ 1788-ХІІ від 05.11.1991р. та ст. 21, 24, 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»№1105-ХІV від 23.09.1999р.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.09.2010 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.
Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, в яких просив у задоволенні позову відмовити, аргументуючи тим, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»не передбачає відшкодування витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги, доплати та надбавок, здійснених органами Пенсійного фонду інвалідам, які отримують пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Виплата їх згідно нормативно-правових документів відшкодовується за рахунок коштів Державного бюджету на 2009 рік. Згідно п. 4 Постанови Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України «Про затвердження Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання»№5-4/4 від 04.03.2003р.(далі -Порядок №5-4/4) визначений виключний перелік сум, які приймаються до заліку для відшкодування. Відшкодування адресної допомоги та інших доплат вказаним Порядком не передбачено. Виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
В судовому засіданні, яке відбулося 12.10.2010 року, представник позивача позов підтримав повністю з мотивів, викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступні факти.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, за період з 01.11.2009 року по 01.09.2010 року, позивачем виплачено пенсії разом із щомісячною державною адресною допомогою до пенсії на користь 29 осіб упродовж листопада, грудня 2009 року та 27 -28 осіб упродовж січня -серпня 2010 року (залежно від місяця). Сума виплачених коштів за вказаний період становить 159 726,98 грн., з яких: 152 116,50 грн. - щомісячна державна адресна допомога до пенсії, 410,78грн. -поштовий збір, 5375,90 грн. -підвищення по постанові № 198 від 11.03.2009р. та 1824,10грн. -допомога на поховання ОСОБА_3
Оскільки виплата пенсій особам, які втратили працездатність внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та особам, які втратили годувальника який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, та професійного захворювання, здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, позивач і відповідач щомісячно проводили звірку витрат по особових справах потерпілих. Результати звірки оформлювались двосторонніми актами.
В результаті звірки, відповідач визнав усі витрати позивача, що пов'язані з виплатою пенсій. Проте, витрати пов'язані з виплатою і доставкою щомісячної державної адресної допомоги та підвищень по постанові №198 від 11.03.2009р, не визнав і відмовився їх відшкодовувати.
Крім того, відповідач відмовився відшкодовувати витрати на виплату допомоги на поховання в сумі 1824,10 грн., що здійснені позивачем у серпні 2010 року, оскільки смерть потерпілого -ОСОБА_3 не пов'язана із нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, та в матеріалах пенсійної справи відсутній висновок відповідних медичних закладів, які б підтверджували, що смерть потерпілого настала за обставин, що надають підстави відносити цей випадок до нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Виплата щомісячної державної адресної допомоги, в тому числі витрати на доставку та виплату пенсій, які збільшились у зв'язку з виплатою щомісячної державної адресної допомоги та суми допомоги на поховання, які збільшились у зв'язку з виплатою щомісячної державної адресної допомоги, не входить до переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на підставі Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Вирішуючи питання про застосування до спірних правовідносин положень Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечує проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 встановлено, що в разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
Проте, у пункті 4 вказаної Постанови, Кабінет Міністрів України також встановив, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога. Тобто, вирішуючи питання про джерело виплати щомісячної державної адресної допомоги, Кабінет Міністрів України фактично прийняв рішення про розпорядження коштами Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Як вже зазначалось судом, Конституція України встановила, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, таким законом є Закон України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яким не передбачено здійснення виплати щомісячної державної адресної допомоги до пенсії за рахунок коштів Фонду.
Відповідно до статей 15, 16 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»Фонд соціального страхування від нещасних випадків є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням. Управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.
Кабінет Міністрів України, відповідно до Конституції України та законів України, не наділено повноваженнями щодо розпорядження коштами Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Основний Закон України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19 Конституції України).
Це означає, що реалізуючи політику в сфері соціального захисту громадян і вирішуючи питання про джерело виплати щомісячної державної адресної допомоги до пенсії як соціальної гарантії громадян, зокрема, за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків, Кабінет Міністрів України вийшов за межі повноважень, визначених Конституцією та законами України.
В силу частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при вирішенні даного спору постанова Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян»в частині визначення джерела виплати щомісячної державної адресної допомоги (за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків) застосуванню не підлягає.
Що стосується підвищень по постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№198 від 11.03.2009р., то Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»№1105-ХІV від 23.09.1999р. також не передбачає надання Фондом соціального страхування від нещасних випадків підвищення до пенсій непрацюючим особам у випадках і в розмірі, передбачених даною постановою.
Зважаючи на викладене, відмова відповідача у відшкодуванні витрат, понесених Пенсійним фондом України на виплату щомісячної державної адресної допомоги та підвищень до пенсій непрацюючим особам, є правомірною, оскільки правові підстави для такого відшкодування за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відсутні.
Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 9 Порядку № 5-4/4, органи Пенсійного фонду зобов'язані надавати відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків довідку про суму допомоги на поховання, виплаченої сім'ї померлого пенсіонера, який отримував пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку із втратою годувальника, або особі, яка здійснила поховання, у частині, що підлягає відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Згідно з абз. 2 ч. 9 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Аналіз норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку № 5-4/4, затвердженого на виконання частини 8 статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. (Такої ж думки з цього питання дотримується Верховний Суд України згідно Постанови Верховного Суду України від 19 травня 2009р. у справі № 21-494.)
Отже, зважаючи на викладене, правомірною є відмова відповідача у відшкодуванні витрат, які не пов'язані із настанням страхового випадку згідно із статтею 21 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Тобто, витрати Пенсійного фонду в сумі 1824,10 грн. на виплату допомоги на поховання особи -ОСОБА_3, смерть якої не підтверджується відповідними доказами, відшкодуванню за рахунок коштів Фонду соціального страхування не підлягають.
Приймаючи до уваги вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що у позові необхідно відмовити.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Відмовити в задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гусятинському районі про визнання дій відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Гусятинському районі неправомірними та зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гусятинському районі прийняти до відшкодування витрати за період з 01.11.2009 року по 01.09.2010 року та надалі вносити в акт щомісячної звірки: витрати на щомісячну державну адресну допомогу; витрати на доставку та виплату пенсій, які збільшились у зв'язку з виплатою щомісячної державної адресної допомоги; підвищення по Постанові №198 від 11.03.2009 року; суми допомоги на поховання, які збільшились у зв'язку з виплатою щомісячної державної адресної допомоги; суму допомоги на поховання ОСОБА_3
Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Саадулаєв А.І.
копія вірна
Суддя Саадулаєв А.І.