18 грудня 2013 р. Справа №818/8074/13-a
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Воловика С.В.
за участю секретаря судового засідання - Шевець Ю.П.,
представника позивача - Шаповаленка Р.О.,
представника відповідача - Голуб А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 818/8074/13-a
за позовом Державного професійно-технічного начального закладу "Лебединське вище професійне училище лісового господарства"
до Державної фінансової інспекції в Сумській області
про визнання дій протиправними та скасування листа-вимоги,-
Державний професійно-технічний навчальний заклад "Лебединське вище професійне училище лісового господарства" (далі - позивач, Лебединське ВПУ) звернулось з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Сумській області (далі - відповідач, ДФІ в Сумській області) в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача в частині складання висновку про порушення п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 796 від 27.08.2010 р. та перевірки правильності справляння плати за землю;
- визнати протиправними та скасувати пункти 3, 4 листа-вимоги № 105-14/1041 від 09 серпня 2013 року.
Позовні вимоги Лебединське ВПУ обґрунтовує наступним. За результатами ревізії фінансово-господарської діяльності за період з 01.07.2011 р. по 30.04.2013 р., згідно акту № 105-20-02/97 від 16.07.2013 р., відповідач дійшов висновку про порушення позивачем, окрім іншого, ст. 29 Закону України "Про професійно-технічну освіту", ч. 9 ст. 50, ч. 4 ст. 53 Закону України "Про освіту" та п.п. 17, 18 Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, затвердженого Постановою КМУ від 07.06.1999 р. № 992, що призвело до не перерахування підприємствами 50% заробітної плати учнів на рахунок училища та недоотримання навчальним закладом надходжень спеціального фонду на загальну суму 255936, 10 грн., а також порушення вимог Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженої Постановою КМУ від 27.08.2010 р. № 796, ч. 1 ст. 102-1, ст.ст. 84, 92 Земельного кодексу України, ст. 69 Бюджетного кодексу України, внаслідок чого училищем не перераховано до Ворожбянського сільського бюджету кошти в сумі 163 997, 83 грн., які надійшли до спеціального фонду установи, як плата за землю відповідно до договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 16.04.2010 р.
З метою усунення виявлених порушень, ДФІ в Сумській області 09.08.2013 р. Лебединському ВПУ було надіслано лист-вимогу № 105-14/1041 про усунення виявлених порушень, згідно якого, серед іншого, зобов'язано позивача стягнути з фізичних та юридичних осіб недоотримані училищем кошти за проходження учнями виробничої практики в сумі 255 936, 10 грн. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у недоотриманні власних надходжень шкоду, у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України (пункт 3 листа-вимоги). Також, зобов'язано Лебединське ВПУ провести перерахування до Ворожбянського сільського бюджету на код доходів 13050200 "Орендна плата з юридичних осіб" кошти в сумі 163 997, 83 грн. (пункт 4 листа-вимоги).
На переконання позивача, дії ДФІ в Сумській області в частині складання висновку про порушення п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 796 від 27.08.2010 р. та перевірки правильності справляння плати за землю є протиправними, оскільки орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є формою загальнодержавного податку, а контроль за адмініструванням та справлянням податків в Україні покладено виключно на органи державної податкової служби.
Крім того, позивач вважає згаданий пункт 3 листа-вимоги № 105-14/1041 від 09.08.2013 р. таким, що підлягає скасуванню, оскільки укладеними з юридичними особами договорами про надання робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики не передбачалось нарахування та сплата коштів учням (слухачам) за виконані під час проходження практики роботи. Також, підлягає скасуванню і пункт 4 листа-вимоги, тому що Лебединське ВПУ, згідно ст. 12 Закону України "Про плату за землю" та пп. 282.1.2 п. 282.1 ст. 282 Податкового кодексу України, звільнене від сплати земельного податку.
Враховуючи наведені обставини, в судовому засіданні представник Лебединського ВПУ адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити.
ДФІ в Сумській області з позовними вимогами не погодилась, в запереченні на адміністративний позов (а.с. 93-101) зазначила, що під час проведення ревізії відповідачем не здійснювалась перевірка правильності справляння такого податку, як плата за землю, а у відповідності до ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", досліджувалось питання стану надходження та використання власних надходжень, в зв'язку з чим дії відповідача в частині складання висновку про порушення позивачем п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 796 від 27.08.2010 р. є правомірними. Також, на переконання відповідача, є правомірними і пункти 3, 4 листа-вимоги № 105-14/1041 від 09.08.2013 р., оскільки направлені на усунення виявлених під час ревізії порушень, зазначених в акті № 105-20-02/97 від 16.07.2013 р.
З вищезазначених підстав, в судовому засіданні представник ДФІ в Сумській області проти позову заперечував та просив суд в його задоволенні відмовити.
Заслухавши повноважних представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне адміністративний позов Лебединського ВПУ задовольнити частково, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до п. 6.1.1.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Сумській області на ІІ квартал 2013 року та на підставі направлень на проведення ревізії №№ 70, 71 від 17.05.2013 р., завідувачем сектору інспектування Івченко М.М. і головним державним фінансовим інспектором Гончаровим С.А. проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Лебединського ВПУ за період з 01.07.2011 р. по 30.04.2013 р. За результатами ревізії 16 липня 2013 року складений акт № 105-20-02/97 (а.с. 35-87), згідно якого відповідач дійшов висновку про порушення позивачем, окрім іншого, ст. 29 Закону України "Про професійно-технічну освіту", ч. 9 ст. 50, ч. 4 ст. 53 Закону України "Про освіту" та п.п. 17, 18 Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, затвердженого Постановою КМУ від 07.06.1999 р. № 992, що призвело до не перерахування підприємствами 50% заробітної плати учнів на рахунок училища та недоотримання навчальним закладом надходжень спеціального фонду на загальну суму 255 936, 10 грн., а також порушення вимог Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженої Постановою КМУ від 27.08.2010 р. № 796, ч. 1 ст. 102-1, ст.ст. 84, 92 Земельного кодексу України, ст. 69 Бюджетного кодексу України, внаслідок чого училищем не перераховано до Ворожбянського сільського бюджету кошти в сумі 163 997, 83 грн., які надійшли до спеціального фонду установи, як плата за землю відповідно до договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 16.04.2010 р.
З метою усунення виявлених порушень, ДФІ в Сумській області 09.08.2013 р. Лебединському ВПУ було надіслано лист-вимогу № 105-14/1041 (а.с. 23-28) про усунення виявлених порушень, згідно якого, серед іншого, зобов'язано позивача стягнути з фізичних та юридичних осіб недоотримані училищем кошти за проходження учнями виробничої практики в сумі 255 936, 10 грн, в іншому випадку, стягнути з осіб, винних у недоотриманні власних надходжень шкоду, у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України (пункт 3 листа-вимоги) та зобов'язано провести перерахування до Ворожбянського сільського бюджету на код доходів 13050200 "Орендна плата з юридичних осіб" кошти в сумі 163 997, 83 грн. (пункт 4 листа-вимоги).
Отже, обґрунтовуючи позовні вимоги, Лебединське ВПУ зазначає на неправомірності дій ДФІ в Сумській області в частині складання висновку про порушення п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 796 від 27.08.2010 р. та перевірки правильності справляння плати за землю, оскільки орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є формою загальнодержавного податку, а контроль за адмініструванням та справлянням податків в Україні покладено виключно на органи державної податкової служби.
Крім того, підставою для скасування пунктів 3, 4 листа-вимоги № 105-14/1041 від 09.08.2013 р., позивач визначає те, що укладеними з юридичними особами договорами про надання робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики не передбачалось нарахування та сплата коштів учням (слухачам) за виконані під час проходження практики роботи, а також те, що згідно ст. 12 Закону України "Про плату за землю" та пп. 282.1.2 п. 282.1 ст. 282 Податкового кодексу України, Лебединське ВПУ звільнене від сплати земельного податку.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд погоджується з доводами позивача про протиправність пункту 3 листа-вимоги № 105-14/1041 від 09.08.2013 р., з огляду на нижченаведене.
У відповідності до ст. 29 Закону України "Про професійно-технічну освіту" підприємства, установи, організації незалежно від форм власності надають учням, слухачам професійно-технічних навчальних закладів робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики відповідно до укладених із професійно-технічними навчальними закладами договорів про навчально-виробничу практику. Типовий договір про навчально-виробничу практику та порядок надання робочих місць визначаються Кабінетом Міністрів України.
Керівники підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за забезпечення належних умов праці та оплату праці учнів, слухачів на виробництві, дотримання правил і норм охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії відповідно до укладених із професійно-технічними навчальними закладами договорів про навчально-виробничу практику.
Організаційно-правові та педагогічні заходи, спрямовані на забезпечення робочими місцями учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів для проходження ними виробничого навчання та виробничої практики на виробництві чи у сфері послуг визначаються Порядком надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 992 від 07.06.1999 р.
Так, згідно п.п. 2, 8 згаданого Порядку підприємства, установи, організації незалежно від форми власності (далі - підприємства) надають учням, слухачам професійно-технічних навчальних закладів робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики відповідно до укладених із професійно-технічними навчальними закладами договорів про навчально-виробничу практику.
Професійно-технічний навчальний заклад та підприємство, що надає робочі місця або навчально-виробничі ділянки, не пізніше двох тижнів до початку виробничого навчання та виробничої практики зобов'язані укласти на основі типового договору, що додається, договір про навчально-виробничу практику. У договорі зазначається кількість учнів, слухачів за професіями, спеціальностями та спеціалізаціями, терміни, умови і порядок проведення виробничого навчання та виробничої практики, забезпечення відповідних умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог, інші взаємні зобов'язання сторін та термін дії договору.
На виконання п. 18 Порядку, п'ятдесят відсотків заробітної плати, нарахованої за час виробничого навчання і виробничої практики учням професійно-технічних навчальних закладів, які отримують стипендію і харчування, може бути направлено на рахунок навчального закладу для здійснення його статутної діяльності, зміцнення навчально-матеріальної бази, на соціальний захист учнів, проведення культурно-масової і фізкультурно-спортивної роботи.
Питання щодо направлення п'ятдесяти відсотків заробітної плати учнів на рахунок професійно-технічного навчального закладу для використання у зазначених цілях вирішуються ним разом з підприємством, де учні проходять виробниче навчання та виробничу практику, в кожному конкретному випадку з урахуванням наявності підстав та доцільності і обумовлюються в договорі про надання робочих місць як додаткові зобов'язання підприємства.
Виходячи з системного аналізу вказаних норм, конкретні умови проходження виробничого навчання чи виробничої практики, в тому числі і оплата праці слухачів та порядок її виплати, визначаються договором про навчально-виробничу практику, укладеним між навчальним закладом та підприємством, установою, організацією. Тобто, обов'язок підприємства, установи, організації щодо нарахування заробітної плати учням, її розміри та порядок виплати повинен бути встановлений відповідним договором.
В даному випадку, матеріалами справи підтверджено (а.с. 112-123), що згідно укладених Лебединським ВПУ договорів про надання робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження учнями, слухачами професійно-технічних закладів виробничого навчання та виробничої практики та додаткових угод до них, виробниче навчання та виробнича практика проходили без нарахування заробітної плати учням, слухачам. Доказів нарахування заробітної плати учням, слухачам під час проходження виробничого навчання та виробничої практики, ДФІ в Сумській області під час розгляду справи суду не надала.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, з огляду на зазначені обставини, суд дійшов висновку, що підприємства, установи, організації, де проходили виробниче навчання та виробничу практику учні, слухачі, не повинні були перераховувати Лебединському ВПУ п'ятдесят відсотків нарахованих коштів в якості оплати праці, оскільки договорами про проходження виробничого навчання та виробничої практики не передбачений обов'язок щодо забезпечення оплати праці учнів, слухачів. В зв'язку з цим, вимога ДФІ в Сумській області про стягнення з фізичних та юридичних осіб недоотримані училищем кошти за проходження учнями виробничої практики в сумі 255 936, 10 грн., в іншому випадку, стягнення з осіб, винних у недоотриманні власних надходжень, шкоди у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України (пункт 3 листа-вимоги № 105-14/1041 від 09.08.2013 р.), є не обґрунтованою та підлягає скасуванню.
В той же час, суд не може погодитись з доводами позивача про протиправність дій відповідача в частині складання висновку про порушення п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 796 від 27.08.2010 р. та перевірки правильності справляння плати за землю, з огляду на наступне.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Статтею 4 згаданого Закону передбачено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.
Крім того, п. 1, 13 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" встановлено, що органу державного фінансового контролю надається право перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
У відповідності з п. З Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006 р., актом ревізії є документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Нормативно-правовим актом є прийнятий суб'єктом правотворчості письмовий акт-документ, що містить норми права.
Правовим актом індивідуальної дії необхідно вважати прийняте суб'єктом владних повноважень рішення індивідуальної дії, що спрямоване на набуття, зміну чи припинення прав та обов'язків особи.
Отже, акт ревізії не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії та відповідно не створює жодних правових наслідків для об'єкта контролю.
Також, п. 35 Порядку № 550 визначено, що акт ревізії містить, зокрема, констатуючу частину, в якій наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за якии період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, а також висновок про наявність або відсутність порушень законодавства. Виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції контролюючого органу, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.
Зі змісту вказаних норм, суд доходить висновку, що складаючи висновок про порушення п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 796 від 27.08.2010 р., ДФІ в Сумській області діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством.
Стосовно твердження Лебединського ВПУ про проведення відповідачем перевірки правильності справляння плати за землю, суд зазначає, що ДФІ в Сумській області, у відповідності до ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" під час проведення ревізії досліджувалося питання стану надходження та використання власних надходжень позивача, а не питання оподаткування.
З огляду на зазначене, суд вважає, що позовна вимога Лебединського ВПУ про визнання протиправними дій відповідача в частині складання висновку про порушення п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 796 від 27.08.2010 р. та перевірки правильності справляння плати за землю, є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Не підлягає задоволенню, на переконання суду, і вимога позивача про визнання протиправним і скасування п. 4 листа-вимоги № 105-14/1041 від 09.08.2013 р., враховуючи наступне.
Контрольним заходом встановлено, що в ревізійному періоді до спеціального фонду позивача надходила плата за користування земельними ділянками, розташованими на території Ворожбянської сільської ради, відповідно до договору емфітевзису, що є порушенням Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 796 від 27.08.2010, яким не передбачено такий вид платних послуг, як надання в користування для сільськогосподарських потреб земель (емфітевзис), що знаходяться в постійному користуванні навчального закладу.
Також, відповідно до ч. 1ст. 102-1 Земельного кодексу України, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб.
Згідно ст.84 Земельного кодексу України земельні ділянки, які закріплені за державними професійно-технічними навчальними закладами належать до державної власності і право державної власності на землю реалізовується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Для з'ясування питання щодо загальної площі земельних ділянок та правомірності їх користування Лебединським ВПУ до управління Держземагентства у Лебединському районі Сумської області було направлено запит. Управлінням Держземагенства у Лебединському районі Сумської області підтверджено факт того, що Лебединському ВПУ надано в постійне користування земельні ділянки загальною площею 834,2361 га. Крім того, позивачу на земельні ділянки, розташовані на території Ворожбянської сільської ради Лебединського району загальною площею 274,2182 га, видано державні акти на право постійного користування ЯЯ № 284441 - ЯЯ № 284449, що посвідчують право на земельні ділянки Лебединського ВПУ на території Ворожбянської сільської ради.
Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Однак, відповідно до договору користування земельної ділянки для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 16 квітня 2010 року, Лебединське ВПУ, в особі директора Козубенка А.М., всупереч згаданих норм, надало ТОВ "Ворожбалатінвест", в особі директора Штукіна М.О., в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 260,78 га у тому числі ріллі - 260,78 га.
Під час ревізії з метою підтвердження факту використання ТОВ "Ворожбалатінвест" земель, що закріплені за Лебединським ВПУ та повноти надходження плати за землю, проведено зустрічну звірку.
Звіркою підтверджено факт використання товариством земель закріплених за позивачем та перерахування коштів за користування земельною ділянкою землекористувачем на рахунок спеціального фонду Лебединського ВПУ за ревізійний період в сумі 163 997, 83 грн.
Станом на 01.05.2013 по бухгалтерському обліку ТОВ "Ворожбалатінвест" дебіторської чи кредиторської заборгованості по розрахунках з ДПТНЗ "Лебединське вище професійне училище лісового господарства" не обліковується.
Відповідно до ст. 69 Бюджетного Кодексу України плата за землю є доходом загального фонду сільського бюджету тієї сільської ради на території якої знаходиться ця земля.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що в порушення вимог Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796, ч. 1 ст. 102-1, ч. 1,ч. 2, п. ж) ч. 4 ст. 84, ст. 92 Земельного кодексу України ст. 69 Бюджетного Кодексу України позивачем укладено договір користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 16 квітня 2010 року та передано відповідно до акту прийома-передачі від 16.04.2010 земельну ділянку площею 260,78 га в користування ТОВ "Ворожбалатінвест", внаслідок чого отримано плати за землю в сумі 163 997, 83 грн. та не забезпечено перерахування її до сільського бюджету Ворожбянської сільської ради, чим нанесено матеріальної шкоди (збитки) сільському бюджету.
Згідно ч. 1 ст. 240 Господарського кодексу України прибуток (дохід), одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, несплаченого за прихований об'єкт оподаткування, підлягають вилученню в дохід відповідного бюджету в порядку, встановленому законом.
По бухгалтерському обліку позивача порушення відображено в меморіальному ордері № 3 "Накопичувальна відомість руху грошових коштів спеціального фонду в органах Державного казначейства України (установах банків)" за дебетом рахунку 323 "Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку спеціальних коштів", кредитом рахунку 711 "Доходи за спеціальними коштами".
Внаслідок допущених порушень, у формі № 4-Ід, 4-1м "Звіт про надходження та використання коштів, отриманих як плата за послуги" за 2011, 2012 роки завищено надходження коштів за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю, за КФК 070501 відповідно в сумі 8 000,00 грн., 155 997, 83 грн., що є порушенням п. 1.2 Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 05.01.2011 № 2, п. 1.2 Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2012 № 44, та ч. 1 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Таким чином, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Лебединського ВПУ підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Державного професійно-технічного начального закладу "Лебединське вище професійне училище лісового господарства" до Державної фінансової інспекції в Сумській області про визнання дій протиправними та скасування листа-вимоги - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 3 листа-вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області від 09 серпня 2013 року № 105-14/1041.
В іншій частині позову - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) С.В. Воловик
З оригіналом згідно
Суддя С.В. Воловик
повний текст постанови складений 23.12.2013 р.