Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мороза М.А.,
суддів Крижановського В.Я., Слинька С.С.,
за участю: прокурораВергізової Л.А.,
захисника ОСОБА_5
розглянула в судовому засіданні 12 грудня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Чернівецької області на постанову Першотравневого районного суду м. Чернівців від 17 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 2 квітня 2013 року щодо ОСОБА_6
Цією постановою
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,
звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України на підставі ч. 4 ст. 309 КК України у зв'язку з добровільним звільненням до медичного закладу, а кримінальну справу щодо нього закрито.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 2 квітня 2013 року постанову залишено без зміни.
Органами досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що він 13 вересня 2012 року на вулиці у м. Чернівці незаконно придбав (знайшов), , а наступного дня перевіз до залізничної станції Чернівці два паперових згортка з особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом загальною вагою 24,66 г, який незаконно зберігав при собі для власного вживання без мети збуту до затримання його у стані наркотичного сп'яніння і вилучення канабісу працівниками міліції.
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування судового рішення з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неповнотою судового розгляду та неправильним застосуванням кримінального закону. Вважає, що ОСОБА_6 звернувся до лікувального закладу з метою уникнути кримінальної відповідальності. Указує, що у судовому засіданні не було категорично встановлено, що ОСОБА_6 потребує лікування саме від наркоманії. Стверджує, що діагноз «психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання канабіноїдів» не можна вважати тотожнім діагнозу «наркоманія». Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України. Просить скасувати судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який касаційну скаргу не підтримав, пояснення захисника ОСОБА_5, який вважав судові рішення законними та обґрунтованими і просив залишити їх без зміни перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 309 КК України та роз'яснень п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК України. Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави, суду необхідно з'ясовувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.
З матеріалів справи, убачається, що ОСОБА_6 після скоєння злочину самостійно звернувся до лікаря-нарколога Чернівецького обласного наркологічного диспансеру за медичною допомогою з проханням про лікування та обстеження внаслідок зловживання наркотичними засобами. З 26.11.2012 року по 06.12.2012 року ОСОБА_6 в умовах стаціонару пройшов курс лікування з приводу психічного та поведінкового розладу внаслідок вживання каннабіноїдів і речовин, пов'язаного зі шкодою для здоров'я.
Зазначене підтверджується довідкою головного лікаря наркологічного диспансеру (а.с. 24) та узгоджується з встановленими судом фактичними обставинами справи, за яких ОСОБА_6 був затриманий у стані наркотичного сп'яніння.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 неодноразово вживав особливо небезпечні наркотичні засоби, у зв'язку з чим мав певні розлади здоров'я, тобто являвся наркозалежним і потребував лікування, хоча згідно акту наркологічної експертизи не визнаний таким, що страждає на наркоманію. Оскільки він добровільно звернувся до лікувального закладу за метою вилікуватися від наркоманії і пройшов курс лікування від наркоманії до закінчення судового слідства, суд обґрунтовано звільнив його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України.
Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України 2012 року, колегія суддів
Постанову Першотравневого районного суду м. Чернівців від 17 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 2 квітня 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, касаційну скаргу прокурора - без задоволення,
М.А. Мороз В.Я. Крижановський С.С. Слинько