"05" грудня 2013 р. справа № 2а/0470/8093/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.
суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.
за участю секретаря судового засідання: Шелепової Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпродзержинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області до якої приєдналося Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року у справі №2а/0470/8093/11 за позовом ОСОБА_1 до Дніпродзержинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про стягнення грошового утримання,-
ОСОБА_1 7 липня 2011 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням уточнень, просить стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.07.2007 року по 22.12.2010 року у розмірі середньомісячної плати, та 3500,00 грн. в якості компенсації моральної шкоди.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року залучено в якості другого відповідача по справі Дніпродзержинське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року позов задоволено частково, стягнуто з Дніпродзержинського міського управління Головного управління МВС України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 16354,80 грн. В іншій частині у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року, у поданій до суду апеляційній скарзі Дніпродзержинське міське управління ГУМВС України у Дніпропетровській області, до якої приєдналося Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначає, що грошове забезпечення виплачується за місцем служби, і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом, а також про порушення судом першої інстанції ст. 99 КАС України, щодо необґрунтованості поновлення позивачу строку звернення до суду з позовом, що є підставою для залишення позову без розгляду.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 вересня 2012 року змінено рішення суду першої інстанції, викладено абзац другий резолютивної частини у наступній редакції «Стягнути з Дніпродзержинського міського управління Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, на користь ОСОБА_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу 7200,00 грн. (сім тисяч двісті грн. 00 коп.)», в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 12 березня 2013 року постанову
Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 вересня 2012 року скасовано та справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідачів які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення позивача який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 17 липня 2007 року був звільнений з посади старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Дніпродзержинського міського управління Головного управління МВС України в Дніпропетровській області у зв'язку з порушенням дисципліни.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2010 року у справі № 2а-7741/08/0470 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 Суд визнав протиправним та скасовано наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області № 422 від 19 травня 2007 року "Про покарання працівників Дніпровського РВ Дніпродзержинського МУ" в частині звільнення з органів внутрішніх справ капітана міліції ОСОБА_1 за п. 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни) та наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області № 123 о/с від 17 липня 2007 року в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 на підставі наказу УМВС в області від 19 травня 2007 року № 422 та згідно з п. 64 "є" Положення (за порушення дисципліни). Поновлено капітана міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого відділення карного розшуку Дніпровського районного відділу Дніпродзержинського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області з 17 липня 2007 року.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року апеляційна скарга Головного управління МВС України в Дніпропетровській області залишена без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2010 року - без змін.
22 грудня 2010 року Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області було видано наказ № 267 о/с, яким пункт наказу УМВС України в Дніпропетровській області від 17 липня 2007 року № 123 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за п. 64 "є"(за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України капітана міліції ОСОБА_1 з 17 липня 2007 року відмінено та зазначено про необхідність вважати позивача працюючим на попередній посаді з того ж числа.
8 квітня 2011 року Дніпродзержинське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, розглянувши заяву позивача щодо виплати йому заробітної плати за час вимушеного прогулу з 17 липня 2007 року по 22 грудня 2010 року, повідомило йому, що кошторисом Дніпродзержинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на 2011 рік не передбачено виділення з державного бюджету грошових коштів на виплату грошового утримання за час вимушеного прогулу за минулі роки та рішенням суду не було зобов'язано Дніпродзержинське міське управління виплатити позивачу грошове утримання за час вимушеного прогулу, а тому вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 3500,00 грн. в якості компенсації моральної шкоди, є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу міліції, їх права і обов'язки регулюється спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV.
Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 (в редакції на час виникнення спірних відносин) (далі - Положення), у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Отже, наведеним нормативно-правовим актом передбачено відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік, та не встановлено обов'язку виплачувати середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду.
Таким чином час вимушеного прогулу позивача закінчується поновленням його на роботі, що відбулось 18 червня 2010 року, згідно з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2010 року яка підлягає негайному виконанню. При цьому, до часу вимушеного прогулу не може зараховуватися час затримки виконання вказаної постанови з 19.06.2010 року по 22.12.2010 року.
Відтак вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню в межах одного року, тобто з 17.07.2007 року по 17.07.2008 року, виходячи з розміру його середнього заробітку на день звільнення в розмірі 600 грн., що підтверджується довідкою Дніпродзержинського міського управління Головного управління МВС України в Дніпропетровській області (а.с. 89).
Суд апеляційної інстанції вважає помилковим нарахування судом першої інстанції позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу виходячи з положень «Порядку обчислення середньої заробітної плати» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, оскільки регулювання правового становища осіб рядового і начальницького складу міліції передбачено спеціальним законодавством і при вирішенні даного роду спорів є пріоритетним норми саме спеціальних законів, тобто Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року № 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» ( який був чинним на час звільнення позивача).
Щодо доводів відповідачів про отримання позивачем з 15 серпня 2007 року по 13 грудня 2007 року допомоги по безробіттю, а в період з квітня 2008 року по листопад 2010 року підчас роботи у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заробітної плати та як наслідок необхідності відрахування зазначених сум з сум середнього заробітку належних позивачу за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції зауважує на наступному пунктом 24 Положення, передбачено виплату незаконно звільненій особі середнього заробітку, а незаконно переведеній на іншу роботу особі різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.
Таким чином, вказаним нормативним актом, встановлено виплату незаконно звільненій особі саме середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік, а не різниці між середнім заробітком та отриманими під час вимушеного прогулу особою сумами заробітку чи доходу. Виплата такої різниці передбачена у разі незаконного переведення особи на іншу нижчеоплачувану роботу.
Крім того суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідачів щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, оскільки протягом річного строку з часу поновлення позивача на роботі - 18 червня 2010 року, та виникнення у нього у зв'язку з цим права на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, він звертався до суду з вимогами щодо стягнення середнього заробітку з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, однак помилково це звернення відбулось до Дніпровського районного суду (а.с.26), що є підставою для поновлення вказаного строку звернення до суду.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити частково.
Керуючись: пунктом 3 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Дніпродзержинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області - задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року у справі № 2а/0470/8093/11 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Дніпродзержинського міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.07.2007 року по 17.07.2008 року.
В іншій частині у задоволені позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлений 9 грудня 2013 року.
Головуючий: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: О.М. Панченко