"05" грудня 2013 р. справа № 2а/0470/10429/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.
суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.
за участю секретаря судового засідання: Шелепової Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою прокурора м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 березня 2013 року у справі № 2а/0470/10429/12 за позовом Нікопольського міжрайонного природоохоронного прокурора до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області, третя особа: публічне акціонерне товариство «Нікопрольський завод феросплавів» про визнання протиправним та скасування Дозволу №1211600000-72а від 24.06.2011 року, -
Нікопольський міжрайонний природоохоронний прокурор 21 серпня 2012 року звернувся до суду з позовом до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області (далі - Управління), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» (далі - ПАТ «НЗФ»), згідно якого просить визнати протиправним та скасувати Дозвіл відповідача №1211600000-72а від 24.06.2011 року на внесення змін до Дозволу № 1211600000-72на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відхилення протесту прокурора на скасування Дозволу відповідача від 24.06.2011 року №1211600000-72а «Про внесення змін до Дозволу №1211600000-72 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами», порушує встановлений чинним законодавством порядок використання атмосферного повітря, встановлений з метою збереження, поліпшення та відновлення стану атмосферного повітря, відвернення і зниження шкідливого хімічного, фізичного, біологічного та іншого впливу на атмосферне повітря, забезпечення раціонального використання атмосферного повітря для виробничих потреб, а також зміцнення правопорядку і законності у цій сфері.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 березня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що ПАТ «НЗФ» у своїй діяльності здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в межах норм, встановлених Технологічними нормативами, які затверджені наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 21.12.2012 року № 670. Крім того при внесенні змін до дозволу на викиди шляхом видачі відповідного Дозволу №1211600000-72а Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області діяло у відповідності з вимогами законодавства та рекомендаціями міністерства.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Апеляційна скарга фактично відтворює обґрунтування позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представників третіх осіб, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 30.06.2009 року ПАТ «НЗФ» був отриманий дозвіл №1211600000-72 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області з терміном дії 6,5 років з 30.06.2009 до 01.01.2016 року.
Пункт 3.2.5 дозволу №1211600000-72 від 30.06.2009 року містить посилання на умову, яка встановлюється в дозволі на викиди, а саме те, що протягом 2010 року по джерелах викидів №№15,16,17,18,19,20,21,22,23,24,55,73,74,75,76,110,111,154,258 ПАТ «НЗФ» необхідно провести коригування затверджених гранично-допустимих (дозволених) обсягів викидів оксиду вуглецю (СО) після проведення заходів по оптимізації технологічного процесу зі зниженням викидів.
З метою виконання п. 3.2.5 дозволу №1211600000-72 від 30.06.2009 року, 09.06.2011 року ПАТ «НЗФ» звернулось до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області з документами, якими обґрунтовувались обсяги викидів для отримання змін та доповнень до Дозволу № 1211600000-72 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
24.06.2011 року Управлінням, з урахуванням клопотання Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.06.2011 року № 7887/10/2/10-09, висновку Держсанепідем- служби в Дніпропетровській області від 19.01.2011 року за № 2/1-19-11-3-52 та листа виконавчого комітету Нікопольської міськради від 27.04.2011 року № 10/11/0220-1358, було видано ПАТ «НЗФ» Дозвіл № 1211600000-72а про внесення змін та доповнень до Дозволу № 1211600000-72 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (т.1 а.с. 16-24,25).
12.07.2011 року Нікопольський міжрайонний природоохоронний прокурор виніс на адресу Управління протест № 4/241 Звих-12 про скасування Дозволу про внесення змін та доповнень (т.1 а.с.10-12).
Згідно доводів прокурора викладених в протесті: ПАТ «НЗФ» в порушення п.7 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» не дотримується вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин, крім того, не виконало умову, яка передбачена п.3.2.5 Дозволу від 30.06.2009 року № 1211600000-72 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а саме - проведення коригування затверджених граничнодопустимих (дозволених) обсягів викидів оксиду вуглецю (СО) після проведення заходів по оптимізації технологічного процесу із зниження викидів по джерелам викидів №№15-24,55,73-76,110,111, 154, 258 протягом 2010 року.
06.08.2012 року листом Управління № 2055/0/2-12 протест Нікопольського міжрайонного природоохоронного прокурора відхилено (т.1 а.с.13-15).
Правомірність та обґрунтованість дій відповідача щодо видачі Дозволу №1211600000-72а від 24.06.2011 року є предметом спору переданого на вирішення суду.
Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідачем прийнято правомірно, а саме на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Згідно з статтею 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» № 2707-ХІІ від 16.10.1992 року (далі - Закон № 2707-ХІІ) підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо, а також вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів тощо.
Статтею 11 вказаного Закону передбачено, що для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п'ять років за пропозицією спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
Дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря видаються за умови:
- неперевищення протягом терміну їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки;
- неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел;
- дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин.
Видача дозвільного документу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря регламентована Законом України «Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності», наказами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 30.05.2006 року № 266 «Про затвердження форми дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, дозволу про внесення змін до дозволу на викиди забруднюючих речовин, заяви на одержання дозволу на викиди», та від 09.03.2006 року № 108 «Про затвердження інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій, та громадян-підприємців».
При видачі дозволів Управління також керується «Методичними рекомендаціями щодо оформлення дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій, та громадян-підприємців», розміщеними на Веб-сайті Міністерства у рубриці «Охорона атмосферного повітря».
Враховуючи положення зазначених нормативних актів, а також обставини встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2011 року по справі 165005/1305/2011 щодо відсутності наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря ПАТ «НЗФ» і, відповідно, порушень вимог природоохоронного законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість посилань прокурора, в обґрунтування позовних вимог, на порушення пункту 7 статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» з боку ПАТ «НЗФ».
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано врахував те, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2011 року по справі №5005/825/2011 була виконана з боку ПАТ «НЗФ» в повному обсязі, про що свідчать постанови Відділу державної служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції (т.1 а.с.29,30).
Доводи прокурора щодо фактичного невиконання зазначеного рішення суду, оскільки виконання ПАТ «НФЗ» в повному обсязі цього рішення пов'язано лише з формальними підставами до яких віднесено отриманням ПАТ «НФЗ» нового Дозволу №1211600000-72а від 24.06.2011 року, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, так як у вказаних постановах Відділу державної служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції зазначено про виконання вимог виконавчого документа в повному обсязі та про виконання рішення боржником. При цьому вказані постанови оскаржено не було.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що виконання вказаного рішення господарського суду свідчить про здійснення ПАТ «НЗФ» заходів щодо скорочення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме оксиду вуглецю, передбачені розділом 4 додатку до Дозволу № 1211600000-72 та виконання умови п.3.2.5 розділу 3 додатку до Дозволу № 1211600000-72 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами під №№ 15-24, 55, 73-76, 110, 111, 154, 258, тому на момент видачі Дозволу № 1211600000-72а на внесення змін до Дозволу № 1211600000-72 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря судове рішення по справі № 5005/825/2011 виконано в повному обсязі і підстави для відмови у видачі такого дозволу були відсутні. Тому виданий 24.06.2011 року відповідачем Дозвіл № 1211600000-72а на внесення змін до Дозволу № 1211600000-72 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в повній мірі відповідає нормам чинного природоохоронного законодавства України.
Крім того, суд першої інстанції, враховуючи ненадання прокурором доказів в підтвердження доводів про порушення відповідачем положення п.2.14 наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.03.2006 року № 108 «Про затвердження інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій, та громадян-підприємців» (далі - Інструкція № 108), обґрунтовано зазначив про безпідставність зазначеного твердження.
Щодо доводів позивача про порушення відповідачем п. 2.4 «Нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел» № 309 (далі - Нормативи № 309), суд апеляційної інстанції зауважує на наступному.
Пунктом 1.4 наведених Нормативів № 309 передбачено, що якщо для стаціонарного джерела встановлені нормативи граничнодопустимого викиду забруднюючої речовини та технологічний норматив допустимого викиду, тоді застосовується технологічний норматив допустимого викиду.
Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 21.12.2012 року № 670 затверджені технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин із устаткування (установок) для плавки феросплавів з плавильною потужністю, що перевищує 20 тонн на день.
Дані технологічні нормативи згідно п. 1.4 Нормативів № 309 мають перевагу перед встановленою у Нормативах № 309 нормою викидів оксиду вуглецю в розмірі 250 мг/м3.
Отже суд першої інстанції, враховуючи те, що ПАТ «НЗФ» у своїй діяльності здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в межах норм, встановлених технологічними нормативами, які затверджені наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 21.12.2012 року № 670, дійшов правильного висновку про безпідставність тверджень позивача про порушення даної норми Управлінням в Дозволі №1211600000-72а «Про внесення змін до Дозволу №1211600000-72 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами».
Також суд першої інстанції, враховуючи положення Інструкцій № 108 та листа Міністерства екології та природних ресурсів України від 28.04.2011 № 8142/10/10-11, дійшов обґрунтованого висновку про те, що при внесенні змін до дозволу на викиди шляхом видачі відповідного дозволу №1211600000-72а Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області діяло у відповідності з вимогами законодавства та рекомендаціями міністерства.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора м. Дніпропетровська - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 березня 2013 року у справі № 2а/0470/10429/12 - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлений 9 грудня 2013 року.
Головуючий: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: О.М. Панченко