6.3
Іменем України
19 грудня 2013 року Справа № 812/10022/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Пляшкової К.О.,
при секретарі: Шибаєвій Т.В.,
за участю
позивача: ОСОБА_1,
представників:
позивача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 22.11.2013),
відповідача: Кудряшової Н.Є. (довіреність № 33/9/245 від 06.12.2013),
треті особи: ОСОБА_3. (довіреність б/н від 08.01.2013),
ОСОБА_5,
ОСОБА_6 (довіреність б/н від 15.02.2012),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_7 до реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції Луганської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - міське комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_5, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
29 листопада 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 та ОСОБА_7 до реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції Луганської області, у якому позивачами заявлено такі вимоги:
- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію прав державного реєстратора реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції Луганської області Ковальової А.В. від 25.01.2013 індексний № 127833 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на квартиру, об'єкт житлової нерухомості, розташовану у АДРЕСА_1, загальною площею 30,2 кв.м.,житловою площею 15,3 кв.м.;
- скасувати реєстраційний запис державного реєстратора реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції Луганської області Ковальової А.В., внесений до Державного реєстру прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під номером 42797 з дати і часу державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме з 15.01.2013 10:25:24;
- зобов'язати реєстраційну службу Луганського міського управління юстиції Луганської області внести до Державного реєстру прав на нерухоме майно відомості про скасування запису під номером 42797 з дати і часу державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме з 15.01.2013 10:25:24.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що з витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно № 143643 від 25.01.2013 про реєстрацію за ОСОБА_5 державним реєстратором реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції Луганської області Ковальовою А.В. права власності на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що таку реєстрацію здійснено на підставі договору дарування квартири серія та номер: 3626, виданого 06.05.2001, видавник: приватний нотаріус ОСОБА_8
Така реєстрація, на думку позивачів, є незаконною, оскільки 22.03.2009 за реєстровим № 2002 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_8 було видано дублікат договору дарування, зареєстрований в МКП «БТІ» м. Луганська в книзі 508 за № 55494/22. Відповідно до ст.53 Закону України «Про нотаріат» у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, за письмовою заявою осіб, перелічених у першому реченні частини п'ятої статті 8 цього Закону, видається дублікат втраченого документа. Позивачі вважають, що видача документа має такі юридичні наслідки: створення додаткового примірника документа; втрата чинності документом, дублікат якого виданий. Таким чином, позивачі вважають, що відповідачем здійснено реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі правовстановлюючого документа, який втратив чинність з моменту видачі його дублікату.
Крім того, позивачі зазначили, що 26.03.2009 за ОСОБА_5 МКП «БТІ» м. Луганська вже було проведено перереєстрацію права власності на підставі дубліката договору дарування квартири. Зазначений дублікат у судовому порядку недісним не визнаний.
Також, позивачі вважають, що ОСОБА_5 у зв'язку із втратою правовстановлюючого документа, який засвідчує його право власності, мав звернутися до суду за визнанням його права власності у судовому порядку, чого ним зроблено не було.
Ухвалою суду від 02.12.2013 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та справу призначено до судового розгляду у судовому засіданні. Одночасно з відкриттям провадження у справі, ухвалою суду залучено до участі у справі міське комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації», приватного нотаріуса Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_5 як третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача.
У судовому засіданні позивач та представник позивачів підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надали пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення проти позову (а.с.95-97), у яких зазначив, що 15.01.2013 ОСОБА_5 звернувся до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) та надав такі документи: квитанцію про сплату державного мита за реєстрацію права власності та квитанцію про сплату за надання витягу з Державного реєстру прав; оригінал договору дарування квартири за № 3626 від 06.05.2001, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_8; копію рішення № 2-3664/12 від 17.04.2012 Жовтневого районного суду м. Луганська; копію ухвали № 22ц-3094 від 27.06.2012 апеляційного суду Луганської області про залишення рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 17.04.2012 без змін; копію листа МКП «БТІ» за № 15/43-980 від 17.08.2012 про анулювання реєстрації права власності в електронному реєстрі прав за ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Луганська.
Відповідно до п.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перед прийняттям рішення державним реєстратором здійснено пошуки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно (МКП БТІ), в результаті яких зареєстровані права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за будь-якою особою, відсутні.
У зв'язку з тим, що державному реєстратору надано необхідний пакет документів, державним реєстратором прийнято рішення про реєстрацію права власності за законним власником ОСОБА_5, відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на об'єкт нерухомого майна та зареєстровано право власності за ОСОБА_5
Дублікат договору дарування квартири № 3626 від 06.05.2001 відповідно до пошуків у Реєстрі прав власності на нерухоме майно (МКП БТІ) не був зареєстрований в електронних реєстрах.
Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову.
Представник МКП «БТІ» вирішення питання щодо задоволення позовних вимог залишив на розсуд суду, подав до матеріалів справи відзив на адміністративний позов (а.с.60), у якому зазначив таке.
22.05.2001 право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 06.05.2001, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстровий № 3626.
26.03.2009 право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі дублікату договору дарування від 06.05.2001, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстровий № 3626, виданого 22.03.2009 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстровий № 2002.
01.04.2009 право власності на квартиру зареєстровано в рівних частках за ОСОБА_1, ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.2009, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_10, реєстровий № 788.
15.08.2012 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 17.04.2012 по справі № 2-3664/12, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 28.03.2009, реєстровий № 788, реєстрація права власності в електронному реєстрі прав за ОСОБА_1, ОСОБА_7 анульована.
Представник МКП «БТІ» у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на адміністративний позов.
ОСОБА_5 та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, зазначили, що відповідачем здійснено реєстрацію права власності на нерухоме майно у відповідності із вимогами діючого законодавства. Стосовно пояснень позивача та його представника, що видача дубліката договору дарування свідчить про те, що сам договір дарування є недійсним, зазначили, що відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 17.04.2012 по справі № 2-3664/12 сторін повернуто у первісний стан, а, відтак, оригінал договору дарування квартири є належним правовстановлюючим документом. Крім того, зазначили, що у позивачів взагалі відсутнє право звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом, оскільки реєстрація права власності на нерухоме майно за ОСОБА_5 жодним чином не впливає та не порушує будь-яких прав позивачів.
Приватний нотаріус Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_8 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
З огляду на положення ст.128 КАС України, суд ухвалив адміністративну справу розглядати за відсутності приватного нотаріуса Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_8
Заслухавши пояснення позивача, представника позивачів, представника відповідача, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов такого.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 15.01.2013 державним реєстратором реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції Луганської області Ковальовою А.В. на підставі договору дарування серія та номер 3626, виданого 06.05.2001 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_8, за ОСОБА_5 зареєстровано право приватної власності на квартиру, об'єкт житлової нерухомості, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, про що 25.01.2013 внесено запис до Державного реєстру прав на нерухоме майно за № 42797, що підтверджено витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.19).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідачів, суд виходить з такого.
Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна встановлено Законом України № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».
Згідно із ст.2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (тут і надалі Закон України № 1952-IV в редакції чинній на час здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно (п.1 ч.1 ст.4 Закону України № 1952-IV).
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України № 1952-IV державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;
2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;
3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;
4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;
5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації.
Відповідно до ч.7 ст.16 Закону України № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.
Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень визначено ст.15 Закону України № 1952-IV, частиною 2 якої встановлено, що перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 708 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Порядок № 708).
Відповідно до п.26, п.27 Порядку № 708 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 15.01.2013 ОСОБА_5 звернувся до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) та надав такі документи: квитанцію про сплату державного мита за реєстрацію права власності та квитанцію про сплату за надання витягу з Державного реєстру прав; оригінал договору дарування квартири за № 3626 від 06.05.2001, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_8; копію рішення Жовтневого районного суду м. Луганська № 2-3664/12 від 17.04.2012; копію ухвали апеляційного суду Луганської області № 22ц-3094 від 27.06.2012 про залишення рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 17.04.2012 без змін; копію листа МКП «БТІ» за № 15/43-980 від 17.08.2012 про анулювання реєстрації права власності в електронному реєстрі прав за ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Луганська (а.с.75-89).
З вищевикладеного судом встановлено, що ОСОБА_5 подано державному реєстратору договір дарування квартири як документ, що підтверджує виникнення за ним права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Посилання позивачів та їх представника на те, що зазначений договір втратив чинність у зв'язку із видачею його нотаріально посвідченого дубліката, суд вважає необґрунтованими та не бере до уваги, з огляду на таке.
05.06.2009 ОСОБА_5 звернувся до Жовтневого районного суду м. Луганська із позовною заявою до ОСОБА_7, ОСОБА_1, приватного нотаріуса Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_10, приватного нотаріуса Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_11, приватного нотаріуса Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_12 про визнання недійсним доручень та договору купівлі-продажу квартири.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 17.04.2012 у справі № 2-3664/12, залишеним без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду Луганської області від 27.06.2012 у справі № 22ц-3094, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено у повному обсязі; визнано недійсною довіреність ОСОБА_5 щодо надання повноважень ОСОБА_13 на отримання дублікату договору дарування квартири АДРЕСА_1 та представництва в МКП БТІ м. Луганська, а також у судових органах від 20.03.2009, посвідчену приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_11 за реєстровим № 755; визнано недійсною довіреність ОСОБА_5 щодо надання повноважень ОСОБА_13 на відчуження квартири АДРЕСА_1 від 26.03.2009, посвідчену приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_11 за реєстровим № 770; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 28.03.2009, що був укладений між ОСОБА_13, як продавцем та ОСОБА_7, ОСОБА_1, як покупцями та посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим № 788, повернувши сторони у первісний стан (а.с.77-88).
У мотивувальній частині рішення суду зазначено, що дублікат договору дарування було отримано ОСОБА_13 за довіреністю від 20.03.2009, яка не відповідає вимогам законодавства України та згідно до положень ст.ст.203, 215 ЦК України є недійсною.
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що всі дії вчинені ОСОБА_13 за довіреністю, яка є недійсною, не створюють будь-яких юридичних наслідків, у тому числі й щодо втрати чинності оригіналом договору дарування від 06.05.2001, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_8, за яким ОСОБА_5 є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Відтак судом встановлено, що ОСОБА_5 було надано державному реєстратору належний документ, що підтверджує виникнення за ним права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Перед прийняттям рішення державним реєстратором здійснено пошуки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, результати якого оформлено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 25.01.2013 за № 137517 та № 137598 (а.с.90-93).
Вивченням вказаних документів встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні будь-які відомості щодо реєстрації прав власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за будь-якою особою.
Отже, суд приходить до висновку, що державним реєстратором не встановлено підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, перелік яких визначено ст.24 Закону України № 1952-IV.
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_5 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.01.2013 державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення № 127833 від 25.01.2013 про проведення державної реєстрації права власності форма власності: приватна, розмір частки: 1, на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_5; відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна (а.с.94).
З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що державним реєстратором прав на нерухоме майно правомірно прийнято рішення № 127833 від 25.01.2013 про реєстрацію прав та їх обтяжень, а, відтак, у суду відсутні підстави для визнання такого рішення протиправним та скасування.
Інші позовні вимоги є похідними від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення № 127833 від 25.01.2013 про реєстрацію прав та їх обтяжень, а відтак у задоволенні цих позовних вимог слід також відмовити.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства (ст.1 КАС України).
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч.1 та ч.2 ст.2 КАС України).
У відповідності із ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно із п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України).
Таким чином, виходячи з системного аналізу вищенаведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, випливає, що фізична особа має право звернутися до адміністративного суду із позовом щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, відповідно прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій щодо цієї фізичної особи.
Системним аналізом положень Закону України № 1952-IV встановлено, що державний реєстратор прав на нерухоме майно, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, є суб'єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, тільки по відношенню до обмеженого кола осіб, а саме: власник нерухомого майна, інший правонабувач, сторона правочину, за яким виникло право, уповноважені ними особи.
Законом України № 1952-IV не визначено коло осіб, які можуть звертатися за оскарженням рішень, дій чи бездіяльності реєстратора речових прав.
Разом з тим, відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Застосовуючи аналогію закону до спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що за оскарженням рішення, дії чи бездіяльності може звернутися власник нерухомого майна, інший правонабувач, сторона правочину, за яким виникло право, уповноважені ними особи щодо яких прийнято таке рішення, вчинено дії або допущено бездіяльність.
В ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивачі ані на час здійснення реєстрації права власності, ані на час розгляду адміністративної справи не мали ніякого відношення до об'єкту нерухомості, щодо якого заявлені позовні вимоги, а відтак, на думку суду, не належать до кола осіб, по відношенню до яких державний реєстратор вчиняв або міг вчиняти владні управлінські функції, як суб'єкт владних повноважень.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачам не належить право вимоги по пред'явленому позову. Звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до ст.ст.88-94 КАС України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 19 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 24 грудня 2013 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_7 до реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції Луганської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - міське комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_5, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 24 грудня 2013 року.
Суддя К.О. Пляшкова