Справа: № 826/12413/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І. В.
Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
05 грудня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Мамчура Я.С.,
Шостака О.О.,
при секретарі: Оліщук А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Етра-НВ» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Етра-НВ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Етра-НВ» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві та просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.03.2013 № 0002612208.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2013 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що податковим органом зроблено неправильний висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства за наслідками взаємовідносин із ТОВ «Остін-Трейд», ТОВ «МарконГруп Ко» та ТОВ «ТПК Техномашинпостач», зокрема, щодо фіктивності господарських операцій, - оскільки договірні зобов'язання сторонами було виконано в повному обсязі, що підтверджується наданими до суду первинними документами, оформленими у відповідності до законодавчо визначених вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Етра-НВ» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків за наслідками фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Остін-Трейд», ТОВ «Маркон Груп Ко» та ТОВ «ТПК Техномашинпостач» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012. За результатами перевірки складено акт від 18.02.2013 № 150/22-8/30634422.
Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та порушень п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 376 289,00 грн.
На підставі висновків вказаного акту перевірки Державною податкової інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 07.03.2013 № 0002612208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 430 453,00 грн. в тому числі за основним платежем в сумі 376 289,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 54 164,00 грн.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що в розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України між позивачем і ТОВ «Остін-Трейд», ТОВ «МарконГруп Ко», ТОВ «ТПК Техномашинпостач» господарська діяльність фактично не здійснювалася. За спірними операціями між позивачем та контрагентами оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених ними операцій, - чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод. Крім того, суд першої інстанції визнав складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні юридично дефектними татакими, що не створюють правових наслідків для цілей формування податкових вигод, що, відповідно, зумовило висновок про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод. До таких висновків суд першої інстанції дійшов виходячи з такого:
Так, судом першої інстанції встановлено, і таке підтверджується матеріалами справи, що згідно наданих суду письмових доказів ТОВ «Маркон Груп Ко» поставило на адресу позивача товарно-матеріальні цінності (ТМЦ) на загальну суму 16800,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2800,00 грн., на підтвердження чого позивачем виписано видаткову накладну № 100610 від 10.06.2011 та податкову накладну від 10.06.2011 № 113.
Однак відповідно до Акту «Про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Маркон Груп Ко» з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період з грудня 2010 року по серпень 2011 року» № 1318/2300/37135774 від 08.12.2011р., складеного працівниками Яготинської МДПІ Київської області ДПС, вказаний контрагент вісутній за місцезнаходженням. Крім того, у Товариства відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби при зазначених обсягах реалізації товарів (робіт/послуг). Визнаючи ці господарські операції безтоварними, суд першої інстанції послався, окрім наведеного, і на висновок спеціаліста НДЕКЦ при УМВС України в Київській області Лавриненка Л.М. № 168 від 28.09.2011р.
Також судом встановлено, що між позивачем і ТОВ «Остін Трейд» було укладено договір постачання № 010711 від 01.07.2011. На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано видаткові накладні та податкові накладні.
Визнаючи безтоварними операції позивача із вказаним контрагентом, суд першої інстанції послався на Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Остін Трейд» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.12.11 по 31.12.11» за № 57/2200/37582931 від 15.10.12, складений інспекторами Яготинської МДПІ Київської області ДПС, яким, зокрема, встановлена відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків між ТОВ «Остін Трейд» та покупцями. Окрім наведеного, суд послався на пояснення гр. ОСОБА_6, співзасновника ТОВ «Остін Трейд», як на доказ фіктивного характеру діяльності даного контрагента.
Крім того, ТОВ «Етра-НВ» було укладено договори постачання з ТОВ «ТПК «Техномашпостач» за № В-0209/2010 від 02.09.2010 та № 01052010 від 01.05.2010. На підтвердження виконання умов зазначених правочинів позивачем надано видаткові та податкові накладні.
Суд першої інстанції визнав і ці угоди нікчемними з огляду на відсутність в контрагента позивача майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення спірних операцій, а також відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень та транспортних засобів, - встановлену за результатами перевірки за висновками Акту «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Техномашпостач» з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за 2010 рік, січень, лютий 2011 року» № 280/7/23-1/36803875 від 07.04.2011р., складеним працівниками Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС. Окрім наведеного Акту, судом враховано також висновок спеціаліста НДЕКЦ при УМВС України в Київській області Лавриненка Л.М. № 74 від 30.03.2011р.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. Частиною третьої зазначеної статті визначено право суду апеляційної інстанції встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 71 КАСУ, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 ч. 1 КАСУ).
Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 89 КАСУ, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Преюдиційними, тобто обов'язковими до урахування судом, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності, є лише такі, що набрали законної сили, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок (ст. 72 ч. 4 КАСУ).
Частиною 1 ст. 145 ЦК України передбачено, що майновий стан підприємства визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, відображається в бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.
Відповідно до п. п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», (який був чинним на час здійснення частини спірних господарських операцій), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Виходячи зі змісту пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Положеннями пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку
Згідно із п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За приписами п.198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).
Із аналізу наведених вище норм законодавства, чинного в періоди, що були предметом перевірки, вбачається, що необхідною умовою для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності, що повинно підтверджуватися належним чином складеними податковими накладними (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу) і сплатою податку на додану вартість продавцю у складі вартості товару.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Тобто, підставою для виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту є наявність первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних, складених на здійснення реальних господарських операцій.
Як свідчать матеріали справи, позивач надав суду налекжним чином оформлені первинні документи, змістом яких зафіксовано факт, суть та обсяг здійснених господарських операцій поставки товарів відповідно до специфікацій (насоси, електродвигуни і т.і.). Це, перш за все, договори постачання; податкові, видаткові накладні; специфікації; ТТН; а також письмові докази подальшого спрямування отриманих товарів (продаж іншим суб'єктам господарювання, у тому числі, й нерезидентам): товарно-транспортні, вантажно-митні накладні, тощо. Копії цих документів долучені до матеріалів справи. Означені вище документи не мають дефектів змісту чи форми, які б мали наслідком позбавлення їх юридичної значимості.
Більше того, всі первинні документи зареєстровані в регістрах бухгалтерського обліку, а податкові накладні включені до реєстрів отриманих (виданих) податкових накладних у відповідних періодах, своєчасно та у повноому обсязі. Дані податкових накладних з реєстрів виданих та отриманих податкових накладних включені до Декларації з ПДВ та Додатку 5 до неї у відповідних періодах. Декларації подані до ДПІ своєчасно. Сума податкового зобов'язання сплачена до бюджету своєчасно і в повному обсязі.
Аналізуючи доводи податкового органу і докази, покладені судом першої інстанції в основу висновку про відсутність правових підстав до задоволення позову, колегія суддів вважає за необхідне відзначити наступне.
Не можуть братися до уваги доводи про те, що суб'єкт підприємництва не має ресурсів для здійснення операцій із зберігання, перевантаження та перевезення товарів власними силами, оскільки вказана обставина жодним чином не перешкоджає робити такі операції силами іншого суб'єкта підприємницької діяльності за відповідну плату. Господарська діяльність товариства може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту шляхом укладання цивільно-правових угод та господарських договорів. Вирішення ж питань стосовно матеріально-технічного забезпечення господарської діяльності товариства належить до виключної компетенції такого товариства та не може скеровуватися його контрагентом.
Таким чином, відомості Акту перевірки ТОВ «Маркон Груп Ко» щодо відсутності в нього основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, що, на думку суду першої інстанції, свідчить про неможливість здійснення контрагентом позивача господарських операцій, не є підставою для позбавлення ТОВ «Етра-НВ» права на формування податкового кредиту.
Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі від 13.08.2013 по справі № К/800/24334/13 Вищого адміністративного суду.
Висновки Акту про неможливість проведення зустрічної перевірки теж не є належним джерелом доказової інформації з огляду на таке.
Згідно з п. 73.5 ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічна звірка здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків і зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання в десятиденний термін.
Разом з тим, за змістом всього Акту йдеться про проведення як зустрічної звірки, так і перевірки, хоча п. 73.5 ст. 73 ПКУ встановлено, що зустрічні звірки не є перевірками і проводяться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Що стосується висновків Акта про виявлені порушення норм податкового законодавства, колегія суддів звертає увагу, що у податкового органу відсутні повноваження щодо здійснення в межах проведення зустрічних звірок контролю за дотриманням податкового законодавства платниками. Функції контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується шляхом проведення перевірок у випадках і в порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Крім того, слід зазначити, що Актом звірки (перевірки) встановлено неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку з відсутністю компанії за податковою адресою. Разом з тим, за змістом цього Акта, податковим органом було встановлено відсутність об'єктів оподаткування, факту передачі товарів (послуг), - хоча ніякі первинні документи бухгалтерського обліку чи податкової звітності при цьому не досліджувалися.
Таким чином, висновки Акту, зроблені податковим органом, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, і повністю спростовуються наведеними вище обставинами, - а тому рішення суду в частині, що обгрунтована даними висновками, є таким, що грунтується на припущеннях.
Висновки спеціаліста-почеркознавця, на які посилається суд першої інстанції у своєму рішенні, не є висновками експертизи, а є нічим іншим, як результатом дослідження, проведеним поза межами визначеної законом процедури проведення судових експертиз, - про що вказує пункт 1.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 08. 10.1998 р. N 53/5.
Спеціаліст-почеркознавець, не маючи статусу експерта, не попереджається про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.
Відповідно до положень пп. 83.1.3. п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби підставами для висновків під час проведення перевірок є саме експертні висновки, а не висновки спеціалістів.
Водночас замовлення правоохоронними органами дослідження спеціаліста згідно положень даного п. 1.3 Інструкції можливе тільки для "вирішення питання про порушення адміністративної чи кримінальної справи", тобто, з метою встановлення лише "ознак злочину" (ч.2 ст.94 КПК).
Отже, з урахуванням викладеного, дані висновки спеціалістів, які не є експертними висновками, не можуть бути використані при проведенні документальних перевірок платників податків органами державної податкової служби, оскільки результати перевірок носять остаточний характер для платника податків і додатковому дослідженню і перевірці (як це має місце під час розслідування кримінальної справи) вже не підлягають. Таким чином, відповідно до статті 69 КАС України висновок спеціаліста не є засобом доказування. Доказом, за приписами даної статті, може бути тільки висновок експерта, який попереджається про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.
Що стосується пояснень гр. ОСОБА_6, - то вони теж не можуть бути визнані належними і допустимими доказами у справі внаслідок наступного. Ці свідчення не були отримані (перевірені) судом першої інстанції з межах процедури, встановленої процесуальним законодавством: свідок не був допитаний судом безпосередньо, із дотриманням вимог, визначених статтею 65 КАСУ (йому не роз'яснювалися права, він не складав присяги, його не було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення). З матеріалів, що містяться у справі, не вбачається, у межах якого провадження відібрані такі пояснення. Означеним свідченням не була надана правова оцінка як доказу такими, що набрали законної сили, вироком суду, чи постановою у справі про адміністративну відповідальність. Докази, одержані з порушенням закону, не беруться до уваги судом при вирішенні справи (ст. 70 ч. 3 КАСУ, ст. 62 ч. 2 Конституції України).
Разом з тим, платник податків не може нести юридичної відповідальності за дії або бездіяльність контрагентів за відсутності вини. Несплата контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту позивачем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.
Окрім того, у матеріалах справи відсутні судові рішення з приводу визнання зазначеного правочину недійсним, немає відомостей щодо наявності проваджень по кримінальних справах відносно посадових осіб позивача або за фактом скоєння злочину за ознаками статті 212 Кримінального кодексу України або вироків суду, які набрали законної сили.
Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.04.2013 року по справі № К/9991/56246/12.
Вищий адміністративний суд України у своєму Інформаційному листі від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 також зазначає: «У разі якщо дії платника податків свідчать про його сумлінності, а скоєні ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності і відповідності дійсному економічним змістом, для підтвердження права на податковий кредит та бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних».
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Етра-НВ» з ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «Маркон Груп КО», ТОВ «ТПК «Техномашпостач» були укладені господарські договори, зобов'язання за якими сторони виконали в повному обсязі: товар був поставлений контрагентами та прийнятий ТОВ «Етра-НВ» за товаротранспортними накладними, сторонами правочинів складені видаткові та податкові накладні, підписані уповноваженими посадовими особами та скріплені печатками підприємств. Розрахунки з контрагентами проведено у безготівковій формі. Станом на 01.08.2013 по взаєморозрахунках з ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «Маркон Груп КО», ТОВ «ТПК «Техномашпостач» кредиторська заборгованість у позивача відсутня. Крім того, у визначених договорами випадках весь товар був переданий позивачу згідно специфікації, а також оприбуткований позивачем.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вказані вище первинні документи і документи бухгалтерського обліку, а також встановлені обставини справи підтверджують факт товарності господарських операцій, - з огляду на що обґрунтованих підстав вважати, що вони реально не відбулися, - немає. Тому віднесення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сплачених у ціні придбаного товару, є правомірним. Докази, надані на підтвердження реальності виконання сторонами спірних договорів, відповідачем не спростовані.
Дослідивши й проаналізувавши обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій в порядку, визначеному ст. 72 ч. 2 КАСУ. З огляду на викладене, колегія вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 07.03.2013 № 0002612208 є протиправним та підлягаює скасуванню.
Отже, висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, під час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст.202 КАС України, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2013 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Етра-НВ» - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2013 року - скасувати.
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Етра-НВ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Податкове повідомлення-рішення №0002612208 від 07.03.2013 року визнати протиправним та скасувати.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 10 грудня 2013 року.
Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.
Судді: Мамчур Я.С
Шостак О.О.