"07" листопада 2013 р. справа № 2а/0470/9384/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Юхименка О.В. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Шелепової Ю.В.
за участю представника позивача - Рудницької Ю.О. ( довіреність від 09.10.2013)
представника відповідача - Тронько В.В. (довіреність від 01.10.2013)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року у справі № 2а/0470/9384/11 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сетав Авто» до Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сетав Авто» ( далі - Позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області ( далі - Відповідач), у якому просило визнати протиправними дії Відповідача по збільшенню грошових зобов'язань Товариству по податку на додану вартість і податку на прибуток та нарахуванню штрафних санкцій та визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 05.07.2011 року № 0001282320 та № 0001292320.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать чинному законодавству, а тому податкові повідомлення рішення слід скасувати.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року позовні вимоги ТОВ «Сетав Авто» задоволено у повному обсязі.
Рішення суду обґрунтовано тим, що направлення наказу поштою у день проведення перевірки позбавляє суб'єкта господарювання можливості бути обізнаним про проведення такої перевірки щодо нього, що свідчить про протиправність дій Відповідача. Щодо твердження Відповідача про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Сетав Авто» з ТОВ «Трансмультиторг» згідно з договором від 01.05.2010 року, то акт перевірки не містить жодного доказу невідповідності змісту договору дійсним намірам сторін. Більш того, поставлені ТОВ «Трансмультиторг» товари ( автомобільні запчастини) були у подальшому використані ТОВ «Сетав Авто» у господарській діяльності, а саме - реалізовані кінцевим споживачам та замовникам Товариства. ( а.с. 152-162)
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Новомосковська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів подала апеляційну скаргу, відповідно до якої, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «Сетав Авто» у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказувала на те, що невиїзну перевірку «Сетав Авто» проводили на підставі наказу та повідомлення про дату початку перевірки, які засобами поштового зв'язку направлено Позивачу. Щодо висновків про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Сетав Авто» з ТОВ «Трансмультиторг», то вони ґрунтуються на висновках акту позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Трансмультиторг», відповідно до яких безпосередній контрагент Позивача не знаходиться за місцем реєстрації, не має виробничих потужностей та трудових ресурсів для здійснення господарської відповідальності, що дає підстави вважати, що правочини між ТОВ «Трансмультиторг» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. ( а.с. 168,169)
Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.
У судовому засіданні представник Відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити із зазначених у ній підстав.
Представник Позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 17.06.2011року по 20.06.2011 року уповноваженими фахівцями державної податкової інспекції, на підставі наказу №554 від 17.06.2011року, проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Сетав Авто» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB «Трансмультиторг» за період з 01.05.2010 року по 30.09.2010 року.
Копію наказу № 554 від 20.06.2011року та повідомлення про дату початку перевірки №90/233/6 від 17.06.2011 року направлено 17.06.2011року засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу TOB «Сетав Авто», а саме: 51200, м.Новомосковськ, вул.Сучкова, буд.66, що сторонами не спростовано та про що зазначено у акті перевірки.
За результатами перевірки складений Акт № 217/233/30325941 від 20.06.2011року.
Відповідно до висновків указаного Акту встановлено порушення законодавства в частині недотримання ТОВ «Сетав Авто» приписів:
- частини 5 статті 203, частини 1,2 статті 215, статті 216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 ЦК України) по правочинах, здійснених з TOB " Сетав Авто " за травень-вересень 2010 року по придбанню автомобільних запчастин від TOB „Трансмультиторг";
- порушення пункту 1.4 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997, в результаті чого перевіреним підприємством занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 30 876 грн., у тому числі за травень 2010 року у сумі 2167 грн., червень 2010 року у сумі 1413 грн., липень 2010 року у сумі 1839 грн., серепень 2010 року у сумі 22457 грн., вересень 2010 року у сумі 3000 грн.;
- пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 і підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994, в результаті чого перевіреним підприємством занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 38 595 грн., у тому числі за 2 квартал 2010 року у сумі 4 475 грн., за 3 квартал 2010 року у сумі 34 120 грн.
Інших фактів порушення Позивачем норм законодавства Відповідачем у Акті не зазначено.
Визнання протиправними дій податкового органу по збільшенню грошових зобов'язань Товариству по податку на додану вартість і податку на прибуток та нарахуванню штрафних санкцій та визнання нечинними вказаних податкових повідомлень-рішень і є предметом даного спору.
Щодо фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції, заперечень у сторін не виникало.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Сетав Авто», суд першої інстанції виходив з того, що направлення Відповідачем наказу поштою у день проведення перевірки позбавляє суб'єкта господарювання можливості бути обізнаним про проведення такої перевірки щодо нього, що свідчить про протиправність дій Відповідача. Крім того , оскільки Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували зроблені в Акті висновки щодо нікчемності і безтоварності договору, укладеного між Позивачем і ТОВ «Трансмультиторг», та доказів, що вказують на недодержання Позивачем та його контрагентом під час укладення відповідного договору вимог ст.203 ЦК України, а тому твердження Відповідача щодо нікчемності правочинів є лише його припущенням. Більш того, поставлені ТОВ «Трансмультиторг» товари ( автомобільні запчастини) були у подальшому використані ТОВ «Сетав Авто» у господарській діяльності, а саме - реалізовані кінцевим споживачам та замовникам Товариства.
Колегія суддів не у повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з пп. 7.5.1 Закону (168/97-ВР) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Вищевказані положення Закону № 168 не ставлять у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.
В силу пп. 7.2.4 Закону (168/97-ВР) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення), забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.
Матеріалами справи підтверджено, що 01 травня 2010 між Позивачем та ТОВ «Трансмультиторг» укладений договір №000149, згідно якого продавець (ТОВ «Трансмультиторг») зобов'язується продати товар ( автомобільні запчастини) , а покупець (ТОВ «Сетав Авто») прийняти їх окремими партіями по ціні, в асортименті та кількості, яка остаточно узгоджується сторонами у накладних, що є невід'ємною частиною договору.
Факт поставки товару підтверджено податковими та видатковими накладними, факт його оплати - платіжними дорученнями, дослідженими судом. Крім того, судом встановлено, а Відповідачем не спростовано, що поставлені ТОВ «Трансмультиторг» товари ( автомобільні запчастини) були у подальшому використані ТОВ «Сетав Авто» у господарській діяльності, а саме - реалізовані кінцевим споживачам та замовникам Товариства.
Відповідачем, як це передбачено частиною 2 статті 71 КАС України, не надано доказів, які б спростовували висновок суду першої інстанції про те, що у Позивача були наявні всі необхідні первинні документи, складені контрагентом, на підставі яких ним задекларовано суму податкового кредиту (договір, видаткові та прибуткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення тощо). Як не надано належних доказів, які б підтверджували зроблені в Акті перевірки висновки щодо нікчемності і безтоварності договору, укладеного між Позивачем і ТОВ «Трансмультиторг», та доказів, що вказують на недодержання Позивачем та його контрагентом під час укладення відповідного договору вимог ст.203 ЦК України.
Відповідачем не спростовано, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення Позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) , контрагент Позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Більш того, судове рішення про визнання недійсним правочину, на підставі якого формувався податковий кредит, - відсутнє. З огляду на індивідуальну відповідальність, підприємство не може нести відповідальність ні за несплату податків своїх контрагентів, ні за можливу недостовірність відомостей про них, ні за будь-які інші дії підприємств під час здійснення ними господарської діяльності, за умови необізнаності щодо них.
За таких обставин порушені права Позивача мають бути поновленні шляхом скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на безпідставність їх винесення.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги висновки Акту перевірки, що контрагент Позивача - ТОВ «Трансмультиторг», не знаходиться за місцем реєстрації, не має виробничих потужностей та трудових ресурсів для здійснення господарської відповідальності, що дає підстави вважати, що правочини між ТОВ «Трансмультиторг» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків, визнаються колегією суддів необґрунтованими та такими, що спростовуються вищенаведеними доказами.
Щодо висновків суду про визнання протиправними дій Відповідача по збільшенню грошових зобов'язань Товариству по податку на додану вартість і податку на прибуток та нарахуванню штрафних санкцій з огляду нате, що направлення наказу поштою у день проведення перевірки позбавляє суб'єкта господарювання можливості бути обізнаним про проведення такої перевірки щодо нього, колегія суддів, вважаючи такі висновки помилковими, зазначає наступне.
Згідно з пунктом 79.2 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Таким чином, наведена норма Кодексу передбачає два альтернативні способи інформування платника про позапланову невиїзну перевірку:
- безпосереднє вручення такого рішення під розписку;
- надіслання листом з повідомленням про вручення.
При цьому, правова конструкція цієї норми жодним чином не визначає черговості або не надає переваг у застосуванні податковим органом будь-якого із зазначених способів та не містить обов'язку податкового органу не розпочинати перевірку до сплину певного часу після отримання підприємством надісланого наказу та повідомлення про проведення перевірки.
Тобто, для факту надіслання достатньою є передача податковим органом відповідного виду поштової кореспонденції на пошту, тоді як подальше вручення (отримання) адресатом (платником) такого листа є окремою дією, яка не впливає на право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Правильність такого тлумачення підтверджується і тим, що цей Кодекс розрізняє поняття "надіслання" та "отримання" без їх ототожнення. Так, у пункті 56.18 статті 56 названого Кодексу виникнення права платника на оскарження рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання пов'язано саме з отриманням такого рішення. Згідно ж із пунктом 79.2 статті 79 цього ж Кодексу однією з обов'язкових умов проведення посадовими особами органу державної податкової служби документальної позапланової невиїзної перевірки є, зокрема, надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Крім того, відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Слід зазначити, що саме таке розуміння наведеної норми доведено до відома судів Листом Вищого адміністративного суду України від 09.04.2012р. N 1017/11/13-12.
Отже, перевірку здійснено уповноваженими на те службовцями, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законами України.
Оскільки судом першої інстанції при розгляді справи щодо цієї частини вимог допущено порушення норм матеріального права, то у цій частині постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні вимог про визнання дій Відповідача протиправними.
Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст. 205,207 КАС України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року у справі № 2а/0470/9384/11 - скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сетав Авто» задовольнити частково.
Скасувати податкові повідомлення - рішення № 0001282320 від 05.07.2011 року та № 0001292320 від 05.07.2011 року.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі.
Повний текст постанови складено 29 листопада 2013 року.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: О.В. Юхименко
Суддя: А.В. Шлай