"05" грудня 2013 р. справа № 2а-401/395/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.
суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.
за участю секретаря судового засідання: Шелепової Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2012 року у справі № 2а-401/395/12 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії , -
21 вересня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, в якому, з урахуванням уточнень, просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови зарахувати стаж роботи з 16.02.1984 року по 22.01.1999 року до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська зарахувати трудовий стаж роботи з 16.02.1984 року по 22.01.1999 року до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та призначити пенсію з часу звернення з заявою про призначення пенсії з 17.01.2011 року.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2012 року позов задоволено частково: визнано неправомірними дії відповідача, що виражаються у відмові ОСОБА_1 у зарахуванні періоду роботи з 16.02.1984 року по 22.01.1999 року у шкідливих умовах до пільгового стажу та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська зарахувати позивачу період з 16.02.1984 року по 22.01.1999 року як шкідливий та додати його до пільгового стажу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в позові відмовити.
В апеляційній скарзі зазначає, що в трудовій книжці позивача відсутні відомості що визначають право на пенсію на пільгових умовах, оскільки не зазначено характер виконуваної роботи та відомості щодо роботи повний робочий день. Надана позивачем довідка уточнююча особливий характер роботи не відповідає вимогам п. 3 Порядку застосування списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383, оскільки містить посилання на Постанову Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року, яка на період роботи на посаді слюсаря-ремонтника (з 16.02.1984 року по 12.07.1984 року) ще не була прийнята. Крім того, відповідач вважає за неможливе зарахувати період роботи після 21.08.1992 року у пільговий стаж, оскільки листом від 05.11.2010 року №10/470 повідомлено, що у відділі пенсійного забезпечення та контролю управління праці та соціального захисту населення Красногвардійського району є копії документів з атестації робочих місць зі шкідливими умовами праці, яка проводилась в ТОВ «Червоний Профінтер» в листопаді 1995 року та згідно цих документів робоче місце автоматника холодновисадних автоматів атестації не підлягало.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 з 16.02.1984 року по 12.07.1984 року працював в ТОВ «Червоний Профінтер» на посаді слюсара-ремонтника в цвяховому цеху, а з 12.07.1984 року по 22.01.1999 року на посаді автоматника холодновисадних автоматів цвяхового цеху, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці позивача (а.с.41-44).
Згідно довідки уточнюючої особливий характер роботи та умов праці необхідний для призначення пільгової пенсії №08/14 від 22.01.1999 року, ОСОБА_1 має право на пенсію на пільгових умовах за списком №2 (а.с. 45).
ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська з заявою про призначення пільгової пенсії за віком по списку №2 згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення», проте відповідач листом від 30.03.2011 року №1133/06 відмовив позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за віком по списку №2.
Вказані правовідносини стали підставою для звернення позивач з позовом до суду.
Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788/ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з записів трудової книжки ОСОБА_1 у період з 16.02.1984 року по 12.07.1984 року працював в ТОВ «Червоний Профінтер» на посаді слюсара-ремонтника в цвяховому цеху, а з 12.07.1984 року по 22.01.1999 року на посаді автоматника холодновисадних автоматів цвяхового цеху.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 20 Порядку встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Як вбачається з довідки уточнюючої особливий характер роботи та умов праці необхідний для призначення пільгової пенсії №08/14 від 22.01.1999 року, ОСОБА_1 у період з 16.02.1984 року по 12.07.1984 року працював в ТОВ «Червоний Профінтер» на посаді слюсара-ремонтника в цвяховому цеху, а з 12.07.1984 року по 22.01.1999 року на посаді автоматника холодновисадних автоматів цвяхового цеху та має право на пенсію на пільгових умовах за списком №2.
Між тим, у період роботи ОСОБА_1 на посаді слюсара-ремонтника в цвяховому ТОВ «Червоний Профінтер» з 16.02.1984 року по 12.07.1984 року діяла Постанова Ради Міністрів СРСР «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах» № 1173 від 22.08.1956 року, згідно з якою посада слюсара-ремонтника до вказаних списків віднесена не було тому, суд першої інстанції зробив помилковий висновок щодо необхідності зарахування цього періоду до пільгового стажу.
Як вбачається з матеріалів справи, управлінням Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська повідомлено позивача про можливість зарахування до пільгового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 12.07.1984 року по 21.08.1992 року на посаді автоматника холодновисадних автоматів цвяхового цеху в ТОВ «Червоний Профінтер».
При цьому, відповідач вказав на те, що період роботи ОСОБА_1 починаючи з 21.08.1992 року на посаді автоматника холодновисадних автоматів цвяхового цеху в ТОВ «Червоний Профінтер» не підлягає зарахуванню до пільгового стажу періоду роботи, у зв'язку з тим, що в листопада 1995 року в ТОВ «Червоний Профінтер» проводилась атестація робочих місць, однак посада автоматника холодновисадних автоматів цвяхового цеху атестації не підлягала.
Отже, щодо вимог позивача в частині зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 21.08.1992 року по 22.01.1999 року на посаді автоматника холодновисадних автоматів цвяхового цеху в ТОВ «Червоний Профінтер», суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
З огляду на наведене непроведення атестації посади на автоматника холодновисадних автоматів цвяхового цеху на підприємстві є підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи позивача на даній посаді у період з 21.08.1992 року по 22.01.1999 року до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України в постанові від 10 вересня 2013 року.
Відповідно до частини другої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Керуючись: пунктом 3 частини 1 статті 198, 205, 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська - задовольнити.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2012 року у справі № 2а-401/395/12 - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлений 6 грудня 2013 року.
Головуючий: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: О.М. Панченко