ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
18 грудня 2013 року Справа № 813/8003/13-а
15 год. 52 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий - суддя Кравців О.Р.,
секретар судового засідання Саїв М.В.,
від позивача Глодан І.М.,
від відповідача Думич І.Я.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Міст Експрес" про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, -
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Міст Експрес" (далі - позивач, ТОВ «ТД «Міст Експрес») з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - відповідач, ВД ЛОВ ФСС з ТВП).
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що перевіркою відповідача невірно встановлено порушення ТОВ «ТД «Міст Експрес» законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та застосовано фінансові санкції. Вважає, що позивач не повинен нести відповідальність за поділ путівки на санаторно-курортне лікування та користування такою путівкою незастрахованою особою, оскільки таке відбулося без його відома.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні /а.с.51-52/, вважає позицію позивача щодо обставин поділу путівки на санаторно-курортне лікування та користування путівкою незастрахованою особою необґрунтованою. Тому, просить відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухав пояснення представників сторін, з'ясував позицію відповідача, обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -
Посадовими особами ВК ЛОВ ФСС з ТВП проведено планову перевірку по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01.04.2011 року по 31.03.2013 року, за результатами якої складено акт № 214 від 04.07.2013 року /а.с.16-25/.
Перевіркою виявлено порушення порядку витрачання страхових коштів Фонду:
1. при нарахуванні допомог:
- з тимчасової втрати працездатності - 5648,97 грн.;
- по вагітності та пологах - 570,78 грн.;
2. при видачі дитячих подарунків - 89,29 грн.;
3. при видачі та використанні путівок - 11388,30 грн.
За наслідками перевірки по коштах Фонду сума фінансових та штрафних санкцій склала 26546,01 грн. /а.с.20/.
На підставі складеного акту ВК ЛОВ ФСС з ТВП прийнято рішення № 200 від 23.07.2013 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на загальну суму 25533,87 грн. /а.с.29-30/
Позивач вважає, що таке рішення відповідача, в частині повернення коштів Фонду в сумі 7713,30 грн. та застосування фінансових (штрафних) санкцій на суму 3856,65 грн., а в цілому на суму 11569,95 грн., є протиправним та підлягає скасуванню, а тому звернувся з позовом до суду.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку звернення до адміністративного суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник щодо використання позивачем страхових коштів Фонду в частині виділення та поділу путівок на санаторно-курортне лікування для працівників підприємства ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Правові, організаційні та фінансової основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 року № 2240 (далі - Закон № 2240).
В розумінні цього Закону страхувальником є роботодавець, а страховиком - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ст. 2 Закону № 2240).
Згідно зі ст. 28 Закону № 2240 страховик, серед іншого, має право:
- одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій (у тому числі від органів доходів і зборів, банківських, інших фінансово-кредитних установ) та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності відомості щодо використання страхових коштів;
- проводити перевірку правильності використання страхових коштів на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників;
- одержувати необхідні пояснення (у тому числі письмові) з питань, що виникають під час перевірок;
- накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства;
- порушувати відповідно до законодавства питання про притягнення посадових осіб до відповідальності за порушення законодавства у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, вимагати надання інформації про вжиті заходи (п. 2, 3, 4, 6, 7 ст. 28 Закону № 2240).
Частиною 1 ст. 30 Закону № 2240 передбачено, що страхувальники та інші отримувачі страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50% такої суми. Право застосовувати фінансові санкції мають керівники виконавчої дирекції Фонду та його відділень, їх заступники (ч. 4 ст. 30 Закону № 2240).
Щодо путівки у ПрАТ «Туристично-оздоровчий комплекс «Судак» виділеної працівнику ТОВ «ТД «Міст Експрес» ОСОБА_4, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Оскільки, сам факт поділу путівки на санаторно-курортне лікування між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 визнаються позивачем і відповідачем та у суду не виникло сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, суд звільняє сторони від доказування у частині факту поділу путівки.
Позивач стверджує, що для підставного оформлення поділу путівки між ОСОБА_4 та її чоловіком ОСОБА_5 ТОВ «ТД «Міст Експрес» разом з іншими необхідними документами надано належно оформлену довідку з місця роботи чоловіка ОСОБА_5 від 10.10.2011 року, яка свідчить, що він дійсно працює в ЧП «ОСОБА_6», та що санаторно-курортними путівками протягом 2010-2011 років не користувався /а.с.11/.
На думку позивача, те що ОСОБА_5 є працюючою особою означає, відповідно до п. 2 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», що він є і застрахованою особою. Відтак, вважає, що поділ путівки ОСОБА_4 відбувся із застрахованою особою, якою є її чоловік.
Проте, суд не зважає на такі покликання позивача з наступних підстав.
Дійсно, п. 2 ст. 2 Закону № 2240 застрахованою особою є найманий працівник, на користь якого здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Однак, з довідки виданої ОСОБА_5 неможливо встановити, що він є тією застрахованою особою на користь якої здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності. У довідці сказано лише, що він працює у ЧП «ОСОБА_6» та не користувався санаторно-курортними путівками у 2010-2011 роках.
На виконання своїх повноважень, передбачених ст. 28 Закону № 2240, ВД ЛОВ ФСС з ТВП звернулася до Коростенського міського центру зайнятості та отримала відповідь листом № 1043 від 25.06.2013 року про те, що ФОП ОСОБА_6 у 2011 році найманої праці не використовував, трудові договори між найманим працівником та фізичною особою не реєстрував /а.с.55/. Таким чином, ОСОБА_5 трудового договору з ФОП ОСОБА_6 не укладав, єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не сплачував, і за цих обставин не був застрахованою особою.
Крім того, умови отримання застрахованими особами та членами їх сімей санаторно-курортного лікування сплаченого за рахунок коштів ФСС з ТВП визначено Порядком отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженим постановою правління ФСС з ТВП від 25.02.2009 року № 12 (далі - Порядок № 12).
Відповідно до п. 4.1 Порядку № 12 рішення про виділення путівки застрахованій особі приймає комісія (уповноважений із соціального страхування підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, на підставі особистої заяви та довідки для одержання путівки (форма № 070/о).
Згідно з п. 4.11 Порядку № 12 комісією (уповноваженим) із соціального страхування приймається рішення про поділ путівки для спільного санаторно-курортного лікування застрахованої особи та члена її сім'ї, що працює (дружини або чоловіка, які перебувають у шлюбі), у тому числі на іншому підприємстві (застрахованої особи), або її дитини віком від 4 до 18 років, застрахованої особи, та члена її сім'ї, який навчається у вищому навчальному закладі з денною формою навчання, а також для двох застрахованих осіб, що працюють на одному підприємстві, за умови попереднього отримання письмового погодження адміністрації санаторно-курортного закладу і терміну лікування кожної особи не менше 12 діб.
Отже, комісія приймаючи рішення про поділ путівки застрахованої особи та члена сім'ї, повинна з'ясувати, чи є член сім'ї, що працює на іншому підприємстві та претендує на поділ путівки, теж застрахованою особою. Цього комісією зроблено не було, а відтак покликання позивача в цій частині суд вважає необґрунтованими.
Щодо путівки у ДП «Санаторій Ай-Петрі» виділеної працівнику ТОВ «ТД «Міст Експрес» ОСОБА_3 суд враховує наступне.
Як встановлено в судовому засіданні документів про те, що ОСОБА_8 є застрахованою особою позивачем не надано ні під час проведення перевірки ні під час розгляду справи по суті в суді. Однак, представник позивача стверджує, що у даному випадку поділу путівки між ОСОБА_3 та його дружиною ОСОБА_8 не відбулося, оскільки підприємством не отримано попереднього письмового погодження на це адміністрації санаторно-курортного закладу.
Судом з матеріалів справи встановлено наступне:
- 20.12.2012 року в Санаторій "Ай-Петрі" позивачем направлено листа без номера з проханням дозволити поділ путівки № 1127522 з заїздом 29.12.2012 року для працівника підприємства ОСОБА_3 з працюючою дружиною ОСОБА_8, з доплатою за додаткові 3 дні перебування за рахунок відпочиваючих /а.с.74/;
- того ж дня 20.12.2012 року директором ТОВ «ТД «Міст Експрес» видано путівку № 1127522 ОСОБА_3 і ОСОБА_8 в ДП "Санаторій "Ай-Петрі" для лікування дихальної системи терміном на 21 день /а.с.79/;
- відповідачем на виконання повноважень, передбачених ст. 28 Закону № 2240, направлено листа від 18.11.2013 року з проханням підтвердити поділ путівки № 1127522 та надіслати докази погодження /а.с.72/;
- на цей запит ДП "Санаторій "Ай-Петрі" надіслало відповідь № 944 від 18.11.2013 року про те, що по путівці на лікування № 1127522 в санаторії знаходились ОСОБА_3 і ОСОБА_8 з 29.12.2012 року по 09.01.2013 року. Розподіл путівки був проведений санаторієм згідно з листом ТОВ «ТД «Міст Експрес» від 20.12.2012 року без номера, з проханням дозволити поділ путівки для працівника ТОВ «ТД «Міст Експрес» ОСОБА_3 з працюючим членом сім'ї ОСОБА_8 Доплата за продовження трьох днів склала 870 грн. /а.с.73/;
- також до відповіді на запит надано листа ТОВ «ТД «Міст Експрес» від 20.12.2012 року з резолюцією керівника санаторію про погодження /а.с.74/.
Таким чином судом встановлено, що поділ путівки ДП "Санаторій "Ай-Петрі" здійснено саме на прохання ТОВ «ТД «Міст Експрес», оформленого листом від 20.12.2012 року без номера.
Суд не бере до уваги покликання представника позивача на те, що згідно з протоколом засідання комісії із соціального страхування ТОВ «ТД «Міст Експрес» від 29.12.2012 року рішення про поділ путівки ОСОБА_3 не прийнято, оскільки у даному протоколі відсутня графа, в якій зазначається інформація про поділ путівок чи інші примітки /а.с.81-83/. Власне, надання позивачем під час проведення перевірки відповідного протоколу в такому вигляді (з відсутніми графами) і стало причиною для проведення відповідачем перевірки правильності використання страхових коштів підприємством.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а рішення відповідача в частині повернення коштів Фонду в сумі 7713,30 грн. та застосування фінансових (штрафних) санкцій на суму 3856,65 грн., а в цілому на суму 11569,95 грн. є законним та обґрунтованим. Відтак, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.
Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано о 16.30 год. 23.12.2013 року.
Суддя Кравців О.Р.