6.1
Іменем України
17 грудня 2013 року Справа № 812/10121/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - Ковальової Т.І.,
при секретарі судового засідання - Ворошило О.Є.,
за участю :
позивача фізичної особи підприємця - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача інспекції державного
архітектурно-будівельного контролю
у Луганській області - Каракулова С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області про визнання противоправною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 27 від 27.04.2012 року, -
03 грудня 2013 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області про визнання противоправною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №27 від 27.04.2012 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 27 квітня 2012 року заступником начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області Біджосян Георгієм Костянтиновичем було винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 27, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п.6, ч.2, ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф в сумі 49230,00 грн.
В мотивувальній частині вказано, що виявлено, що приватним підприємцем ОСОБА_1, порушено вимоги діючого законодавства у сфері містобудування в частині:
експлуатації прибудови «а1» без отримання відповідного документу, який дає право на реконструкцію об'єкту та без вводу її в експлуатацію, чим порушено ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 4 ЗУ «Про архітектурну діяльність», постанову Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів».
Постанова не відповідає нормам Конституції України, нормам діючого законодавства та є незаконною та необґрунтованою із наступних підстав:
24 березня 2003 року, згідно Акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію та рішення виконкому Стахановської міської ради Луганської області № 168/2 від 01.04.2003 р. було введено в експлуатацію нежитлову будівлю критої автостоянки та ручної мийки по АДРЕСА_1 площею 784,6 кв.м. На підставі цього КП «Стахановське БТІ» зареєстровано право власності на вказаний об'єкт за ОСОБА_1.
22 червня 2005 року згідно рішення 42 сесії Стахановської міської ради 4 скликання № 843/13 від 22.06.2005 р. ОСОБА_1 дозволено виконання проекту землеустрою на додаткову земельну ділянку для будівництва прибудови до власної критої автостоянки. Відповідно до розробленого проекту було укладено договір оренди земельної ділянки від 14.09.2007 р. № 040740700237.
Після отримання земельної ділянки в оренду у 2006 році здійснено будівництво прибудови «a'» площею 436,5 кв.м. до нежитлової будівлі критої автостоянки.
Згідно висновку КП «Архіград» про технічний стан будівельних конструкцій прибудови до нежитлової будівлі критої автостоянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 від 02.07.07 р., у результаті аналізу проектно-конструкторських рішень і даних натурального обстеження будинку встановлено, що стан несучих будівельних конструкцій на момент проведення обстеження відповідає задовільній категорії технічного стану (II категорія).
За результатами проведеного обстеження несучі та огороджуючи конструкції, прибудови критої стоянки по АДРЕСА_1, у цілому перебувають у задовільному стані та не вимагають ремонту або посилення. Оформлення права власності на прибудову до будинку критої автостоянки можливо.
У 2007 році він звернувся до Стахановського міського суду Луганської області з позовною заявою про визнання права власності на об'єкт нерухомості та його реєстрації.
Згідно рішення суду від 03.03.2008 р. та ухвали суду від 30.05.2008 р. по справі № 2-770/08 цивільний позов задоволено у повному обсязі, за ОСОБА_1 визнано право власності на прибудову площею 436,5 кв.м. до нежитлової (будівлі критої автостоянки, розташованої по АДРЕСА_1, зобов'язано КП «Стахановське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на вказану прибудову.
Відповідно до рішення Стахановського міського суду від 21.04.2010 р. по справі № 2-о-242/2009 встановлено юридичний факт, що ОСОБА_1 належить на праві власності нежитлова будівля автостоянки з прибудовами, розташована за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 1221,1 кв.м. та відповідно зобов'язано КП «Стахановське БТІ» зареєструвати право власності на всю будівлю площею 1221,1 кв.м.
Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і їх обмеження» він визначає основи створення в складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав. У відповідності зі ст. 19 зазначеного Закону «Перелік документів для державної реєстрації прав на нерухоме майно", підставою для державної реєстрації прав, які засвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є рішення суду щодо речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, які набрали законну силу. Вказане положення також знайшло своє, відображення у п. 10 Додатку 1 до Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, відповідно до якого рішення суду про визнання права власності є. підставою для реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.
Крім того, відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 13 конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Таке право набуто ним 17.06.2010 р., що підтверджується витягом КП «Стахановське БТІ» № 26449829 від 17.06.2010 р.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 317 Цивільного кодексу України, передбачено, що власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 319 цього Кодексу, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Господарським кодексом України від 16.01.2003 № 436-ІУ також встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, право власності включає в себе право володіння, розпорядження та користування майном і не може обмежуватися будь-яким чином. Це положення також знайшло відображення у міжнародному праві. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична бо юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до частин 3 та 4 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно пункту 15 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. № 553 із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2012р. № 148, тобто в редакції, чинній на час складання протоколу від 20.04.2012р., акта перевірки від 11.04.2012р. та власне постанови № 27 від 27.04.2012р. - форми актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджуються Мінрегіоном.
Таким чином, із пункту 15 Порядку вбачається, що форми актів, протоколів, постанов та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, мають бути затверджені Мінрегіоном.
Відтак, з огляду на те, що згідно ст.. 117 Конституції України постанови Кабінету Міністрів України є обов'язковими до виконання, відповідач з 27.02.2012 року оформляючи результати здійсненого ним державного архітектурно-будівельного контролю в силу пункту 15 зазначеного вище Порядку зобов'язаний використовувати виключно форми актів, протоколів та постанов, затверджених Мінрегіоном.
Отже, виходячи із вимог ст. 70 КАС України щодо підтвердження обставин певними засобами доказування та враховуючи вимоги пункту 15 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю щодо оформлення результатів здійсненого державного архітектурно-будівельного контролю документами, форма яких затверджується Мінрегіоном, він вважає, що допустимими доказами вини, у вчиненні правопорушення, виявленого за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають бути саме документи, складені за формою, затвердженою Мінрегіоном.
Разом з тим, станом на день проведення перевірки позивача, на час притягнення його до адміністративної відповідальності Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України форми актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю - не затверджено.
З 24 квітня 2012 року на офіційному сайті Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (http://minregion.gov.ua) розміщено лише проект наказу Мінрегіону «Про затвердження форм актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю». Вказана Постанова діє лише з 23.07.2012 р.
За таких обставин, оформляючи результати здійсненого державного архітектурно-будівельного контролю, відповідач діяв не у спосіб, визначений пунктом 15 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, оскільки оформив результати перевірки, а саме: склав акт, протокол та виніс постанову, форма яких не затверджена Мінрегіоном.
Тому протокол від 20.04.2012р., акт перевірки від 11.04.2012р. та постанова № 27 від 27.04.2012р. не є допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Оскаржуваною Постановою встановлене таке правопорушення Позивача: "експлуатація прибудови "а1" без отримання відповідного документу, який дає право на реконструкцію об'єкту та без вводу її в експлуатацію".
Відповідач відносно виявлених в ході перевірки обставин невірно визначив їх правову природу, невірно застосував норми законів, що потягло за собою винесення припису, в якому сформульовані вимоги, які містять суперечності, протиріччя та унеможливлюють фактичне його виконання ".
При цьому перевірка здійснювалась на об'єкті нерухомості - Крита автостоянка та ручна мийка, АДРЕСА_1, який введено в експлуатацію ще в 2003 р.
Тобто, вказані у Постанові № 27 від 27.04.2012 року факти порушення взагалі не мали місце.
Припис № 19ППБп/2 від 20.04.2012 р. скасовано згідно Постанови Луганського
окружного адміністративного суду Луганської області від 16.10.2013 р.
Постановою Стахановського міського суду Луганської області скасовано Постанову
Інспекції ДАБК у Луганській області по справі № 358 від 27.04.2012 р.. якою позивача притягнуто до відповідальності за теж саме правопорушення.
Згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Також слід звернути увагу на лист Міністерства юстиції України від 29.10.2007 р. № 19-39-827, згідно якого для державної реєстрації права на нерухому майно, документи, що підтверджують прийняття нерухомого майна до експлуатації, не вимагається.
Крім того, він здійснюю експлуатацію об'єкта нерухомості, введеного в експлуатацію ще у 2003 році.
Позивач не є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".
Як може бути триваючим правопорушення, а саме експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, якщо до прийняття Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" взагалі не існувало такого правопорушення?
Крім того, законодавець у Кодексі про адміністративні правопорушення України уточнив відповідальність, вказавши що вона наступає за експлуатацію об'єктів будівництва, які завершені будівництвом з 19 січня 2012 року та не прийняті в експлуатацію.
Аналогічна позиція висловлена і ДАБІ України в листі № 40-17-484 від 30.01.2012 р., де вказано в п.2, щодо прийняття рішення про притягнення фізичних осіб до відповідальності за експлуатацію об'єктів будівництва, споруджених до набрання чинності Закону N 4220, не прийнятих в експлуатацію (під час розгляду документів, поданих замовником відповідно до наказу Мінрегіону від 24.06.2011 N91).
Відповідно до Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Одночасно відповідно до статті 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Відповідальність фізичних осіб за експлуатацію об'єктів будівництва, споруджених до набрання чинності Закону N 4220 та не прийнятих в експлуатацію, не була встановлена.
Виходячи із конституційних принципів щодо дії актів у часі та керуючись Кодексом України про адміністративні правопорушення, рішення про притягнення до відповідальності фізичних осіб за правопорушення щодо експлуатації об'єктів після закінчення будівництва не прийнятих в експлуатацію застосовується до об'єктів, які споруджені та експлуатуються з моменту набрання чинності Закону N/4220, тобто з 19.01.2012 року.
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI набрав чинності 12.03.2011 р.. Постанова Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» набрала чинності 30.04.2011 року. Стаття 4 Закону України «Про архітектурну діяльність» зазнала змін, які набрали чинності 12.03.2011 року.
Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Офіційне тлумачення частини першої статті 58 дано в Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Офіційне тлумачення статті 58 дано в Рішеннях Конституційного Суду № 1-зп від 13.05.97. № 6-рп/2000 від 19.04.2000.
Слід наголосити, що норми Конституції України є нормами прямої дії.
Таким чином, оскільки будівництво здійснено у 2006 році і експлуатація об'єкта здійснюється з вказаного часу, він ніяким чином не міг порушити нормативно-правові акти, які набрали чинності у 2011 році і відповідно, з урахуванням положень Конституції України, вони не можуть поширюватися на мене. Вказане також знайшло відображення у листі ДАБІ України від 30.01.2012 р. №40-17-484.
Взагалі, акт введення об'єкту в експлуатацію є одним з документів, на підставі якого здійснюється реєстрація права власності. Відповідачем не вказано жодного законодавчого акту, яким встановлено необхідність введення в експлуатацію нежитлової будівлі після реєстрації права власності.
Слід також наголосити, що відповідно до статті 38 Кодексу про адміністративні правопорушення України адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення.
Про будівництво ДАБІ стало відомо ще у жовтні 2006 року, що підтверджується Постановою № 44 від 17 жовтня 2006 року.
Також, відповідно до «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, при виявленні самочинного будівництва бюро технічної інвентаризації зобов'язане повідомити про це місцеві органи державної виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
Відповідачем вказано про порушення ним п.6, ч.2, ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності». Слід наголосити, що вказана редакція статті діє з 22.01.2012 року.
Відповідачем не вказано про наявність відповідальності за вказане правопорушення до 22.01.2012 року.
На підставі вищенаведеного просив суд поновити пропущений позивачем строк звернення до адміністративного суду.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 27 від 27.04.2012 р. винесену заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області Біджосян Георгієм Костянтиновичем.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення, в судовому засіданні підтримав викладене в запереченнях, та вказав, що відповідно до пп. 3 п. 4 ст. 41 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Згідно п. 17 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
Позивач у своїй позовній заяві вказує, що начебто на нього не діє законодавство України, яке прийнято у 2011 році, але Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Луганській області виявило лише на даний момент правопорушення, на момент 2012 року, а враховуючи те, що порушення експлуатація без прийняття в експлуатацію є триваючим і скоювалося у 2012 році, то позивач підлягає відповідальності і на нього розповсюджується законодавство України.
На даний момент діє Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до якого у ст. ст. 36, 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлюється право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до І-ІП категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. Виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється.
Таким чином відповідно до діючого законодавства, а саме Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України „Про архітектурну діяльність", Закону України „Про основи містобудування", Цивільного кодексу України та інше, особа, яка бажає здійснити будівництво повинна оформити дозвільні документи та здійснити розроблення відповідної проектної документації.
На даний момент діє Постанова Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» . Згідно з нормами даної Постанови прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до І - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація), а прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифіката.
Під час проведення позапланової перевірки було встановлено, що у Позивача відсутній дозвіл на виконання будівельних робіт або декларація про початок виконання будівельних робіт, акт готовності об'єкту до експлуатації або декларація про готовність об'єкту до експлуатації. Тому як це вимагає чинне законодавство, був складений припис №19ППБп/2 від 20.04.2012 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, винесений головним державним інспектором Інспекційного відділу у Східному регіоні Інспекційного управління №2 Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Луганській області Бабічем В. А.
У своїй позовній заяві Позивач посилається на судові рішення, якими було визнано право власності на об'єкти будівництва, але згідно до пункту 13 Порядку прийняття в експлуатацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461 зареєстрована декларація або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.
Згідно із Порядку прийняття Ъ експлуатацію,- ззщррдженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461, якою затверджено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, до компетенції суду ці функції не належать.
Суд першої інстанції не враховує той факт, що у відповідності до пункту 10 Порядку прийняття в експлуатацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461 у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком, що не було зроблено Позивачем.
З аналізу норм чинного законодавства, визнання права власності на самочинно побудовані об'єкти нерухомого майна не дає право його власнику на експлуатацію такого об'єкту без прийняття його в експлуатацію в порядку встановленому законодавством. Такі об'єкти не вважаються введеними в експлуатацію у встановленому законодавством порядку і не можуть бути підключені до інженерних систем і транспортних магістралей, власники (користувачі) позбавлені прав на укладення договорів на постачання на цей об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів води, газу, тепла та електроенергії і включення даних про цей об'єкт до державної статистичної звітності.
Позивач не зміг надати проектну документацію на будівництво, оскільки її немає. Окрім того існує ДБН А.2.2-3-2004 року «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва» (далі - ДБН А.2.2-3-2004 року, який діяв на момент будівництва та на момент перевірки) норми якого встановлюють склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації на будівництво і реконструкцію будинків і споруд (далі - об'єктів) цивільного призначення та на будівництво, реконструкцію і технічне переоснащення об'єктів виробничого призначення (далі -будівництво). Вимоги цих норм є обов'язковими для застосування юридичними та фізичними особами - суб'єктами господарської діяльності у галузі будівництва незалежно від форм власності.
Просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню, виходячи із наступних підстав.
Судом встановлено, що перевірка відповідачем здійснювалась на об'єкті нерухомості - Крита автостоянка та ручна мийка, АДРЕСА_1, який введено в експлуатацію ще в 2003 р.
24 березня 2003 року, згідно Акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію та рішення виконкому Стахановської міської ради Луганської області № 168/2 від 01.04.2003 р. було введено в експлуатацію нежитлову будівлю критої автостоянки та ручної мийки по АДРЕСА_1 площею 784,6 кв.м.
КП «Стахановське БТІ» зареєстровано право власності на вказаний об'єкт за ОСОБА_1.
22 червня 2005 року згідно рішення 42 сесії Стахановської міської ради 4 скликання № 843/13 від 22.06.2005 р. ОСОБА_1 дозволено виконання проекту землеустрою на додаткову земельну ділянку для будівництва прибудови до власної критої автостоянки.
Відповідно до розробленого проекту було укладено договір оренди земельної ділянки від 14.09.2007 р. № 040740700237.
Після отримання земельної ділянки в оренду у 2006 році здійснено будівництво прибудови «a'» площею 436,5 кв.м. до нежитлової будівлі критої автостоянки.
Згідно висновку КП «Архіград» про технічний стан будівельних конструкцій прибудови до нежитлової будівлі критої автостоянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 від 02.07.07 р., у результаті аналізу проектно-конструкторських рішень і даних натурального обстеження будинку встановлено, що стан несучих будівельних конструкцій на момент проведення обстеження відповідає задовільній категорії технічного стану (II категорія).
За результатами проведеного обстеження несучі та огороджуючи конструкції, прибудови критої стоянки по АДРЕСА_1, у цілому перебувають у задовільному стані та не вимагають ремонту або посилення. (а.с.37-95)
Відповідно до рішення Стахановського міського суду Луганської області від 03.03.2008 по справі №2-770/08 за позивачем визнано право власності на прибудову до нежитлової будівлі критої автостоянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 (а.с.112-114).
На підставі рішення Стахановського міського суду Луганської області від 21.04.2010 по справі №2-О-242 встановлено юридичний факт, що ОСОБА_1 належить на праві власності нежитлова будівля автостоянки з прибудовами, розташована за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 1221,1 кв.м.(а.с.115-116).
11.04.2012 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, складено акт перевірки, яким встановлено
1) збудовано прибудову площею 436,5 кв.м. без отримання відповідного документу, який дає право на її будівництво, що є порушенням ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт». Рік будівництва - 2007.
2) експлуатація прибудови «а1» без отримання відповідного документу, який дає право на реконструкцію об'єкту та без вводу її в експлуатацію, чим порушено п. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 4 Закону України «Про архітектурну діяльність», постанову Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів».
Відповідно до відомостей акта перевірки від 11.04.2012 позивачем у 2006 році було збудовано прибудову площею 436,5 кв.м. до критої автостоянки без отримання відповідного документу, а саме: зареєстрованої у встановленому ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядку декларації про початок виконання будівельних робіт. На момент побудови вказаної будівлі діяв Закон України «Про планування і забудову територій», який втратив чинність згідно із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Вказаний акт перевірки був підписаний позивачем з зауваженнями, відповідно до яких позивач зазначив, що не згоден з актом перевірки на підставі того, що зазначені в акті нормативно-правові акти не порушував, оскільки будівництво вказаного об'єкту здійснювалось до набрання ними чинності, експлуатація здійснюється на підставі зареєстрованого права власності (а.с.10).
20.04.2012 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відносно приватного підприємця ОСОБА_1(а.с11).
20.04.2012 року, відносно ПП ОСОБА_1, інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області, на підставі акту перевірки від 11.04.2012 року про будівництво прибудови «а1» за адресою АДРЕСА_1, винесено припис №19ППБп/2 про усунення правопорушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, в якому вимагалось в строк 5 місяців вжити заходів щодо усунення порушень містобудівного законодавства, виявлених вході проведення перевірки (а.с103).
27.04.2012 року постановою № 358 від 27.04.2012 року ПП ОСОБА_1, згідно акту перевірки від 11.04.2012 року, притягнуто до відповідальності по ч. 7,12 ст..96 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладеного на нього штраф 8500 гривень (а.с.102).
Постановою про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №27 від 27.04.2012 року приватного підприємця ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п.6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф 49230 грн.(а.с.9).
Постановою Стахановського міського суду Луганської області від 03 вересня 2012 року визнано дії інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області стосовно винесення постанови та штрафних санкцій, неправомірними та скасовано постанову постановою № 358 від 27.04.2012 року (а.с.12-13).
16 жовтня 2013 року постановою Луганського окружного адміністративного суду визнано противоправним та скасовано припис від 20.04.2012 року №19ППБп/2(а.с.14-18).
Виходячи із конституційних принципів щодо дії актів у часі та керуючись Кодексом України про адміністративні правопорушення, рішення про притягнення до відповідальності фізичних осіб за правопорушення щодо експлуатації об'єктів після закінчення будівництва не прийнятих в експлуатацію застосовується до об'єктів, які споруджені та експлуатуються з моменту набрання чинності Закону N/4220, тобто з 19.01.2012 року.
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI набрав чинності 12.03.2011 р.. Постанова Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» набрала чинності 30.04.2011 року. Стаття 4 Закону України «Про архітектурну діяльність» зазнала змін, які набрали чинності 12.03.2011 року.
Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В 2006 році позивач притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 97 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 85,00 грн. за порушення вимог ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій», а саме: за здійснення самовільного будівництва прибудови до критої автостоянки за адресою АДРЕСА_1, тобто, за здійснення будівельних робіт без відповідного дозволу. Стаття 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містить аналогічні положення щодо заборони виконувати будівельні роботи без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт (а.с.16).
Відповідачем у 2006 році було виявлено порушення, про яке зазначено в акті перевірки від 11.04.2012.
Таким чином, положення нормативно-правових актів, про які вказано у постанові №27 від 27.04.2012 року та які не існували на момент будівництва прибудови та її наступного використання з 2006 року по теперішній час, з урахуванням положень ст. 58 Конституції України, відповідно до яких закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, не можуть розповсюджуватися на дії позивача щодо будівництва та використання спірного об'єкту.
Припис № 19ППБпр/2 від 20.04.2012 року, на який посилається відповідач у оскаржуваній постанові, Луганським окружним адміністративним судом скасований, рішення суду набрало чинності (а.с.14-18).
Станом на дату розгляду справи встановлено, що прибудова до критої автостоянки площею 436,5 кв.м. повністю збудована в 2006 році, знаходиться в експлуатації, за позивачем встановлено право власності.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач при проведенні перевірки позивача зазначив в якості порушень невиконання норм законодавства у сфері містобудівної діяльності, які були чинними на час проведення вказаної перевірки, в частині будівництва прибудови площею 436,5 кв.м. без отримання відповідного документу, який дає право на її будівництво, та експлуатації прибудови «а1» без отримання відповідного документу, який дає право на реконструкцію об'єкту та без вводу його в експлуатацію.
Однак, під час розгляду справи судом встановлено, що станом на момент будівництва прибудови та початку її експлуатації зазначені відповідачем нормативно-правові акти не існували, у відповідача були відсутні законні підстави застосування цих норм до обставин, виявлених при перевірці позивача.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач відносно виявлених в ході перевірки обставин невірно застосував норми законів, що потягло за собою винесення противоправної постанови №27 від 27.04.2012 року.
До того ж, згідно пункту 15 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. № 553 із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2012р. № 148, тобто в редакції, чинній на час складання протоколу від 20.04.2012р., акта перевірки від 11.04.2012р. та постанови № 27 від 27.04.2012р. - форми актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджуються Мінрегіоном.
Станом на день проведення перевірки позивача, на час притягнення його до адміністративної відповідальності Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України форми актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю - не затверджено.
Оформляючи результати здійсненого державного архітектурно-будівельного контролю, відповідач діяв не у спосіб, визначений пунктом 15 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, оскільки оформив результати перевірки, а саме: склав акт, протокол та виніс постанову, форма яких не затверджена Мінрегіоном.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності зі ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень слід перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими, постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №27 від 27.04.2012 року є цілком противоправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Таким чином, витрати зі сплати судового збору у сумі 172,05 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 17 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 23 грудня 2013 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 11, 17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області про визнання противоправною та скасування постанови про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №27 від 27.04.2012 року, - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 27 від 27.04.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 172,05 грн. (сто сімдесят дві гривні 05 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова у повному обсязі складена та підписана 23 грудня 2013 року.
Суддя Т.І. Ковальова