8.2.9
Іменем України
23 грудня 2013 року Справа № 812/10015/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Свергун І.О.,
за участі секретаря - Северіної А.С.,
прокурора - Петрової Г.В.,
представника позивача Воротченко Я.В.,
представників відповідача - Кириченка Є.В.,
Крайнова А.О.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом прокурора міста Сєвєродонецька Луганської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області до Публічного акціонерного товариства «Механізатор» про стягнення податкової заборгованості в розмірі 24636,18 грн.,
29 листопада 2013 року прокурор міста Сєвєродонецька Луганської області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області до Відкритого акціонерного товариства «Механізатор» про стягнення податкової заборгованості в розмірі 24636,18 грн., в обґрунтування якого зазначає наступне.
ВАТ «Механізатор» зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності Виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради та взято на облік як платника податків в ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ Міндоходів у Луганській області. Відповідно до свідоцтва від 11.07.1997 № 100349227 відповідач є платником податку на додану вартість.
Відповідно до договорів від 03.09.2002 № 237 та від 12.12.2005 № 040541000357 відповідач має в користуванні земельні ділянки площею 1,4295 га площею 3,2032 га відповідно.
У зв'язку з несплатою податкових зобов'язань з орендної плати за землю в строки, передбачені законодавством, за відповідачем виник податковий борг на загальну суму 24636,18 грн. Сума заборгованості визначена самостійно платником у податковій декларації від 08.08.2013 № 9004986297.
Позивачем уживалися заходи щодо стягнення податкового боргу, а саме: відповідачу було виставлено податкову вимогу форми «Ю» від 31.01.2011 № 28; на підставі статті 89 Податкового кодексу України активи платника податків зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Однак, вжиті заходи не призвели до погашення податкового боргу. Прокурор просив суд стягнути заборгованість в загальному розмірі 24636,18 грн. з Відкритого акціонерного товариства «Механізатор» за рахунок коштів з рахунків у банках, обслуговуючих боржника.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 замінено відповідача в справі - Відкрите акціонерне товариство «Механізатор» на належного відповідача - Публічне акціонерне товариство «Механізатор».
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали в повному обсязі, надали суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.
Представники відповідача в судовому засіданні визнали позовні вимоги та просили відстрочити виконання судового рішення до червня 2014 року, оскільки підприємство знаходиться в скрутному фінансовому становищі та існує загроза невиплати заробітної платні працівникам підприємства. Окрім того, на майно підприємства та на рахунки в банках накладено арешт, кошти від реалізації спрямовуються на погашення податкового боргу.
Прокурор та представник позивача заперечували проти відстрочення виконання судового рішення до червня 2014 року, оскільки відповідачем не надано відповідних доказів та документального підтвердження скрутного фінансового становища.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).
Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).
Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно із пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно із п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).
Судом установлено, підтверджується матеріалами справи, що відповідач зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради 18.01.1994 (арк. справи 51), згідно з довідкою від 23.08.2011 № 239 з 14.04.1994 за № 970 перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області (арк. справи 20) та відповідно до свідоцтва від 02.09.2011 № 012407612144 є платником податку на додану вартість (арк. справи 21).
За відповідачем виник податковий борг з орендної плати в розмірі 24636,18 грн. Сума грошового зобов'язання визначена самостійно платником у податковій декларації від 08.08.2013 № 9004986297 (арк. справи 14-17).
З метою погашення податкового боргу позивачем вживалися заходи, передбачені Податковим кодексом України, а саме: відповідачу було виставлено податкову вимогу форми Ю від 31.01.2011 № 28 (арк. справи 18). На підставі статті 89 Податкового кодексу України активи платника податків зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (арк. справи 19). Однак, вжиті заходи не призвели до погашення податкового боргу.
Податковий борг у добровільному порядку не було сплачено, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника (арк. справи 27).
Таким чином, суд вважає встановленим, що за відповідачем дійсно існує податковий борг у зазначеній сумі, про яку він повідомлений, яка ним не оспорена, до теперішнього часу не сплачена.
Відповідно до частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.
Адміністративний позов визнано відповідачем.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що необхідно задовольнити.
Щодо клопотання представників відповідача щодо відстрочення виконання судового рішення до червня 2014 року, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою та другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. У разі прийняття рішення про відстрочення чи розстрочення виконання постанови в адміністративній справі суд змінює строк подання суб'єктом владних повноважень звіту про виконання такої постанови.
Тобто, відповідач має право звернутися із заявою про відстрочення виконання судового рішення на стадії виконання судового рішення.
Окрім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернення учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).
Підставою для відстрочення чи розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.
Суд не знаходить підстав для відстрочення виконання судового рішення з огляду на те, що посилання на тяжке фінансове становище, як на підставу для відстрочення виконання судового рішення, не є винятковою обставиною у розумінні статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження тяжкого фінансового становища та відсутності коштів на рахунках підприємства.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем повинно бути вказано економічне обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення зазначеного боргу внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління чи збутом боржника. Вказане економічне обґрунтування відповідачем не надано.
Доказів наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відповідачем суду теж не надано.
З огляду на вищевикладене суд вважає клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення передчасним, необґрунтованим, документально не підтвердженим і таким, що не підлягає задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки прокурор звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов прокурора міста Сєвєродонецька Луганської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області до Публічного акціонерного товариства «Механізатор» про стягнення податкової заборгованості в розмірі 24636,18 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Механізатор» (ідентифікаційний код 01240769) на користь Державного бюджету України: р/р № 33218812700080, код платежу 13050200, банк ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, отримувач УК у м. Сєвєродонецьку, код отримувача 37944909, суму податкового боргу з орендної плати в розмірі 24636,18 грн. (двадцять чотири тисячі шістсот тридцять шість грн. 18 коп.) за рахунок коштів платника, які перебувають у його власності, з рахунків у банках, що його обслуговують.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанову складено в повному обсязі 24 грудня 2013 року.
Суддя І.О. Свергун