19 грудня 2013 року Справа № 901/1209/13
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Воронцової Н.В.,
суддів Котлярової О.Л.,
Проценко О.І.,
за участю представників сторін:
прокурор: Алісов Олег Володимирович, посвідчення № 005827 від 25.09.12;
представник позивача: Тихончук Світлана Геннадіївна, довіреність № 01-01/1392 від 18.06.12р. - Рада Міністрів Автономної Республіки Крим;
представник відповідача: Володін Євген Радіонович, довіреність б/н від 23.01.13р. - ТОВ "Ульяновські вапняки";
представник відповідача: Темпер Олена Олександрівна, довіреність № 21/01-18 від 02.01.13р. - Білогірська районна державна адміністрація;
представник третьої особи: не з'явився - Чорнопільська сільська рада Білогірського району;
розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лагутіна Н.М.) від 20 червня 2013 року у справі №901/1209/13
за позовом Прокурора Білогірського району АР Крим в інтересах держави в особі: Ради Міністрів Автономної Республіки Крим
до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ульяновські вапняки"
Білогірської районної державної адміністрації
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Чорнопільська сільська рада Білогірського району
про визнання недійсним розпорядження та договору оренди землі
Прокурор Білогірського району Автономної Республіки Крим, що діє в інтересах держави в особі Ради міністрів Автономної Республіки Крим, звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідачів Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ульяновські вапняки" про визнання недійсними розпоряджень Білогірської районної державної адміністрації №344-5р від 24.11.2005 "Про надання в оренду земельної ділянки, розташованої на території Чорнопольської сільської ради Білогірської району, для виробництва щебеню, Товариству з обмеженою відповідальністю "Ульяновські вапняки", №193-р від 15.04.2008 "Про внесення змін до розпорядження Білогірської райдержадміністрації від 24.10.2005 №344-5р", №719-р від 22.10.2010 "Про розгляд заяви ТОВ "Ульяновські вапняки", №188-р від 08.04.2011 "Про внесення змін до розпорядження райдержадміністрації від 22.10.2010 №719-р", а також визнання недійсним договору оренди землі №12 від 20.12.2005 та додаткові угоди від 11.04.2011.
У ході розгляду справи прокурором у порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було змінено предмет позову відповідною заявою, яка прийнята судом до розгляду, в якій він просить суд поновити строк на внесення позовної заяви; визнати недійсним розпорядження Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим №344 - 5р від 24.10.2005 "Про надання в оренду земельної ділянки, розташованої на території Чорнопольської сільської ради Білогірського району, для виробництва щебеню, Товариству з обмеженою відповідальністю "Ульяновські вапняки", та визнати недійсним договір оренди землі №12 від 20.12.2005.
Рішенням господарського суду АР Крим від 20.06.2013 р. в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив із того, що посилання прокурора на порушення райдержадміністрацією норм статті 122 Земельного кодексу України в редакції після внесених до неї змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16.09.2008 №509-VI, яка ще не існувала на момент прийняття спірного розпорядження та до виникнення правовідносин, які пов'язані із орендою земельної ділянки, є помилковим та безпідставним. Оскільки в даному випадку спірна земельна ділянка передавалася Товариству з обмеженою відповідальністю "Ульяновські вапняки" в оренду, а не у постійне користування, суд прийшов до висновку, що Білогірською районною державною адміністрацією не було допущено порушень положень законодавства при прийнятті спірного розпорядження, а відтак підстави для визнання його недійсним відсутні, як і відсутні підстави для визнання недійсним укладеного на його підставі договору оренди №12 від 20.12.2005.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційної скаргою, в якій просить скасувати оспорюване рішення та прийняте нове, яким позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що до спірних правовідносин щодо надання в оренду земельної ділянки за межами населених пунктів необхідно застосовувати положення ст. 122 ЗК України до якої відсилає ст. 123 та ст. 124 ЗК України, встановлюючи відповідний орган державної влади, який наділений повноваженнями щодо розпорядження земельною ділянкою. При цьому, прокурор також зазначає, що ст. 122 ЗК України не надавала права місцевим державним адміністраціям передавати земельні ділянки під розробку корисних копалин (землі промисловості), що свідчить про перевищення повноважень райдержадміністрації.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.07.2013 р. апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Воронцова Н. В., судді Євдокімов І. В., Антонова І. В.
Розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.07.2013р. в зв'язку з хворобою суддю Антонову І. В. замінено на суддю Котлярову О. Л.
25 липня 2013 року відповідач - ТОВ "Ульяновські вапняки" надав суду відзив на апеляційну скаргу прокурора, в якому просить залишити її без задоволення з тих підстав, що посилання останнього на порушення райдержадміністрацією норм ст. 122 ЗК України в редакції після внесених до неї змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16.09.2008р. №509-VI , яка ще не існувала на момент прийняття спірного розпорядження та до виникнення правовідносин, які пов'язані із орендою земельної ділянки, є помилковими та безпідставними.
Розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.09.2013р., в зв'язку з відпусткою, суддю Євдокімова І. В. замінено у складі колегії на суддю Проценко О. І.
19 вересня 2013 року відповідач - Білогірська райдержадміністрація представила суду відзив на скаргу в якому просить залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.
14.10.2013р. на адресу суду від відповідача - ТОВ "Ульяновські вапняки" надішли письмові пояснення по справі.
За розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.10.2013р., в зв'язку з відрядженням, суддю Котлярову О.Л. замінено у складі колегії суддів на суддю Фенько Т. П.
За розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.11.2013р., в зв'язку з відпусткою, суддю Фенько Т.П. замінено у складі колегії суддів на суддю Котлярову О.Л.
З огляду на зміну складу колегії суддів, двохмісячний строк розгляду апеляційної .скарги почався заново, а саме з 21.11.2013 р. (п. 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
21.11.2013 р. на електрону адресу суду надійшли письмові пояснення Білогірської районної державної адміністрації відносно виділення спірної земельної ділянки, а саме зазначено, що розпорядження Білогірської районної державної адміністрації від 24.10.2005 р. №344-5р "Про надання в оренду земельної ділянки, розташованої на території Чорнопільсої сільської ради Білогірського району для виробництва вапнякового щебеню ТОВ "Ульяновські вапняки" було прийнято на підставі виготовленого та погодженого проекту землеустрою з відведення земельної ділянки, враховуючи наявність висновку державної землевпорядної експертизи про погодження проекту землеустрою з відведення ТОВ "Ульяновські вапняки", а також на ту обставину, що спірна земельна ділянка розташована не в межах, а за межами населених пунктів Чорнопільсої сільської ради. Також повідомлено про направлення копії інформації відділу містобудування, архітектури та будівництва Білогірської районної державної адміністрації від 18.11.2013 №197/01-22 щодо не входження спірної земельної ділянки до меж населених пунктів Чорнопілля та Ульянівка.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.11.2013р. розгляд скарги було відкладено на 19.12.2013р. о 11 год. 30 хв.
19 грудня 2013 року на адресу суду надійшов лист Чорнопільскої селищної ради від 16.12.2013р. №799/03-01 яки повідомлено, що земельна ділянка площею 12,7000 га для виробництва вапнякового щебеню, яка надана ТОВ "Ульяновські вапняки", розташована за межами населених пунктів.
В судовому засіданні, 19 грудня 2013 року, прокурор та представник позивача наполягали на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні оспорюваного рішення суду першої інстанції.
Представники відповідачів проти задоволення апеляційної скарги заперечували, а також Білогірська районна державна адміністрація представила суду додаткові документи витребувані ухвалами суду від 17.10.2013р. і 21.11.2013р.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, ухвалою суду від 21.11.2013р.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності представника третьої особи, оскільки його неявка ніяким чином цьому не перешкоджає.
Повторно переглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, прийнятий у справі судовий акт, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається із матеріалів справи, розпорядженням Білогірської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим від 24.10.2005р. за №344-р (а. с. 11, том 1) за результатом розгляду листа генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ульяновські вапняки" Довгань К.М. від 20.07.2005р. №74 на підставі проекту землеустрою з відводу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Ульяновські вапняки", зайнятої під виробництво вапнякового щебеню, розташованої на території Чорнопільської сільської ради Білогірського району Автономної Республіки Крим, на підставі клопотання Чорнопільської сільської ради від 02.09.2005р. №161, договору купівлі-продажу основних засобів від 02.12.2002р. №21/11-02, звіту про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.08.2004р., затверджено проект землеустрою з відводу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Ульяновські вапняки", зайнятої під виробництво вапнякового щебеню, розташованої на території Чорнопільської сільської ради Білогірського району Автономної Республіки Крим, загальною площею 12,7000 га, а також передано вказану земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю "Ульяновські вапняки" в оренду строком на 5 років.
На підставі зазначеного розпорядження, між Білогірською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ульяновські вапняки" (Орендар) 20.12.2005р. укладено договір оренди землі №12 (а. с. 15-17), відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передає Орендарю в оренду з земель державної власності на території Чорнопільської сільської ради Білогірського району земельну ділянку, за угіддями - відкриті розробки та кар'єри (40), загальною площею 12,7000 га. Земельна ділянка надається для виробництва вапнякового щебеню, відкритих розробок та кар'єрів, яка виділена в натурі у встановленому законом порядку.
Договір зареєстровано у Книзі записів Державної реєстрації договорів оренди землі 19.06.2006р. Білогірського відділу Кримської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного забезпечення кадастру".
Земельна ділянка передається в оренду строком на 5 років, який відраховується з моменту державної реєстрації цього договору (пункт 2.1 договору).
Згідно п. п. 4.1, 4.2 договору земельна ділянка передається в оренду для виробництва вапнякового щебеню, відкритих розробок та кар'єрів. Цільове призначення - відкриті розробки та кар'єри (40).
12.04.2011р. між Білогірською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ульяновські вапняки" укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 20.12.2005р., згідно якої п. 2.1 договору викладено у наступній редакції: " 2.1. Вказана земельна ділянка передається в оренду за цим договором на строк до 11.08.2013р.".
Вважаючи, що розпорядження №344-р та укладений на його підставі договір оренди земельної ділянки від 20.12.2005р., є незаконними та мають бути визнаними недійсними, адже при прийнятті даного розпорядження Білогірською районною державною адміністрацією було перевищено повноваження щодо надання земельної ділянки в оренду, оскільки передача спірної земельної ділянки в оренду відноситься до повноважень Ради міністрів АР Крим, прокурор звернувся із даним позовом до господарського суду АР Крим.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно ст. 84 Земельного кодексу України в державній власності знаходяться всі землі України, окрім земель комунальної і приватної власності. Закон не виключає знаходження земель, що належать державі Україна, в будь-якій категорії земель, склад яких даний в ст. 19 Земельного кодексу.
Як вбачається із спірного розпорядження Білогірської районної державної адміністрації, ТОВ "Ульяновські вапняки" передано земельну ділянка площею 12,7000 га в оренду строком на 5 років.
В матеріали справи, також був представлений договір оренди земельної ділянки площею 12,7000 га, яка знаходиться на території Чорнопільської сільської ради Білогірського району, за угіддями - відкриті розробки та кар'єри (40), строком на 5-ть років, який укладений між Білогірською районною державною адміністрацією та ТОВ "Ульяновські вапняки".
Додатковою угодою від 12.04.2011р. до договору оренди землі від 20.12.2005р., строк спірної земельної ділянки було продовжено до 11.08.2013р.
Згідно документів, наявних у матеріалах справи (довідка Виконавчого комітету Чорнопільської сільської ради №432/03-01 від 18.06.2013р. - а. с. 165, технічний звіт з встановлення в натурі меж земельної ділянки - а. с. 145-153, викопіювання - а. с. 164) земельна ділянка, що передана за спірним розпорядженням, знаходиться у землях запасу за межами населеного пункту на території Чорнопільської сільської ради Білогірського району Автономної Республіки Крим.
Отже, ТОВ "Ульяновські вапняки" та Білогірська районна державна адміністрація перебувають в орендних відносинах щодо оренди земельної ділянки площею 12,7000 га, яка знаходиться на території Чорнопільської сільської ради Білогірського району, за угіддями - відкриті розробки та кар'єри (40).
Слід також зазначити, що відповідно до а. 3 ч. 1 ст. 55 ЗУ "Про землеустрій" надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, який посвідчує право користування земельною ділянкою.
Із наявного в матеріалах проекту землеустрою з відведення спірної земельної ділянки вбачається, що згідно Українському класифікатору цільового використання землі, земельна ділянка віднесена до земель роздрібної торгівлі і комерційних послуг. Код цільового використання - 4.2.
При цьому, в договорі від 20.12.2005р., вказано, що земельна ділянка передається для виробництва вапнякового щебеню, відкритих розробок і кар'єрів за цільовим призначенням земельної ділянки - відкриті розробки і кар'єри (40).
Згідно зі ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, зазначених Земельним кодексом.
Пунктом 12 р.10 перехідних положень Земельного кодексу України в редакції (чинній на момент винесення розпорядження) до розмежування земель державної та комунальної форм власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність та земель на яких розміщені державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні і міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.
Разом з тим, судовою колегією також встановлено, що згідно наявної в матеріалах справи технічної документації, спірна земельна ділянка знаходиться за межами населених пунктів на території Чорнопільської селищної ради Білогірського району.
Таким чином, колегія суддів вважає, що Білогірською районною державною адміністрацією в межах повноважень та відповідно до вищенаведених норм, передано в оренду земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, а саме під виробництво вапнякового щебеню, відкритих розробок і кар'єрів, що повністю відповідає меті виділення земельної ділянки.
Разом з тим, фактичні обставини, якими прокурор обґрунтовує свою вимогу до відповідачів, полягають у тому, що Білогірська районна державна адміністрація при прийнятті спірного розпорядження та укладання договору оренди, перевищила надані їй повноваження, а тому просить визнати недійсним це розпорядження і договір, на підставі ч. 3, 6 статті 122 ЗК України.
Однак, прокурором зазначені норми статті, якими він керувався при поданні позову, викладені в редакції, яка ще не існувала на час прийняття спірного розпорядження Білогірської районної державної адміністрації АР Крим 24.10.2005р. №344-5р та при укладені договору 20.12.2005р.
Тоді як, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, при цьому, оцінка щодо недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, здійснюється судом у відповідності до законодавства, яке існувало на момент прийняття спірного акту.
Так, відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття спірного розпорядження Білогірською районною державною адміністрацією АР Крим 24.10.2005р.) передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Водночас, відповідно статті 16 Земельного кодексу України до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Згідно ч. 6 ст. 122 Земельного кодексу Украйни (в редакції на момент прийняття спірного розпорядження Білогірською районною державною адміністрацією АР Крим 24.10.2005р.) Рада міністрів Автономної Республіки Крим надає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст республіканського значення (Автономної Республіки Крим) та за їх межами для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.
Частиною 3 статті 122 Земельного кодексу Украйни, яка діяла на період прийняття спірного розпорядження, передбачено, що районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).
Таким чином, приписами норм земельного законодавства (на момент прийняття спірного розпорядження) повноваження Ради міні стрів АР Крим стосувалися розпорядження лише надання у постійне користування земельних ділянок із земель державної власності у межах та за межами міст республіканського значення. Тоді, як в даному випадку спірна земельна ділянка передавалася ТОВ "Ульяновські вапняки" в довгострокову оренду, а не у постійне користування.
Так, порядок передачі земельних ділянок в оренду, на момент прийняття спірного розпорядження, встановлювався статтею 124 ЗК України.
Відповідно до норм статті 124 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття спірного розпорядження) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.
Як вбачається із ч. 3 наведеної статті, вона містить відсильну норму зокрема і до статті 123 цього кодексу, яка в свою чергу передбачає порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам. Тобто, передбачений цією статтею порядок отримання земельних ділянок у постійне користування, був законодавчо передбачений і для застосування до процедури передачі землі в оренду.
Таким чином, з огляду на наведені норми та досліджені судом обставини справи, Білогірською районною державною адміністрацією не було допущено жодних порушень при прийнятті спірного розпорядження, а відтак підстави для визнання його недійсним відсутні, як і відсутні підстави для визнання недійсним укладеного на його підставі договору оренди від 07.02.2007р.
Разом з тим, судова колегія зауважу на тому, що дійсно починаючи із 14.10.2008р. (набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16.09.2008р. №509-VI) до ст. 122 ЗК України були внесені зміни, а саме вказана статті почала передбачати повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, тоді як до внесення цих змін, вказана стаття регулювала повноваження зазначених органів із передачі земельних ділянок тільки у постійне користування.
Таким чином, помилковим є посилання прокурора в позовній заяві на порушення Райдержадміністрацією норм статті 122 ЗК України в редакції після внесених до неї змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16.09.2008р. №509-VI, тобто яка ще не існувала на момент прийняття спірного розпорядження та до правовідносин, які пов'язані із орендою земельної ділянки, а не отриманням її в постійне користування.
Також, судова колегія зазначає, що правила про позовну давність мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування у позивача суб'єктивного права, за захистом якого він звернувся. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.
Виходячи із встановлених обставин справи щодо недоведеності позовних вимог, положення про строки позовної давності, в даному випадку не підлягають застосуванню.
За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про повне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи, порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлено.
Отже, вимоги викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування рішення господарського суду АР Крим від 20.06.2013 року у справі №901/1209/13 відсутні.
Керуючись статтями 99, 101, 103 (пунктом 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 червня 2013 року у справі №901/1209/13 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.В. Воронцова
Судді О.Л. Котлярова
О.І. Проценко