16 грудня 2013 р.Справа № 2-а-471/11/1521
Категорія: 10.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Кочко Володимир Костянтинович
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Зуєвої Л.Є.,
суддів Димерлія О.О. та Єщенка О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Овідопільського районного суду Одеської області від 09.08.2011 року та постанову Овідопільського районного суду Одеської області від 09.08.2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі Одеської області про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну соціальну допомогу як дитині війни, -
26.07.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі Одеської області про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну соціальну допомогу як дитині війни, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 26.07.2011 року включно.
В обґрунтування позову зазначалося, що позивач являється пенсіонером та має статус дитини війни. Відповідно до діючого законодавства дітям війни пенсія підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Зазначена надбавка не нараховувалась та не виплачувалась позивачу, чим відповідач порушив конституційні права позивача.
Ухвалою Овідопільського районного суду Одеської області від 09.08.2011 року позовні вимоги за період з 09.07.2007 року по 26.07.2011 року залишені без розгляду.
Постановою Овідопільського районного суду Одеської області від 09.08.2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг ОСОБА_1, колегія суддів знаходить підстави для часткового їх задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі Одеської області та має статус дитини війни.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
На підставі ст. 6 названого Закону дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України, а також ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії ст. 6 названого Закону на 2007 рік, передбачене п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Рішенням Конституційного Суду України № 10 рп/2008 року від 22 травня 2008 року, положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що стосується виплати доплати «дітям війни» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Як зазначено вище, згідно наведеним нормам Закону, позивач. має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, до яких відносяться і пенсії, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Відповідно до ст. 17 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.
Встановлення розміру мінімальної пенсії за віком Кабінетом Міністрів України суперечить наведеним нормам закону.
На підставі ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Із врахуванням наведеної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, з якого має обраховуватися підвищення до пенсії позивачу не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Аналогічне положення щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком міститься в ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Будь-якими іншими діючими нормативно-правовими актами розмір мінімальної пенсії за віком не визначається.
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку щодо не взяття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу підлягають застосуванню ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» і ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Безпідставними є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеного підвищення пенсії у вказаному розмірі, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Разом з цим, позивач звернувся за захистом порушеного відповідачем права на отримання допомоги лише 26.07.2011 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції залишив без розгляду всі позовні вимоги ОСОБА_1, однак частина позовних вимог, а саме за період з 26.01.2011 року, підлягає розгляду.
Також, слід зазначити, що пунктом 7 частини першої Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік"Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік"доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
06 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", відповідно до якої "дітям війни"до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 грн.
Ця постанова набрала чинності з 23 липня 2011 року, відповідно, з цієї дати діти війни не мають права на отримання підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
А отже, адміністративний позов ОСОБА_1 за період з 26.01.2011 по 22.07.2011 року підлягає задоволенню.
Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Овідопільського районного суду Одеської області від 09.08.2011 року та постанову Овідопільського районного суду Одеської області від 09.08.2011 року скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі Одеської області щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком,встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком,встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 26.01.2011 року по 22.07.2011 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.
суддя Димерлій О.О.
суддя Єщенко О.В.